05.02.2026 Справа № 756/10330/25
Унікальний № 756/10330/25
Провадження № 2/756/754/26
28 січня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
секретаря - Калюжної А.Г.,
за участі: представника позивача - Зеленського А.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року позивач комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго") звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг у сумі 154 273,91 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позивач вказує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у зазначеній квартирі, а отже є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Позивач зазначає, що порушуючи умови договору та норми законодавства, відповідач своєчасно не вносив плату за надану теплову енергію, в результаті у останнього утворилась заборгованість, яку і просить стягнути позивач.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, вказував на те, що будь-яких договорів з позивачем не підписував, зазначав, що він хоч і зареєстрований у помешканні, однак не є одноосібним власником квартири, при цьому відомості про інших співвласників повідомляти відмовився. Окрім того, вказував що не бажає застосовувати строки позовної давності.
Вивчивши наявні матеріали та надані докази, вислухавши сторони, судом встановлено наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року № 459/3958/15-ц).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом з'ясовано, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 05.12.1978 року.
Мешканцям квартири за адресою: АДРЕСА_1 надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року надаються послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З 01.05.2018 року КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" є виконавцем послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідно до п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц).
Нормою ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII встановлено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
За положеннями ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З огляду на наведене, споживач, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого споживача (співвласника майна) їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).
Зі свого боку відповідач не надав суду належних, допустимих, та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги не були надані йому КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами). Також відповідач не навів доказів на підтвердження того, що він оспорював тарифи, на підставі яких обраховувалась вартість послуг.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" надавались послуги особам, які зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які отримані і використані, у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги та право вимоги від інших співвласників майна їх часткового відшкодування (право зворотної вимоги, регресу).
На підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 ПАТ "Київенерго" відступило на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" право вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання ним грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від
24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", а отже поновлено перебіг позовної давності.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.
Наведене свідчить, що у разі якщо позовна давність до вимог КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 04 вересня 2025 року.
Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Заяв про застосування строків пропуску позовної давності до вимог позивача відповідач не ініціював.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Ч. 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Нормою ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передабчено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16).
Зважаючи на те, що зобов'язання з оплати за житлово-комунальних послуг визначене у гривні, КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Таким чином, порушуючи умови договору та норми законодавства, відповідач своєчасно не вносив плату за надану теплову енергію, в результаті у останнього утворилась заборгованість у сумі 154 273,91 грн., яка складається з:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19 492,19 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3 216,21 грн., три відсотки річних у розмірі 778,62 грн.;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги централізованого гарячого водопостачання у розмірі 11 866,33 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 957,94 грн., три відсотки річних у розмірі 474,00 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого опалення у розмірі 29 728,64 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 905,23 грн., три відсотки річних у розмірі 1 187,52 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 143,10 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2 333,61 грн., три відсотки річних у розмірі 564,95 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 383,23 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 422,88 грн., три відсотки річних у розмірі 1 286,15 грн., пеня у розмірі 1 564,82 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 741,98 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 281,43 грн., три відсотки річних у розмірі 299,19 грн., пеня у розмірі 364,02 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 437,35 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн.;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 84,42 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, відповідачем жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач не виконував своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за спожиті послуги, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421; адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. І. Франка, 5) загальну суму заборгованість за надані послуги у розмірі 154 273,91 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлено 05.02.2026 року.
Суддя А.В. Шевчук