Справа № 309/3641/25
Провадження № 2/309/1344/25
04 лютого 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Піцура Я.Я.
з участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,
представника позивача Куделі М.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хуст цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
09.10.2025 року Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради звернувся до Хустського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов вимоги вмотивовано тим, що на профілактичному обліку служби у справах дітей перебуває малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що опинився у складних життєвих обставинах, у зв'язку з проживанням у сім'ї де мати дитини ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, та такий, що зазнав жорстокого поводження. 08.05.2025 на підставі оцінки потреб сім'ї дитину ОСОБА_1 було взято на облік, як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах, у зв'язку з проживанням у сім'ї де мати батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків. 10.06.2025 до служби надійшло повідомлення лікаря загальної практики сімейної медицини щодо скоєння гр. ОСОБА_3 насильства у сім'ї відносно цивільної дружини ОСОБА_1 у присутності малолітнього ОСОБА_4 . За результатом виїзду тимчасово поміщено матір та дитину до Денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. 26.09.2025 до служби у справах дітей надійшов лист щодо відрахування гр. ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням терміну перебування. 01.10.2025 до служби надійшов лист щодо ОСОБА_1 , яка повторно постраждала від домашнього насильства з боку гр. ОСОБА_3 та його матері. Згідно повідомлення, внаслідок вчиненого психологічного та фізичного відносно ОСОБА_1 , через загрозу його повторення, остання покинула місце свого проживання залишивши малолітню дитину зі співмешканцем та його матір'ю, не зважаючи на те, що вони є кривдниками, що можна розцінювати як загрозу життю та здоров'ю. З метою перевірки даного факту працівниками служби 02.10.2025 було здійснено виїзд за місцем перебування малолітнього ОСОБА_1 , за результатом якого складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини та виявлено безпосередню загрозу життю та здоров'ю малолітнього. Згідно акту малолітній ОСОБА_1 перебував під наглядом співмешканця ОСОБА_3 , який мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння - сильний та різкий запах з ротової порожнини, мова уповільнена, поведінка збуджена, також у помешканні відчувався стійкий запах алкоголю. Хлопчик вів себе замкнуто та скуто. У зв'язку зі своїм віком дитина не могла повідомити про небезпеку та не просила допомоги. Під час огляду лікарем на грудній клітці виявлено відмітини, схожі на синці від пальців рук, наявні ознак погіршення стану здоров'я, низький рівень гігієни. На момент виїзду рейдової групи мати дитини відсутня. ОСОБА_1 08.10.2025 влаштовано до притулку для дітей. 07.10.2025 питання про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини за результатом чого прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина. Відтак, оскільки мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, то відповідно до приписів ст.164 СК України, то ж підстави для позбавлення її батьківських прав. Окрім того, позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримання дитини, а отже є підстави для стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина.
Посилаючись на викладене просить суд: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь малолітнього ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не подавала.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов та просила його задовольнити з підставі зазначених у позовній заяві. Щодо аліментів, то наразі заклад у якому буле перебувати малолітній чітко не визначений, а тому такі просить с стягнути на користь самого малолітнього ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду. Окрім того подала заяву у якій просить справу розглянути без її участі, не заперечує проти задоволення позову.
Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави позовної заяви, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.8). При цьому при реєстрації актового запису про народження ОСОБА_2 відомості про батька були внесені відповідно до частини 1 ст. 135 СК України (а.с.11).
Згідно акту обстеження умов проживання від 02.10.2025 проведено обстеження умов проживання у АДРЕСА_1 . Встановлено, що житло складається з одноповерхового однокімнатного будинку, що облаштований меблями у занедбаному стані, санітарно-гігієнічний стан незадовільний, у помешканні холодно та брудно. Не створено належних умов для виховання, розвитку та проживання дитини. За цією. Адресою проживають: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Встановлено, що внаслідок проживання у помешканні громадянина ОСОБА_3 виявлено загрозу життю та здоров'ю малолітньої дитини ОСОБА_1 (а.с.12).
Цього ж дня складено акт №181 оцінки потреб сім'ї та висновок згідно яких основним чинниками складних життєвих обставин малолітнього ОСОБА_1 є невиконання батьківських обов'язків, домашнє насильство, жорстоке поводження з дитиною (а.с.26-29).
Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 02.10.2025 встановлено, що малолітній перебував під наглядом співмешканця ОСОБА_3 , який мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння - сильний та різкий запах з ротової порожнини, мова уповільнена, поведінка збуджена, також у помешканні відчувався стійкий запах алкоголю. Хлопчик вів себе замкнуто та скуто. У зв'язку зі своїм віком дитина не могла повідомити про небезпеку та не просила допомоги. Під час огляду лікарем на грудній клітці виявлено відмітини, схожі на синці від пальців рук, наявні ознак погіршення стану здоров'я, низький рівень гігієни. На момент виїзду рейдової групи мати дитини відсутня. Наявні ознаки незабезпечення дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом. У помешканні холодно, відсутня приготовлена їжа та запас продуктів, не виявлено ліків. Помешкання перебуває у антисанітарному стані. Є загроза життю та здоров'ю дитини (а.с.13-21).
03.10.2025 ВК Хустської міської ради (на підставі указаного акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 від 02.10.2025) прийнято рішення №491 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 (а.с.22).
08.10.2025 ОСОБА_2 поміщено до притулку служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації (а.с.23).
Відповідно до характеристики Липчанського старостинського округу Хустської міської ради ОСОБА_1 фактично проживає в с.Липча разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_3 . Проживають у поганих стосунках, мають малолітнього сина ОСОБА_2 , якого взагалі не виховують, не приділяють належної уваги. Дитина постійно недоїдає, не одягнена по сезону, не має кімнати для відпочинку. В приміщенні де проживає сім'я немає ванної кімнати. За час проживання в с.Липча, постійно конфліктують з сусідами, на цивільного чоловіка громадянки постійно надходять скарги, який зловживає спиртними напоями (а.с.25).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування ВК Хустської міської ради від 08.10.2025 року №02-12/2467, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є можливим та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.32-35). У даному висновку зазначено, що 08.05.2025 на підставі оцінки потреб сім'ї дитину ОСОБА_1 було взято на облік, як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах, у зв'язку з проживанням у сім'ї де мати батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків. 10.06.2025 до служби надійшло повідомлення лікаря загальної практики сімейної медицини щодо скоєння гр. ОСОБА_3 насильства у сім'ї відносно цивільної дружини ОСОБА_1 у присутності малолітнього ОСОБА_4 . За результатом виїзду тимчасово поміщено матір та дитину до Денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. 26.09.2025 до служби у справах дітей надійшов лист щодо відрахування гр. ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням терміну перебування. 01.10.2025 до служби надійшов лист щодо ОСОБА_1 , яка повторно постраждала від домашнього насильства з боку гр. ОСОБА_3 та його матері. Згідно повідомлення, внаслідок вчиненого психологічного та фізичного відносно ОСОБА_1 , через загрозу його повторення, остання покинула місце свого проживання залишивши малолітню дитину зі співмешканцем та його матір'ю, не зважаючи на те, що вони є кривдниками, що можна розцінювати як загрозу життю та здоров'ю. З метою перевірки даного факту працівниками служби 02.10.2025 було здійснено виїзд за місцем перебування малолітнього ОСОБА_1 , за результатом якого складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини та виявлено безпосередню загрозу життю та здоров'ю малолітнього. ОСОБА_1 08.10.2025 було невідкладно направлено до КНП «Хустська центральна лікарня ім.Віцинського О.П.» та влаштовано до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної військової адміністрації. Під час засідання комісії мати сказала, що не хоче займатися вихованням сина, так як він її дратує, вона не відчуває до нього материнської любові.
До позову долучено також фототаблиці, які підтверджують неналежний антисанітарний стану мов проживання дитини (а.с.36-42).
Також згідно листа притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної військової адміністрації від 01.12.2025 за час перебування малолітнього ОСОБА_2 мати ОСОБА_1 в притулку дитину не відвідувала, життям та здоров'ям дитини не цікавилася.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Повертаючись до обставин даної справ, суд констатує, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 впродовж тривалого проміжку часу, позаяк не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, дитина проживає у вкрай несприятливих умовах, які створюють загрозу для її життю та здоров'ю. Під час засідання комісії мати сказала, що не хоче займатися вихованням сина, так як він її дратує, вона не відчуває до нього материнської любові. Також з моменту поміщення дитини до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної військової адміністрації ОСОБА_1 в притулку дитину не відвідувала, життям та здоров'ям дитини не цікавилася. Під час судового розгляду не вчинила жодних дій, які б могли свідчить про бодай якусь зацікавленість матері щодо долі дитину. На думку суду це, у сукупності із іншими обставинами справи, свідчить про те, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо і про наявність вини у її діях щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків. А отже наявні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, і це не суперечитиме інтересам дитини.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Якщо згідно з положеннями частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України судом над дитиною встановлюється опіка чи піклування і опікуном призначається особа інша, ніж державний дитячий заклад, то аліменти необхідно стягувати на користь особи, що призначається опікуном або піклувальником.
Згідно ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 186 СК України, на органи опіки та піклування, покладаються обов'язки за заявою платника аліментів або за власною ініціативною перевіряти цільове витрачання аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом.
В силу ч. 2 ст. 244 СК України саме орган опіки та піклування вирішує питання про призначення дитині опікуна або піклувальника, також нормою ст. 246 СК України, на орган опіки та піклування покладається контроль за умовами утримання, навчання та виховання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
Відповідно до ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у закладах охорони здоров'я, навчальному, або іншому дитячому закладі, функцію опікуна або піклування щодо неї покладається на адміністрацію цього закладу.
Зважаючи на вищевикладені норми СК України, та системний аналіз глави 15, глав 16 та 19 СК України, суд приходить до висновку, що аліменти можуть стягуватися з батьків, або інших осіб, на утриманні яких перебувала дитина, безпосередньо на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, а також враховуючи положення ст. 183 СК України, зважаючи також на інформацію надану представником ООП, що наразі заклад у якому буле перебувати малолітній чітко не визначений, тобто неможливо чітко встановити хто саме буде призначений опікуном малолітнього ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити, та стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які слід перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред'явлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Оскільки у відповідності до п.14 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» при пред'явленні даного позову судовий збір не справляється, то такий слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.164, 166 СК України, суд, -
Позов Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хустської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на користь малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які слід перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, починаючи з 09.10.2025 року й до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2026 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.