621/1480/25
1-кп/621/98/26
05 лютого 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025226310000036 за обвинуваченням ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , у кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акта від 16.03.2025 ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається установою, і яке надає права, з метою використання підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у використанні завідомо підробленого документа за наступних обставин:
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добре знаючи порядок видачі посвідчення водія та допуск до керування транспортним засобом, визначений чинним законодавством, не бажаючи дотримуватися його вимог, з метою отримання документу, що посвідчуватиме його особу та спеціальний статус у частині підтвердження його права на керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого офіційного документу - посвідчення водія, з метою його подальшого використання повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом надання анкетної інформації про свою особу у березні 2024 року, перебуваючи в м. Змієві Чугуївського району Харківської області, знайшов у всесвітній мережі "Інтернет" у додатку "Телеграм" сторінку з виготовлення та продажу посвідчень водія та передав невстановленій у ході досудового розслідування особі свої персональні данні, а саме: копію паспорта громадянина України на своє ім'я; фотозображення свого обличчя; зразок особистого підпису, для виготовлення підробленого документу - посвідчення водія.
В подальшому, сплативши грошові кошти у розмірі 20 000 грн 00 коп., отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 04.04.2024, з відкритою категорією "В" на власне ім'я ОСОБА_4 , яке було незаконно виготовлене з метою подальшого використання при керуванні транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_4 скористався можливістю у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою його використання підроблювачем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після отримання підробленого бланка посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , видане 04.04.2024 ТСЦ 8041, дійсне до 04.04.2026, з відкритою категорією "В", на власне ім'я, та усвідомлюючи, що він порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом", почав свідомо використовувати завідомо підроблений документ - бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , видане 04.04.2024 ТСЦ 8041, дійсне до 04.04.2026, з відкритою категорією "В", на ім'я " ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ", у власних потребах, а саме для керування транспортним засобом.
26.03.2025 близько 18:30 години ОСОБА_4 , рухаючись на автомобілі "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Лиманській в м. Змієві Чугуївського району Харківської області був зупинений співробітниками поліції згідно з пунктом 5 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для перевірки документів.
Під час перевірки документів ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на законну вимогу працівників поліції надав, чим використав, завідомо підроблений документ - бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , видане 04.04.2024 ТСЦ 8041, дійсне до 04.04.2026, з відкритою категорією "В", на власне ім'я, яке не відповідає аналогічним бланкам, які виготовляються ДП "Поліграфічний комбінат "Україна", що здійснює випуск відповідних бланків документів.
Учасники судового провадження висловили думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України.
У зв'язку з відсутністю клопотань сторін судового провадження питання щодо доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь не вирішувалося.
Визначено дату і місце судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, виконані інші вимоги частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Наявні підстави для закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово в підготовче судове засідання не з'являвся, ухвали про застосування у відношенні нього приводу залишилися не виконаними через відсутність обвинуваченого за місцем проживання.
24.10.2025 прокурор Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотаннями про оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_4 , а також про застосування у відношенні нього запобіжного заходу - тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтовані тим, що обвинувачений на виклики суду не з'являвся, за місцем фактичного проживання був відсутній, місце його перебування встановити не було можливим, що свідчить про намір ухилення від судового розгляду кримінального провадження.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук та надано дозвіл на затримання останнього з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
05.02.2026 обвинувачений ОСОБА_4 був розшуканий та доставлений до суду.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання, вважала за необхідне вирішити питання про застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою з підстав, викладених у клопотанні, та з урахуванням вимог статті 178 Кримінального процесуального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечували, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 не мав наміру ухилятися від суду. Повістки він особисто не отримував. Просили застосувати запобіжний захід - домашній арешт.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких, передбачена частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, відповідно з яким йому загрожує, у разі визнання винуватим в даних кримінальних правопорушеннях, покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Повідомлені обвинуваченим ОСОБА_4 обставини щодо причин неотримання ним повісток та тимчасової відсутності за фактичним місцем проживання не дають суду підстав для висновку, щодо наявності у нього намірів ухилитися від суду.
Водночас, наявність обставин, що обумовили необхідність оголошення розшуку обвинуваченого ОСОБА_4 , який на виклики до суду не з'являвся, його привід був неможливий через відсутність вдома, свідчать про існування ризику переховування від суду, що є підставою для застосування запобіжного заходу.
Однак прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, але не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тому належить застосувати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Стороною захисту висловлена правова позиція щодо можливості застосування у відношенні обвинуваченого домашнього арешту.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що на даний час він постійно знаходиться за місцем свого зареєстрованого проживання. Водночас, стороною захисту не надано доказів, якими підтверджуються зазначені обставини.
За таких обставин, для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків необхідним і достатнім є запобіжний захід - домашній арешт із забороною покидати місце проживання цілодобово.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України на обвинуваченого ОСОБА_4 належить покласти обов'язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за першою вимогою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 131, 176, 181, 194, 199, 314-317 Кримінального процесуального кодексу України, суд
1. Закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі суду на 16:35 годину 05.02.2026.
2. Відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 .
3. Застосувати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - домашній арешт.
4. Заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язок прибувати до Зміївського районного суду Харківської області за кожною вимогою, або повідомляти про неможливість прибуття.
6. Ухвалу для виконання передати Відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
7. Строк дії ухвали - до 05 квітня 2026 року.
8. В частині застосування запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Зміївський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1