Справа№672/49/26
Номер провадження 3/672/42/26
05 лютого 2026 року м.Городок
Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Рибачук О.Г., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , одружений, офіцер ІНФОРМАЦІЯ_3
за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Із протоколу ЛВХ №7 від 04.01.2026 встановлено, що 04.01.2026 о 09 год 00 хв військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 , старший лейтенант ОСОБА_1 з'явився на території ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) в стані алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду (воєнного стану), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, саме: поява військовослужбовця на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння вчинене в умовах особливого періоду (воєнного стану). В результаті огляду, проведеного у КНП «Городоцька МБЛ» 04.01.2026 о 09 год 40 хв встановлено позитивний тест на стан алкогольного сп'яніння 1,7%, що підтверджується відповідним висновком. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився та дав наступні пояснення, що він є офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 . 04.01.2026 він перебував за місцем роботи в стані алкогольного сп'яніння, але просить врахувати, що територія ІНФОРМАЦІЯ_3 не є територією військової частини. А йому в вину ставиться саме поява на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи, що відсутній склад адміністративного правопорушення вважає, що є підстави для закриття провадження у данійсправі з цих підстав.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.2 ст.7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність в загальному порядку відповідно до глави 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 15 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.172-20 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається, зокрема, поява військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на території військової частини в нетверезому стані.
Обов'язковою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є місце його вчинення, а саме територія військової частини.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення вищевказаних дій особою в умовах особливого періоду.
Через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п.2 ст.6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з презумпції невинуватості, вина ОСОБА_1 має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 ставиться у вину поява військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, одночасно матеріали справи не містять доказів зазначеного, тому що місцем вчинення даного адміністративного правопорушення є територія ІНФОРМАЦІЯ_3 , що також підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_1 ..
Відповідно до узагальненого поняття військова частина - це основна організаційно-самостійна бойова, адміністративна чи навчальна одиниця Збройних Сил України, що функціонує на основі власного штату, має номер, печатку, та фінансується з держбюджету. Вона виконує визначені завдання (самостійно або у складі з'єднань), є юридичною особою і включає управління, підрозділи та установи.
Таким чином, територія ІНФОРМАЦІЯ_3 не є територією військової частини, а диспозиція ч.3 ст.172-20 КУпАП не передбачає відповідальність за появу на такій території в нетверезому стані.
Враховуючи викладене, зазначена у протоколі ЛВХ №7 про військове адміністративне правопорушення від 04.01.2026 об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення (а саме місце його вчинення), яке ставиться у вину ОСОБА_1 , не знайшла свого підтвердження, тому провадження у справі необхідно закрити в зв'язку із відсутністю в діях особи складу даного правопорушення.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням КонституційногоСуду Українивід 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В постанові КАС ВС від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
На підставі вищевикладеного, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю в діях особи складу даного правопорушення.
Керуючись ст. ст.7, 247, 251, 280 КУпАП
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, - в провадженні закрити в зв'язку із відсутністю в діях особи складу даного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Хмельницького апеляційного суду через Городоцький районний суд Хмельницької області.
Суддя Олена РИБАЧУК