ЄУН 214/4072/25
Номер провадження 2/211/718/26
(заочне)
04 лютого 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням - судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач 09 травня 2025 року звернулась в Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна , в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №21410, який видав 19.05.2021 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 10964,04 грн, посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення.У позивача є сумніви щодо перевірки нотаріусом наявності у боржника перед кредитором саме такої суми заборгованості, як і перевірки безспірності вимог. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги.
12 травня 2025 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу плвернув цивільну справу за підсудністю.
Зазначена цивільна справа надійшла до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу 09 червня 2025 року.
На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 17 червня 2025 року провадження в справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторні на 30 липня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час, та місце розгляду справи. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не скористався. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за їх відсутності не скористалась. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
При викладених обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
З огляду на таке, суд, відповідно дост. 247 ЦПК України, розглядає справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд встановив , що виконавчий напис вчинений в місті Київі 19 травня 2021 року приватний нотаріус Київо-Свяиошинського районного нотаріального округу на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, про звернення стягнення з громадяники України ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Красіно Криворізького району Дніпропетровської області , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за кредитним договором Сума заборгованості складає 10964,04 грн.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 65734092) 09.06.2021 року приватний виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області розглянула заяву про примусове виконання виконавчого напису № 21410 від 19.05.2021 року та постановила відкрити виконавче провадження за виконавчим написом щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.6).
Проаналізувавши надані докази суд висновує таке.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі «Порядок»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172
У статті 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
На підставі зазначеної постанові були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року зазначено про відмовлення в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 закону «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.
З огляду на приписи ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст. ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить протилежного.
Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Із аналізу наданих доказів встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, що оспорюється, вчинено 19.05.2021 року щодо кредитного договору в простій письмовій формі між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та позивачем.
При зверненні з позовом позивач не погоджується із зазначеною в виконавчому приписі заборгованістю.
Отже, нотаріус грубо порушела вимоги ст.88 Закону «Про нотаріат» та не додержано обов'язкових умов вчинення нотаріального напису.
А саме вчинено нотаріальний напис щодо кредитного договору який не є нотаріально посвідченим, при тому що ця обставина є обов'язковою.
Недодержання нотаріусом вищезазначених умов при вчиненні виконавчого напису є підставою для визнання зазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку.
Висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс 18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706 цс 19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018 св 18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164 св 19) від 09.09.2020 року у справі №336/7754/18 (провадження № 61-8781 св 20).
Судові витрати по справі, які сплачені позивачем при зверненні до суду, в загальній сумі складають 1211,04 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,21 грн.
На підставі ст.ст.2, 10-12, 76-80, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс", третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 19 травня 2021 року за №21410 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" (код ЄДРПОУ42254696, розташоване за адресою: 02094 місто Київ бульвар Верховної Ради, будинок 34 офіс 511) заборгованості за кредитним договором на загальну суму 10964,04 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" на користь ОСОБА_1 судовий збіру у розмірі 1211 (тисячу двісті одинадцять) гривень 21 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року.
Суддя А.Л.Гонтар