справа № 619/7451/25
провадження № 2/619/312/26
Заочне рішення
іменем України
06 лютого 2026 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/7451/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , (у режимі відеоконференції)
відповідач: ОСОБА_2 ,
вимоги позивача: про стягнення безпідставно набутих коштів,
представниця позивача: Борисова І.М. (у режимі відеоконференції).
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 08.12.2025 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 41930,00 грн. У обґрунтування позову зазначено, що з 18 липня 2024 року він щомісячно протягом 2024 року на прохання ОСОБА_2 перераховував грошові кошти на його банківську картку, відкриту в АТ КБ «ПриватБанк», з метою надання йому позики до березня 2025 року. У зазначений період було здійснено декілька грошових переказів, а загальна сума перерахованих коштів склала 41930 грн. Усі ці кошти були отримані відповідачем, однак, у встановлений строк він їх не повернув, у зв'язку з чим зазначені грошові кошти є безпідставно отриманими. З метою досудового врегулювання спору неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути борг, проте до теперішнього часу кошти не повернуті. У зв'язку з цим був вимушений звернутися до органів поліції для вжиття відповідних заходів. За результатами перевірки відповідач був опитаний працівниками поліції, під час чого, відповідно до складеного протоколу опитування, він визнав факт отримання грошових коштів у зазначеному розмірі та відмовився їх повертати. Працівниками поліції було роз'яснено, що між ними виникли цивільно-правові відносини, які підлягають вирішенню в судовому порядку. З огляду на те, що відповідач добровільно визнав факт отримання грошових коштів, не спростував тверджень щодо їх безпідставного набуття та не повернув борг, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву було залишено без руху та 25.12.2025 позивачем усунуто недоліки.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 30.12.2025 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2193008 щодо місця перебування (проживання) відповідача.
Ухвалою суду від 30.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.02.2026.
Позивач та його представниця у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Крім того, відповідач повідомлявся за номером телефона, що мається в матеріалах справи, про що свідчить довідка про доставку sms.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Як убачається з наданих позивачем квитанцій про здійснення банківських переказів АТ КБ «ПриватБанк», у період з 18 липня 2024 року по 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 здійснив грошові перекази на банківську картку ОСОБА_2 (рахунок отримувача: НОМЕР_1 ), а саме: 18 липня 2024 року - у сумі 300,00 грн; 13 серпня 2024 року - у сумі 550 грн; 14 серпня 2024 року - у сумі 3150 грн; 03 вересня 2024 року - у сумі 250 грн; 04 жовтня 2024 року - у сумі 3000 грн; 13 жовтня 2024 року - у сумі 7035 грн; 13 листопада 2024 року - у сумі 170 грн; 05 грудня 2024 року - у сумі 22 180 грн; 10 грудня 2024 року - у сумі 270 грн; 13 грудня 2024 року - у сумі 5025 грн, а всього 41930,00 грн (а.с. 9-18).
Позивач, посилаючись на те, що зазначені вище перекази були позикою та враховуючи дружні стосунки, він не вимагав написання розписок від ОСОБА_2 , просить стягнути борг у загальній сумі 41930,00 грн як безпідставно набуті кошти.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Оскільки на підтвердження укладення між сторонами договору позики позивачем не надано у письмовій формі розписку або інший документ, де би позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), отже правовідносини, що виникли між сторонами не є позикою.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), у якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У цій справі ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів ОСОБА_2 , знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 10 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є «переказ власних коштів». Так як позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності будь-яких договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 41930,00 грн.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн покладається на позивача.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Надіслати представнику позивача копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І. М. Нечипоренко