КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
12 січня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Є.О. на постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 27.11.2024 року о 00 год. 47 хв. в смт Рокитне вул. Висока 17 керував транспортним засобом Audi А6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. Огляд проводився за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 7510 ARLM 0328, тест 1185, проба позитивна 1,15 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткований мінімумів доходів громадян 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід справи, не надано правової оцінки доказам, внаслідок чого винесено незаконне рішення. При розгляді судом першої інстанції справи не було дотримано вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП. ОСОБА_1 було позбавлено права на надання пояснень, доказів, подання клопотань, оскільки судом було проігноровано подане захисником клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04.11.2025 року, що є порушенням ч. 1 ст. 268 КУпАП. Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Захисник вказує, що, як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з боді-камери поліцейського, відеозйомка обставин подій даного правопорушення велась не з моменту початку виконання ними службових обов'язків (момент зупинки транспортного засобу), а здійснена епізодично, її хід переривався. Також, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Матеріали справи не містять доказів того, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом або перебування його за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння чи наявності ознак такого. Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння, проте, ОСОБА_1 після складення зазначеного протоколу без будь-яких перешкод продовжив керувати транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді, передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис, який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Апеляційним судом неодноразово вживалися заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дати та час судових розглядів апеляційної скарги його захисника на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, що були призначені на 16 грудня 2025 року та 12 січня 2026 року, а саме телефонограмами, які він отримав безпосередньо 11 грудня 2025 року та 30 грудня 2025 року (а.с. 64,73). Про дати та час судових розглядів також був належним чином повідомлений захисник Кузьмін Є.О. шляхом направлення повідомлення на його електронну пошту, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції (а. с. 62-63, 71-72).
У судові засідання ОСОБА_1 та його захисник Кузьмін Є.О., будучи належним чином повідомленими про дату та час судового розгляду, не з'явились, будь яких клопотань до суду не направляли, таким чином, враховуючи приписи ч.6 ст. 294 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
До Київського апеляційного суду у даній справі надійшли листи від Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури за вх. № 2807 та №2820 від 12.01.2026 року (а.с.74-76, 77-78), в якому прокуратура з врахуванням ст. 250 КУпАП, Конституції України, ЗУ «Про прокуратуру» зазначила, що прокуратуру не наділено повноваженнями у розгляді судом справ за ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, враховуючи, що суд апеляційної інстанції не збирав нових доказів, а розглядав апеляційну справу на підставі наявних матеріалів, в межах апеляційної скарги, не можна стверджувати, що під час апеляційного перегляду, суд перебирав на себе не притаманні функції, а саме сторони обвинувачення.
Щодо доводів апеляційної скарги суд виходить з наступного.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 182903 від 27.11.2024 (а.с.1), підтверджуються також наявними у справі та дослідженими під час її розгляду в суді доказами, а саме: роздруківкою з приладу "Drager Alcotest 7510" результат якого показав 1,15 ‰ (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), розпискою щодо відсторонення водія від керування (а.с.5), поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним 27.11.2024 року (а.с.6), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.7), відеозаписом (а.с. 10) та іншими матеріалами у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це прямо передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Згідно з вимогами п. 2 розділу І та п. 1 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. За наявності ознак, передбачених п. З розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Крім того, як передбачено пунктами 7, 10 розділу II Інструкції від 09.11.2015 №1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2 Інструкції). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів, а також обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були встановлені на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, допущення спрощеного підходу до розгляду справи, а також щодо винесення оскаржуваної постанови з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, зокрема про те, що відеозапис, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом, оскільки він не є безперервним, а сам запис здійснений з порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, то судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких даних, які б дозволили зробити висновок про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, було проведено без дотримання вимог, передбачених ст. 266 КУпАП та Інструкцією від 09.11.2015 № 1452/735, а оформлені за його результатами документи були складені з істотними порушеннями або не відповідали вимогам закону.
Також, суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, з огляду на наступне. Так, судом апеляційної інстанції було передосліджено долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції жодним чином не заперечував той факт, що він керував транспортним засобом, а й навпаки підтверджував це, вказавши, що «лише вперше допустив таку помилку» та що він «одразу зупинився, коли побачив проблискові маячки».
Крім того, у матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.11.2024 року, підписані ним особисто, у яких він зазначив, що 27.11.2024 року близько 00 год. 30 хв. під час комендантської години він був змушений сісти за кермо свого автомобіля Audi А6, н.з. НОМЕР_1 , так як про це попросила його дружина, якій зателефонувала її мати та попросила приїхати за місцем її проживання в смт Рокитне, вул. Червона Січ, та допомогти врегулювати конфлікт з донькою, вказав, що у подальшому подібних ситуацій не допустить, правила дорожнього руху не порушує та є відповідальним водієм, так склалися обставини (а.с.6).
Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможними та такими, що не спростовують законності прийнятого судом рішення.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_2 , якою він підтвердив, що забирає автомобіль Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язується доставити автомобіль за адресою: смт. Рокитне, вул. Кооперативна 2, а водія не допускати (не передавати) керування ним (а.с. 5).
Крім того, у матеріалах справи наявний рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 Батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, у якому окрім обставин зупинки та проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , зазначено, що транспортний засіб було передано тверезому водієві під розписку (а.с.9).
Відтак, інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
У рішенні по справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. theUnitedKingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, постанова Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Є.О. - залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 375/2188/24
Апеляційне провадження № 33/824/600/2026
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Штифорук О.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.