21 січня 2026 року
справа № 381/4051/23
провадження № 22-ц/824/954/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - Сидорякіна Ігоря Юрійовича на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області 22 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Осаулової Н.А., у справі про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в частині у цивільній справі №381/4051/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення грошових коштів недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом, -
У березні 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в частині у цивільній справі №381/4051/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення грошових коштів недоотриманої пенсії у порядку спадкування за законом.
Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яку було встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.07.2023 року, яке видано приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Юровою О.Є. та зареєстровано в реєстрі за №1118, у розмірі 201 411,58 грн. 22 лютого 2024 року у справі видано виконавчий лист. Розмір виплачених коштів становить 7 083,00 грн. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.02.2023 року за №1000-0502-8/21180, станом на 13.02.2023 року згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», залишилась недоотримана пенсія ОСОБА_2 в сумі 201 411,58 грн., що не заперечувалось на стадії судового провадження. Разом із тим, у подальшому було отримано інформацію від органів казначейської служби, що за життя ОСОБА_2 було виплачено кошти згідно виконавчих листів у справах №810/4343/18, №280/380/19 та №320/567/20. На думку заявника, оскільки як станом на 13.02.2023 року, так і станом на час ухвалення судового рішення, орган пенсійного фонду не володів всією інформацією щодо сум коштів, які залишились невиплаченими ОСОБА_2 , задля уникнення подвійного стягнення, слід залишити без виконання виконавчий лист, що стосується фактично виплаченої заборгованості у розмірі 117 155,65 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області 22 квітня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - Сидорякін Ігор Юрійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення заяви.
Вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату розгляду Фастівським міськрайонним судом Київської області, Головне управління не володіло інформацією, щодо виплати за життя заборгованості нараховану на користь ОСОБА_2 частково виплачені, заявником.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що апелянт звернувся до суду з даною заявою фактично намагається оскаржити виконання рішення суду від 30.10.2023 року. Однак як зазначалося в заяві, Головне управління на жодній стадії судового провадження не заперечували заборгованість за рішенням суду на користь ОСОБА_2 , але з об'єктивних причин не знали про виплату частини коштів органами казначейства.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - Борисенко Катерини Сергіївни надійшло клопотання про розгляд справи без участині представника апелянта.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставини зазначені в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не свідчать про виконання зобов'язання внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, вони не є ні матеріально-правовими, ні процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яку було встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.07.2023 року, яке видано приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Юровою О.Є. та зареєстровано в реєстрі за №1118, у розмірі 201 411,58 грн.; а також судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Зазначене рішення набрало законної сили та 22 лютого 2024 року видано виконавчий лист на його примусове виконання в частині стягнення коштів у сумі 201 411,58 грн. та судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
Виконавчий лист було пред'явлено до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, загальний розмір виплачених коштів ОСОБА_1 становить 7 083,00 грн., які виплачено 16.10.2024 року, 05.11.2024 року та 03.12.2024 року.
До вказаної заяви орган пенсійного фонду надав лист Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області №04-08.3-06/8676 від 21 грудня 2023 року про сплату коштів на користь ОСОБА_2 за виконавчими листами, виданих по справах №810/4343/18 у сумі 54 823,98 грн. та №280/380/19 у сумі 17 243,93 грн., де боржником виступало Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Згідно з листом Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області №4-06-06/8980 від 22 листопада 2023 року, за виконавчим листом, виданим у справі, №320/567/20, на рахунок ОСОБА_2 перераховано 17 706,20 грн. та 20 298,54 грн.
На думку заявника, оскільки уже фактично було виплачено кошти у загальній сумі 117 155,65 грн. за життя ОСОБА_2 та уже після ухвалення рішення у даній справі - ОСОБА_1 , виконавчий лист у справі №381/4051/23 на зазначену суму слід залишити без виконання.
За частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22.
Враховуючи, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист набрало законної сили та не оскаржується сторонами, обставин, якій б свідчили про виконання зобов'язання внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження матеріали справи не містять, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що на даний час відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині, а у задоволенні даної заяви слід відмовити.
Відповідно до частини першої ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - Сидорякіна Ігоря Юрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 02 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді