Справа № 183/463/26
№ 1-кп/183/74/26
05 лютого 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 62025170030000711 від 20.01.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Південне, Харківського району, Харківської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 та повідомив до про вчинене ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та про намір повернутися для продовження проходження військової служби.
02.01.2026 ОСОБА_4 , з додержанням вимог ст.ст. 276 - 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
за участю прокурора - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_4
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62025170030000711 від 20.01.2025, якому 02.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 березня 2023 року № 63 старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду механіка-водія 3 бойової машини (132) 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, старший солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
17 січня 2024 року старший солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_2 .
17 січня 2024 року, у невстановлений час, старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на посаді механіка-водія 3 бойової машини (132) 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин 17.01.2024 самовільно не з'явився вчасно на службу з щорічної відпустки до місця служби - місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , яка була розташована на території АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини НОМЕР_2 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до 20.12.2025 - моменту добровільного самостійного прибуття до військової частини НОМЕР_1 та про намір повернутися для продовження проходження військової служби.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин вчинений підозрюваним є тяжким злочином, за який передбачене основне покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Доказами, які підтверджують факт вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення є:
- заява підозрюваного про визнання вини у вчиненні інкримінованого правопорушення та про намір повернення для продовження проходження військової служби;
- протокол допиту підозрюваного;
- матеріалами службового розслідування;
- згода командира військової частини про можливість продовження підозрюваним військової служби.
- інші матеріали кримінального провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно ст. 44 КК України та ст. 285 КПК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Аналогічні норми викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, відповідно до якого суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, у разі наявності спеціальних обставин, передбачених конкретною нормою закону, якою, у даному випадку, є норма ч. 5 ст. 401 КК України.
Так, в ході досудового розслідування підозрюваний добровільно звернувся із клопотанням до слідчого про намір повернутися для продовження проходження військової служби, а також отримано письмову згоду командира військової частини про можливість продовження підозрюваним проходження військової служби.
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 після вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України добровільно звернувся із клопотанням до слідчого про намір повернутися для продовження проходження військової служби та активно сприяв розкрито злочину, прокурор вважає можливим звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, закривши провадження по справі.
В судовому засідання прокурор просив задовольнити клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з його бажанням продовжувати військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , командир якої надав згоду на продовження військової служби ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання прокурора та надав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_3 на продовження військової служби.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення вчинене підозрюваним вперше.
В судовому засіданні підозрюваний підтвердив своє бажання продовжувати військову службу в військовій частині НОМЕР_3 .
Письмовою згодою № 1571/22102 від 20.12.2025 р. командир військової частини НОМЕР_3 надав свою згоду на проходження військової служби ОСОБА_4 в цій військовій частині.
На підставі викладеного, враховуючи те, що підозрюваний вперше вчинив злочин, передбачений ст. 407 КК України добровільно звернувся з клопотанням про свій намір повернутися до місця служби для продовження проходження військової служби, та за наявності згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України. У зв'язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю.
Речові докази, процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід до підозрюваного не застосовувався та підстави для його застосування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 401 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд,
постановив:
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030000711 від 20.01.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України - закрити.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 після набрання цією ухвалою законної сили невідкладно прийняти ОСОБА_4 на військову службу у військову частину НОМЕР_3 .
Зобов'язати ОСОБА_4 не пізніше 72 годин після набрання цією ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1