Справа № 183/12578/25
№ 2-а/183/136/25
05 лютого 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною та скасування постанови № 162 за справою про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення,
24 листопада 2025 року до суду надійшов цей адміністративний позов, поданий в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) його представником, адвокатом Жилою К. С., переданий головуючому судді 09 грудня 2025 року. В позові позивач просить також поновити ОСОБА_1 процесуальний строк оскарження Постанови № 162.
Обґрунтовуючи позов сторона позивача вказує, що 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 виявив, що його банківський рахунок арештовано у процедурі виконавчого провадження. Після отримання інформації про арешт, оскільки позивач не отримував постанови про відкриття провадження, будь-яких інших документів, які б свідчили про наявність у нього невиконаних грошових зобов'язань перед іншими особами, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою. З аналізу Автоматизованої системи виконавчих проваджень представник позивача з'ясувала, що відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 79516799, за яким стягувачем зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою ознайомлення із підставами відкриття виконавчого провадження № 79516799 відносно ОСОБА_1 , адвокат Жила К. С. звернулась до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з адвокатським запитом № 07/11-1 від 07 листопада 2025 року, в якому просила надати засвідчену належним чином копію Постанови про відкриття виконавчого провадження № 79516799 разом з ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження № 79516799 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень. У відповідь на вищезгаданий адвокатський запит 19 листопада 2025 року адвокат отримала від Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Постанову про відкриття виконавчого провадження № 79516799 разом з ідентифікатором доступу до матеріалів в АСВП. Відтак, лише 19 листопада 2025 року позивач дізнався про існування винесеної відносно нього Постанови № 162 за справою про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , копія якої містилась у відсканованих матеріалах виконавчого провадження № 79516799 в АСВП, та ознайомився з її змістом.
Обґрунтовуючи протиправність постанови представник позивача вказує, що 22 липня 2025 року працівники поліції зупинили ОСОБА_1 на дорожньому контрольно-пропускному пункті, повідомили, що він перебуває в розшуку ТЦК та СП, та доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування обставин. ІНФОРМАЦІЯ_3 перевіривши документи ОСОБА_1 , з'ясували, що з 17 червня 2025 року останній перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та, що жодних правопорушень в діях ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не зафіксовано, тому представники останнього скасували запис про розшук та без жодних претензій відпустили позивача. Додатково, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що розшук ОСОБА_1 ініційовано ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач уточнив в ІНФОРМАЦІЯ_4 , чи потрібно йому з'явитись і до ІНФОРМАЦІЯ_7 , проте, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіли, що така необхідність відсутня, оскільки позивач стояв на обліку в їх ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому і питання щодо порушення обов'язків військовозобов'язаного з'ясовує саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після отримання відомостей про відкриття виконавчого провадження та з матеріалів виконавчого провадження № 79516799 позивач дізнався, що 01 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 винесено відносно нього Постанову № 162 у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за, нібито, вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідач в обґрунтування підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначає неявку ОСОБА_1 за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 30 червня 2025 року для уточнення даних. Однак, відповідачем не зазначено, коли та яким способом така повістка була направлена чи вручена ОСОБА_1 , та якими доказами дані обставини підтверджуються. Позивач не отримував жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 30 червня 2025 року для уточнення даних. При цьому, згідно з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованих 18 листопада 2025 року, ОСОБА_1 17 червня 2025 року взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім того, ОСОБА_1 уточнював свої дані 07 березня 2025 року. Окрім того, позивач має відстрочку від мобілізації до 03 березня 2026 року на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» й відповідач не мав достатніх підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Більш того, в оскаржуваній постанові відповідач зазначив про неприбуття порушника на розгляд справи з урахуванням документального факту своєчасного сповіщення правопорушника про місце і час розгляду справи, проте, таке твердження не відповідає реальним обставинам справи. Проте, позивач повідомляє, що ніхто йому ані вручав, ані зачитував зміст оскаржуваної постанови. Відповідачем не зазначено про жодний належний доказ чи то вручення постанови, чи то відмови позивача від її отримання.
Постановленою суддею ухвалою від 09 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачеві п'ятиденний строк для подання відзиву. Роз'яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.
21 листопада 2025 року адміністративний позов разом з додатками доставлений до електронного кабінету відповідача, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 23 грудня 2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів /а.с.24, 27/.
Станом на дату розгляду справи клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Рішення складене в період наявності електропостачання в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Дослідивши доводи адміністративного позову, оцінивши їх поданими позивачем доказами в їх сукупності суд висновує таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Судом установлено, що згідно з відміткою у паспорті громадянина України серія НОМЕР_1 позивача у справі, ОСОБА_1 з 29 грудня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11, зворот - 12/.
01 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 складено постанову № 162 за справою про адміністративне правопорушення, згідно з якою, розглянувши о 09 год 00 хв 01 серпня 2025 року в будівлі ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 встановлено, що 22 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції був доставлений ОСОБА_1 , який за своїм місцем проживання не перебуває, у зв'язку з чим не отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 30 червня 2025 року для уточнення даних. Таким чином, 22 липня 2025 року встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у подальшому неодноразово продовженого) вищезазначений громадянин порушив вимоги абзацу першого частини 1 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу другого ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що було припинено 22 липня 2025 року. Враховуючи, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 скоїв триваюче адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинене в особливий період, відсутність пом'якшуючих обставин, невизнання ним своєї провини, його майновий стан, не прибуття порушника на розгляд справи з урахуванням документального підтвердження факту своєчасного сповіщення правопорушника про місце і час розгляду справи і відсутність надходження від нього клопотання про відкладення розгляду справи або наведення інших підстав, що б унеможливлювали її розгляд постановлено накласти на ОСОБА_1 , штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 гривень /а.с.16, зворот-17/.
Супровідним листом № 3833 від 03 жовтня 2025 року постанову № 162 направлено для примусового виконання до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /а.с.16/.
Вирішуючи вимоги позову суд висновує таке.
Щодо строків звернення до суду.
Представник позивача у позові заявила клопотання, в якому просила поновити позивачеві строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом, обґрунтовуючи клопотання тим, що повістки про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не отримував. Про наявність постанови позивач не знав, що позбавило його права на своєчасне її оскарження. Копію постанови представник отримала під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, позовну заяву подано до суду 21 листопада 2025 року. Матеріали справи містять адвокатський запит представника позивача про підстави накладення арештів на рахунки позивача в межах виконавчого провадження № 79516799 /а.с.13/, супровідний лист Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області південного МРУ МЮ (м. Одеса) від 19 листопада 2025 року, яким направлено засвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження 79516799 від 05 листопада 2025 року з примусового виконання постанови № 162 /а.с.14, 15/. Доказів отримання позивачем постанови раніше, за вказану представником позивача дату, можливості ознайомлення з її змістом, обізнаності про її існування до 19 листопада 2025 року суду не надано.
Проаналізувавши обставини, викладені в клопотанні про поновлення процесуального строку, суд визнає наведені позивачем причини пропуску строку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними, а тому пропущений строк для звернення до суду з цим позовом слід поновити.
При цьому, суд ураховує також і надану представником позивача копію оскаржуваної постанови, яка не містить доказі її отримання позивачем при її винесенні, або направлення її копії поштою з ідентифікуючими відправлення даними. Вказане об'єктивно, на думку суду, позбавляло позивача можливості довідатися про існування оскаржуваної постанови.
Щодо суті позову.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Як установлено у ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, за частинами 1, 3 вказаної статті Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено з 24 лютого 2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом з 24 лютого 2022 року, тобто у період вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Абзацом другим частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Частина 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону №3633-IX від 11 квітня 2024 року, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Також, згідно з абз. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Також, положеннями Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487) визначено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Правила). Зокрема, за пунктом 1 Правил у редакції на момент складення спірної постанови призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
За пунктом 2 Правил якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на базову військову службу, визначеного указом Президента України.
Таким чином, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX, в тому числі, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Так, доказів на спростування висновків, які стали підставою для складення оскаржуваної постанови та на підтвердження того, що позивач уточнив свої облікові дані протягом встановленого строку (з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року (включно)) матеріали справи не містять.
У наданій позивачем на підтвердження підстав позову паперовій копії електронного доказу у виді розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+», сформованому 18 листопада 2025 року вказано датою уточнення даних щодо позивача - 07 березня 2025 року. Вбачається, що позивача взято на облік 17 червня 2025 року, дата проходження ВЛК - ІНФОРМАЦІЯ_8 вказано - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Тобто, наданий позивачем доказ свідчить про уточнення ним даних 07 березня 2025 року й позивачем не доведено, що він, будучи військовозобов'язаним, був звільнений від виконання вказаного обов'язку з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно уточнити свої облікові дані у встановленому порядку.
Приміткою до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В той же час, суд зауважує, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані в частині результатів медичних оглядів ВЛК для визначення придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, передбаченого ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» жодним із визначених способів уточнення своїх облікових даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення.
Надаючи оцінку щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 38 КУпАП передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як указано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.
Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, суд вважає, що датою виявлення правопорушення є дата, вказана в постанові 22 липня 2025 року. На вказану дату посилається і позивач у позові, вказуючи, що в цю дату він був зупинений працівниками поліції. Після виявлення правопорушення оскаржувана постанова винесена 01 серпня 2025 року, а отже три місяці з моменту виявлення правопорушення не спливли.
Також, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП не пізніше одного року з дня його вчинення. Позивач у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року включно не виконав свій обов'язок по уточненню даних, вчинив триваюче правопорушення та фактично усунув його 07 березня 2025 року. Отже, на момент складання постанови 01 серпня 2025 року не сплив один рік з моменту не уточнення персональних облікових даних позивача, а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення не сплили.
Щодо фактичних посилань позивача на складення постанови неналежним органом, то з урахуванням абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, був зобов'язаний уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час. Військовозобов'язані, які згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Матеріали справи свідчать що місцем перебування позивача є територія Магдалинівського району Дніпропетровської області, що територіально віднесено до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підстав перебування позивача на обліку не за місцем проживання - у ІНФОРМАЦІЯ_4 в позові не пояснено та доказів таких підстав не надано.
При цьому, відповідно до пунктів 19, 23 Порядку № 1487 Призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк позивачем не надано.
Відтак, навіть перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач зобов'язаний був уточнити дані у встановлений строк саме у ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем свого проживання на час дії норми та саме на ІНФОРМАЦІЯ_6 покладено обов'язок з ведення загального військового обліку позивача та розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату.
Щодо посилання представника позивача на неотримання позивачем повістки про виклик для уточнення даних та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, одним з яких є явка за повісткою до відповідного ТЦК та СП. При цьому іншими способами є: прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Проте позивач, проігнорував виконання обов'язку, покладеного на нього згідно з вищезазначеними правовими нормами, жодним з визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, чим порушив норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, саме лише не отримання повістки позивачем для явки до ТЦК та СП для уточнення даних не може бути підставою для висновку про неправомірність винесеної постанови в частині порушення позивачем вимог абзацу першого частини 1 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу другого ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, щодо посилань на неотримання повістки про виклик до відповідача для розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.
Згідно з п. 28, 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи та визнано позивачем 22 липня 2025 року позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доказів повідомлення про місце та час розгляду справи суду не надано. Постанова винесена 01 серпня 2025 року. В матеріалах справи відсутні докази інформування позивача про призначену дату розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності на 01 серпня 2025 року або докази, які б свідчили про ухилення останнього від отримання повідомлення про час та місце розгляду справи.
Згідно зі ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173,частиною третьою статті 178, статтями 185,185-5 статтями 185-7,187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою.
Водночас, за приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з цим, відповідачем не доведено виконання обов'язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за порушення вимог КУпАП.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд наголошує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративне відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами; (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, та від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16- а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Під час судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання такої постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а.
З урахуванням вказаного суд вважає, що незважаючи на встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, допущені відповідачем порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді недоведення повідомлення позивача про час розгляду його справи вказують на протиправність оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Повноваження адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 185/8460/16-а та від 10 квітня 2023 року № 510/248/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та направити справу на новий розгляд до компетентного органу.
Також, у зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 302,80 грн. Також, ураховуючи доведення позивачем складу та розміру витрат на правову допомогу, взаємозв'язку понесених витрат зі справою наданими у сукупності договором від 13 грудня 2024 року, актом № 1 від 21 листопада 2025 року, розрахунковою квитанцією серії ААА15 № 0015/а.с.21-22, 22 зворот, 23/, пропорційно до задоволених вимог судові витрати з правової допомоги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 2 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд
поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Постанову № 162 від 01 серпня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000,00 грн скасувати, а справу направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн, витрати з правової допомоги у розмірі 2 000,00 грн, а всього - 2 302 (дві тисячі триста дві) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складене та підписане в період наявності електропостачання в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області 05 лютого 2026 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар.
Суддя Д. О. Парфьонов