Справа № 522/1380/26-Е
Провадження № 2/522/5173/26
05 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області та Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн,
02.02.2026 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області та Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн.
Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 визначено головуючого суддю Павлик І.А.
03.02.2026 та 04.02.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло дві заяви про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., які обґрунтовано тим, що у квітні 2025 року суддя Павлик І.А. ухвалила рішення у цивільній справі № 522/11751/24-Е за її позовом до Одеської обласної прокуратури, яка також стосувалася підроблених документів на ім'я ОСОБА_2 на так званий паром «Кислицький», і ухвалила рішення на користь відповідачів. Суддя Павлик І.А. своїм рішенням від 30 квітня 2025 року фактично легітимізувала підроблені документи на ім'я ОСОБА_2 на так званий паром «Кислицький» і надала сприяння злочинній організації, яка виготовила вказані підроблені документи. Фактично суддя Павлик І.А. вчинила дії, які під час війни є формою надання сприяння російському агресору та російським колаборантам ( ОСОБА_3 засуджений за злочини проти національної безпеки України). Суддя знищила довіру до правосуддя, знищила взагалі правосуддя як інститут, створила уяву в українському суспільстві, що Приморський районний суд міста Одеси надає комплексне, систематичне, послідовне сприяння злочинній організації.
З урахуванням викладеного вище, довіряти такому складу суду ОСОБА_1 не може, в зв'язку з чим просить відвести суддю Павлик І.А. від розгляду справи № 522/1380/26-Е (провадження № 2/522/5173/26).
У відповідності до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З урахуванням викладеного та зважаючи на положення ст. 40 ЦПК України, остання підлягає розгляду суддею Павлик І.А.
Суд, розглянувши заяви ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не мають об'єктивного підґрунтя, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Розглядаючи заяви про відвід судді з точки зору національного закону та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. Слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву («Бочан проти України» рішення від 03.05.2007, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» рішення від 06.10.2011, п. 136; «Олександр Волков проти України» рішення від 09.01.2013 п.п. 103,107).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
З огляду на вище викладене, об'єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об'єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд зазначає, що 30.04.2025 рішенням суду у справі № 522/11751/24-Е, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа - Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено порушення Одеською обласною прокуратурою її прав та охоронюваних законом інтересів, які підлягають захисту судом шляхом стягнення моральної шкоди, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову до Одеської обласної прокуратури відсутні у зв'язку з їх недоведеністю, а до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у зв'язку з неналежністю відповідачів.
02.02.2026 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області та Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн, де предмет та підстави співпадають з позовом у справі № 522/11751/24-Е, рішення в якій ухвалено суддею Павлик І.А.
Суд акцентує, що звертаючись з заявами про відвід судді заявником не наведено визначених положеннями ст. 36 ЦПК України підстав для відводу судді Павлик І.А. та не надано будь-яких належних та допустимих доказів суб'єктивної упередженості чи необ'єктивності судді під час розгляду даної справи.
При цьому суд звертає увагу, що особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
З огляду на наведене, заяви ОСОБА_1 про відвід судді не містять визначених законом підстав для відводу судді. Жодними доказами не підтверджується існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності судді, тому вказані у заявах доводи не є підставою для задоволення відводу, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А. від розгляду даної справи є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, у Бангалорських принципах поведінки суддів зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
З численної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи викладене, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість складу суду при розгляді даної справи, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості судді, оскільки позивач дотримується суб'єктивної позиції стосовно упередженості складу суду під час розгляду заявленого ним позову, та для забезпечення довіри до судової влади України, суддя Павлик І.А. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суд
Визнати заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Павлик Інни Анатоліївни у справі № 522/1380/26-Е необґрунтованими.
У задоволені заяв ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Павлик Інни Анатоліївни у справі № 522/1380/26-Е відмовити.
Заявити самовідвід від розгляду справи № 522/1380/26-Е за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області та Одеської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн.
Матеріали справи № 522/1380/26-Е передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення головуючого судді у порядку встановленому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Павлик