Справа № 337/5551/25
Номер провадження 2/337/183/2026
06 лютого 2026 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Сакоян О.В., за участю представника позивача - адвоката Білонучкіної Т.П. (в режимі відеоконференції), представника відповідача - адвоката Вертелецького М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
21 жовтня 2025 року ТОВ «Коллект центр» в особі директора Марії Ткаченко за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за:
- договором №3978549 від 22.08.2021 року у розмірі 82456,25 грн.;
- договором №100501449 від 27.08.2021 року у розмірі 36160,00 грн.;
А всього стягнути заборгованість у розмірі 107691,25 гривень та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 22.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір №3978549 про отримання кредиту в сумі 10000,00 гривень, проценти за користування кредитом: 1875,0 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строку кредитування, що не може перевищувати 60 днів. Також 27.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір №100501449 про отримання кредиту в сумі 4000,00 гривень, проценти за користування кредитом: 1800,0 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строку кредитування, що не може перевищувати 60 днів. ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов'язання за договорами, та видав ОСОБА_1 вищевказані грошові кошти, шляхом перерахування на карткові рахунки. Натомість позичальниця своїх зобов'язань за кредитними договорами належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Загальний розмір заборгованості за Договором №3978549 від 22.08.2021 року становить 82456,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 9500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 71956,25 грн.; заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 1000,00 грн.; інфляційні збитки 0.00 грн.; нараховані 3% річних 0,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 71531,25 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 9500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 61031,25 грн.; заборгованість за комісіями 1000,00 грн.
Загальний розмір заборгованості за Договором №100501449 від 27.08.2021 року становить 107691,25 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 13500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 92031.25 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 2160,00 грн.; інфляційні збитки 0,00 грн.; нараховані 3% річних 0,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 36160,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 31000,00 грн.; заборгованість за комісіями 1160,00 грн.
29.11.2021 року було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3978549. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3978549.
30.11.2021 року було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100501449. 10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100501449.
За таких обставин наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно розпорядження Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Верховного Суду від 14 вересня 2022 року №49/0/9-22) територіальну підсудність судових справ Михайлівського районного суду Запорізької області визначено за Хортицьким районним суду міста Запоріжжя.
Ухвалою судді від 27 жовтня 2025 року цивільну справу визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.
16 грудня 2025 року представник відповідача - адвокат Вертелецький М.О., за допомогою системи «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в повному обсязі в задоволенні заявлених вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 не укладала (не підписувала) кредитні договори, а у справі належними і допустимими доказами не доведено, що вказаний у позові одноразовий ідентифікатор використовувала відповідачка. ОСОБА_1 не ознайомлена з «Правилами надання фінансових кредитів…» затверджених ТОВ «Мілоан». Тож в даному випадку вважають, що кредитні договори на які посилається позивач є нікчемними. Грошові кошти ОСОБА_1 не отримувала. Оспорює правомірність нарахування комісії за надання кредиту. Вказує на строк кредитування у 15 днів, отже нарахування процентів та прихованої неустойки після 15 днів вважає безпідставним і незаконним. За таких обставин вважав, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Витрати на правничу допомогу вважає неспівмірним зі складністю справи, та вважає, що обґрунтований розмір витрат не може перевищувати 1500- 2000 гривень.
18 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якому наполягала на законності позовних вимог і необхідності задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Коллект Цент» та клопотання представника відповідача адвоката Вертелецького М.О.
Витребувано від ТОВ «Коллект Цент» оригінали електронних договорів №3978549 від 22.08.2021 року та №100501449 від 27.08.2021 року.
Витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, а саме:
- ідентифікаційні дані власника карток № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки4
- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 10000,00 грн., які 22.08.2021 року та 4 000,00 грн., які 27.08.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 22.08.2021 по 05.09.2021 року;
- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер картки;
- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжними картками № НОМЕР_1 за період із 22.08.2021 по 05.09.2021 року;
- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 .
02 січня 2026 року суду надана витребувана інформація від ТОВ «Коллект Цент».
07 січня 2026 року суду надана витребувана інформація від АТ «Універсал Банк».
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Білонучкіна Т.П. (в режимі відеоконференції) наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Вертелецький М.О. заперечував проти задоволення позову, і просив відмовити повністю в заявлених вимогах.
Заслухавши пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3978549, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10000,00 гривень (п.1.2), строком на 15 днів з 22.08.2021 року (п.1.3), з терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії та процентів 06.09.2021 року (п.1.4), зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 1000 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1), процентами за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.), зі стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6).
Крім того, 27 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100501449, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4000,00 гривень (п.1.2), строком на 15 днів з 27.08.2021 року (п.1.3), з терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії та процентів 11.09.2021 року (п.1.4), зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 1160 гривень, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1), процентами за користування кредитом: 1875,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.), зі стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6).
Кредитний договір №3978549 від 22 серпня 2021 року був підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «W54685» шляхом направлення 22 серпня 2021 року на номер 380976993199, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Кредитний договір №100501449 від 27 серпня 2021 року був підписаний ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «V17542» шляхом направлення 27 серпня 2021 року на номер 380976993199, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Крім того, обидва кредитні договори підписано з іншої сторони від ТОВ «Мілоан» ОСОБА_3 .
Судом оглянуто оригінали обох кредитних договорів, і встановлено дати їх створення, що відповідають датам договорів, та підтвердження підписання їх електронними підписами.
Належність ОСОБА_1 мобільного телефону з номером НОМЕР_3 також вбачається і з наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації (витребуваної за ухвалою суду), відповідно якої інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер) за платіжною карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за період із 22.08.2021 року по 05.09.2021 року був телефон № НОМЕР_3 .
Отже своїми підписами відповідачка ОСОБА_1 прийняла пропозицію ТОВ «Мілоан» та підтвердила, що погодилася з усіма умовами кредитних договорів, з усіма додатками та невід'ємними частинами до них (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), і зобов'язалась дотримуватись умов Кредитних договорів та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства.
Згідно наданих позивачем квитанцій, ТОВ «Мілоан» перевів на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 гривень 22 серпня 2021 року, та 4000 гривень 27 серпня 2021 року. Така обставина підтверджено і інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_4 ), де наявні вказані транзакції про зарахування грошових коштів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського (на час його дії) кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаних кредитних договорів між сторонами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у відповідача боргових зобов'язань перед позивачем. При цьому слід зробити висновок, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаних кредитних договорів.
Заперечення сторони відповідача з приводу відсутності доказів, які б підтверджували факт укладення кредитних договорів слід відхилити з огляду на те, що як встановлено в ході судового розгляду, кредитні договори підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджено оригіналами оглянутих електронних договорів, довідками про ідентифікації, інформації про використання відповідачкою того самого номеру мобільного телефону у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони вказаних вище договорів узгодили розмір позик (кредитів), грошову одиницю, в якій надано позики (кредити), строки та умови надання грошових коштів у позику (кредит), що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису.
29 листопада 2021 року було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3978549.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3978549.
30 листопада 2021 року було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100501449.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100501449.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За таких обставин суд вважає доведеним у справі перехід прав вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», який належним позивачем для стягнення заборгованості за кредитним договором №3978549 від 22 серпня 2021 року і кредитним договором №100501449 від 27 серпня 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором №3978549 від 22.08.2021 року становить 71531,25 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 9500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 61031,25 грн.; заборгованість за комісіями 1000,00 грн. (Тіло кредиту за договором №3978549 від 22.08.2021 року в сумі 500 гривень було погашено відповідачкою.)
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором №100501449 від 27.08.2021 року становить 36160,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 31000,00 грн.; заборгованість за комісіями 1160,00 грн.
Щодо розміру нарахованих відсотків (процентів) за користування кредитними коштами за договором №3978549 від 22.08.2021 року в розмірі 61031,25 гривень, та за договором №100501449 від 27.08.2021 року в розмірі 31000,00 гривень, суд зазначає наступне.
При цьому, сторона позивача посилається на 60ти денний строк дій договорів, відповідно до 2.3.1.2. кожного з договорів, згідно якого пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
З такою позицією суд не погоджується, оскільки за умовами договору №3978549 від 22.08.2021 року сторони встановили строк кредитування 15 днів, до 06.09.2021 року, а за договором №100501449 від 27.08.2021 року - 15 днів, до 11.09.2021 року.
Отже в обох випадках строк кредитування був погоджений сторонами та становив по 15 днів.
У п.1.5. договору №3978549 від 22.08.2021 року про споживчий кредит та додатку №1 до договору (Графік платежів), який є невід'ємною частиною договору, зазначено, що загальна вартість кредиту становить 12875,00 грн., з яких: сума кредиту 10000,00 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом за 15 днів розрахункового періоду становить 1875,00 грн., що розраховані за процентною ставкою - 1,25%, комісія за надання кредиту 1000,00 грн.
У п.1.5. договору №100501449 від 27.08.2021 року про споживчий кредит та додатку №1 до договору (Графік платежів), який є невід'ємною частиною договору, зазначено, що загальна вартість кредиту становить 6960,00 грн., з яких: сума кредиту 4000,00 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом за 15 днів розрахункового періоду становить 1800,00 грн., що розраховані за процентною ставкою - 3,00%, комісія за надання кредиту 1160,00 грн.
Враховуючи наведене, та у відповідності до норм права, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З огляду на погоджені сторонами умови договорів про споживчі кредити, відсутні підстави для нарахування процентів з 06.09.2021 року за договором №3978549 від 22.08.2021 року, та з 11.09.2021 року за договором №100501449 від 27.08.2021 року, - тобто за межами строку кредитування, а їх нарахування позивачем є неправомірним.
Нараховані проценти за користування кредитними коштами станом на 06.09.2021 року за договором №3978549 від 22.08.2021 року складають 1875,00 гривень, та станом на 11.09.2021 року за договором №100501449 від 27.08.2021 року складають 1800,00 гривень, тому саме вказані суми мають бути стягнута з відповідача в погашення заборгованості за процентами за користування кредитами.
Доводи представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у відповіді на відзив, та озвучені в судовому засіданні, з приводу пролонгації строку кредитування є безпідставними з огляду на встановлений строк кредитування в договорі, визначену суму відсотків за користування кредитними коштами у цей період, узгодження таких умов сторонами договору.
Щодо комісії за надання кредитів суд зазначає наступне.
Пунктами 1.5.1 обох договорів про споживчий кредит визначено, що комісія за надання кредиту становить відповідно 1000,00 грн., і 1160,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% і 29,00% від суми кредиту одноразово.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
Як вказувалось раніше, у частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Своєю вимогою про стягнення комісії за надання кредиту позивач не означив та не деталізував поняття «комісія за надання кредиту».
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «України «Про банки та банківську діяльність»).
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з відповідача комісій за надання кредиту в сумі 1000,00 грн., і 1160,00 грн., не підлягають задоволенню.
Таким чином, за умовами договорів про споживчий кредит відповідачка повинна повернути за договором №3978549 від 22.08.2021 року тіло кредиту в сумі 9500 гривень та відсотки в розмірі 1875 гривень, а за договором №100501449 від 27.08.2021 року тіло кредиту в сумі 4000 гривень та відсотки в розмірі 1800 гривень, а всього - 17175 гривень.
За правилами ч.1, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір і інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив відшкодувати 2422,40 гривень витрат зі сплати судового збору та 25000 гривень витрат на правничу допомогу. Однак позов підлягає задоволенню частково, на загальну суму 17175 гривень, що відповідає 15,95% від заявлених вимог, а отже розмір судових витрат в пропорції становить 4373,42 гривень (386,33 гривень судового збору і 3987,09 гривень витрат на правничу допомогу).
Підстав для зменшення такого розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням поданих стороною позивача окрім позову, клопотань про витребування доказів, відповіді на відзив, а також участі в судовому засіданні, а отже підтвердження реальності надання послуг, - суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; 01133, м.Київ, вул. Мечнікова буд.3, оф.306):
- заборгованість за договором про споживчий кредит №3978549 від 22 серпня 2021 року в розмірі 11375 гривень (одинадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень), з яких 9500 гривень тіло кредиту, 1875 гривень відсотки;
- заборгованість за договором про споживчий кредит №100501449 від 27 серпня 2021 року в розмірі 5800 гривень (п'ять тисяч вісімсот гривень), з яких 4000 гривень тіло кредиту, 1800 гривень відсотки;
- судові витрати в розмірі 4373,42 гривень (чотири тисячі триста сімдесят три гривні 42мкоп), з яких 386,33 гривень судового збору, 3987,09 гривень витрат на правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.С. Бредун