Справа № 352/599/23
Провадження № 2/352/176/26
06 лютого 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Олійника М. Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Кукули О. С.
представника позивача Подольної О.М.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Державна іпотечна установа звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2013 року у справі № 352/1000/13-ц був задоволений позов ПАТ «Бак «Фінанси та Кредит» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 412206,76 грн. заборгованості за кредитним договором. Відповідачами до цього часу рішення суду не виконане, заборгованість не погашена. 08 грудня 2020 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу у справі № 352/1000/13-ц, в котрій замінено стягувача, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником Державною іпотечною установою, у виконавчому провадженні по цивільній справі № 352/1000/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. У зв'язку з невиконанням відповідачами рішення суду сума інфляційних втрат, в межах позовної давності, становить 191263,94 грн., а сума трьох відсотків річних 37070,28 грн., в зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідачів вказані компенсаційні платежі у відповідності до ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 228334,22 грн., а також понесені судові витрати.
2. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою від 29 березня 2023 року суд відкрив провадження у справі.
Заочним рішенням від 26 квітня 2023 року суд ухвалив задовольнити позову заяву.
24 вересня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Івасишин З.З. надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою від 25 вересня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення суд залишив без руху для усунення недоліків.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 року суд поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення і призначив заяву до розгляду.
Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суд скасував заочне рішення від 26 квітня 2023 року та призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 17 грудня 2025 року суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.
3. Позиції учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача Подольна О.М. просила задовольнити позовні вимоги, на підставах викладених у позові. Додатково пояснила, що положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Також визнала, що на виконання заочного рішення від 26 квітня 2023 року позивачу були перераховані кошти в сумі 19369 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Івасишин З.З. заперечувала проти задоволення позову, оскільки позивачем не враховані вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами. Крім того, неустойка та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. У зв'язку з цим відповідачка звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, з 24 лютого 2022 року, а заявлена до стягнення сума підлягає перерахунку лише за період до 23 лютого 2022 року. Окрім того, просила врахувати, що у примусовому порядку в ході виконання заочного рішення суду з ОСОБА_2 було стягнуто 19369 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
4. Встановлені судом обставини.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2013 року у справі № 352/1000/13-ц був задоволений позов ПАТ «Бак «Фінанси та Кредит» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 412206,76 грн. заборгованості за кредитним договором. Вказане рішення набрало законної сили 10 вересня 2013 року (а.с. 34-35, 58-59).
08 грудня 2020 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу по справі № 352/1000/13-ц, в котрій замінено стягувача, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником Державною іпотечною установою, у виконавчому провадженні по цивільній справі № 352/1000/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с. 32-33).
Згідно з розрахунком заборгованості, виконаного позивачем (а.с. 43-44), сума інфляційних втрат перед Державною іпотечною установою з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, за період невиконання рішення суду, в межах строку позовної давності, у період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2023 року складає 191263,94 грн., а три проценти річних від простроченої суми за цей період складають 37070,28 грн.
У довідці приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. від 08 грудня 2025 року № 01-29/45289 зазначено, що на виконання виконавчого листа № 352/599/23 з ОСОБА_2 стягнуто на користь Державної іпотечної установи грошові кошти у розмірі 19 369 гривень (а.с. 171).
Відомості про часткове виконання заочного рішення від 26 квітня 2023 року, а саме про стягнення грошових коштів у сумі 19 369 гривень, також містяться у запереченнях представника позивача на заяву про перегляд заочного рішення, які надійшли до суду 16 жовтня 2025 року (а.с. 130).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
5. Релевантні норми права на висновки суду.
5.1. Щодо вирішення спору по суті.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц , від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 .
Позивачем складено розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відповідно до якого інфляційні витрати складають 191263,94 грн три проценти річних 37070,28 грн., а всього 228334,22 грн.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 750/5104/17 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у Постанові від 20.01.2016 в справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися вимоги статті 625 ЦК України та у Постанові від 02.03.2016 в справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин, виходячи з наступного.
Тому, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 625 ЦК України.
Відповідачі у справі були обізнані про грошове зобов'язання, оскільки рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2013 року в справі № 352/1000/13-ц, з них, було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 412206,76 грн.
З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов'язання з виплати коштів, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних, відповідно до ст.625 ЦК України.
Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Зазначений правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946цс15, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Саме такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Отже, відповідачі мають невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Визначаючи розмір інфляційних втрат і 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.625 ЦК України, суд вважає, що у позивача дійсно є право вимагати стягнення з відповідачів 228334,22 грн, що складається з інфляційних втрат у розмірі 191263,94 грн. та 3 % річних у розмірі 37070,28 грн. за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2023 року за час прострочення виконання грошових зобов'язань, розмір яких підтверджено розрахунком, наведеним позивачем, який перевіреного судом і з яким суд погоджується (а.с.43-44).
Водночас, вказана сума підлягає зменшенню, враховуючи часткове стягнення в сумі 19 369 грн, що було здійснене на виконання заочного рішення суду від 26 квітня 2023 року, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягнення сума 208965,22 грн (228334,22 - 19369).
5.2. Щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зауважує, що законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не передбачив особливостей у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов'язань, що виникло у зв'язку з невиконанням судового рішення.
Отже, підстави для застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України для вирішення спору в цій справі відсутні.
5.3 Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідачів на користь позивача витрати пов'язані із сплатою ним судового збору в сумі 3425,01 грн. (а.с. 7), в рівних частках з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України,
Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати та три відсотки річних, за час прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2023 року в сумі 208965 (двісті вісім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Державна іпотечна установа, код ЄДРПОУ 33304730, адреса: вульвар Лесі Українки 34, м. Київ, 01133.
Відповідачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Максим ОЛІЙНИК