Справа № 522/26816/25
Провадження № 3/522/744/26
02 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
30.11.2025 року о 21:49 год. в м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола, 12, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водій ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528175 від 30.11.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив провадження у справі відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, та зазначив таке:
- наявні в матеріалах справи докази, зокрема відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не містять підтвердження факту керування ним транспортним засобом;
- із протоколу неможливо встановити, що саме інкримінується в якості складу адміністративного правопорушення відповідальність, за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- зазначенні в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявленні працівниками поліції під час огляду, є лише певним проявом суб'єктивного сприйняття працівника поліції, і саме посилання працівника поліції на існування у особи певних ознак не може вважатись достатнім для достовірного встановлення даної обставини;
- в порушення процедури складання адміністративних матеріалів, працівниками поліції не забезпечено можливості реалізації права на огляд в медичному закладі, у наявному в матеріалах справи направленні міститься інформація про ознаки алкогольного сп'яніння, яка не відповідає тій, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення;
- також зазначив, що він не хотів проходити огляд на стан сп'яніння на місці, оскільки не довіряє працівникам поліції та бажав пройти такий огляд у медичному закладі.
Крім того, ОСОБА_2 просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, пояснення ОСОБА_1 , суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 , щодо
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння також передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528175 від 30.11.2025 року, підтверджується: 1) відеозаписом на DVD-R диску, на якому зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку; 2) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.11.2025 року; 3) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; 4) довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія; 5) довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; 6) витягом ІПНП.
Крім того, суд враховує долучені ОСОБА_1 характеризуючи його особу дані з місця роботи, за якими останній характеризується позитивно.
Так, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , щодо відсутності факту керування ним транспортним засобом з огляду на таке.
Таким чином, суд встановив, що під час дослідження судом долученого до матеріалів справи відеозапису, а саме на 21:53:42 год., що ОСОБА_1 не заперечує факт керування електросамокатом, однак наголошує, що він рухався на ньому не по проїзній частині, у зв'язку із чим йому не зрозумілі підстави, з яких він має проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , щодо незабезпечення працівниками поліції його права на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису, а саме: на 22:04:18 год. вбачається, як ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що відмовляється їхати з ними до закладу охорони здоров'я, та пройде огляд на стан алкогольного сп'яніння в порядку самозвернення протягом двох годин.
Крім того, суд не враховує доводи ОСОБА_1 щодо неможливості встановлення з протоколу ознак алкогольного сп'яніння, з огляду на таке.
З п. 2 Розділу І Інструкції, вбачається, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, аналізуючи нормативно-правову базу, яка регулює порядок проведення огляду на стан сп'яніння щодо водіїв, можна дійти висновку, що законодавцем не закріплено обов'язку зазначення у протоколі ознак алкогольного сп'яніння встановлених у водіїв транспортних засобів.
Виходячи з викладеного, суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо того, що зазначенні в протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявленні працівниками поліції під час огляду, є лише певним проявом суб'єктивного сприйняття працівника поліції, і саме посилання працівника поліції на існування у особи певних ознак не може вважатись достатнім для достовірного встановлення даної обставини.
Слід зазначити, що виходячи з викладених вище пунктів Інструкції, можливо дійти висновку, що встановлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння є проявом суб'єктивного сприйняття працівників поліції, що в свою чергу не суперечить закону та підзаконним нормативно-правовим актом, які регулюють порядок проходження водіями транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Однак даний факт, не спростовує наявності у водія транспортного засобу встановлених працівником поліції ознак сп'яніння.
В свою чергу водій транспортного засобу не позбавлений права або пройти у передбачений законом спосіб запропонований працівником поліції огляд на стан сп'яніння або відмовитись від його проходження.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд також вимушений відхилити доводи ОСОБА_1 , щодо неможливості встановлення, що саме інкримінується йому в якості складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з протоколу та долучених до матеріалів справи доказів, вбачається, що ОСОБА_1 , який керував електросамокатом, в порушення п. 2.5 ПДР, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбачений законом спосіб.
Судом був переглянутий відеозапис на DVD-R диску з місця події з нагрудних камер працівників поліції, який долучено до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку освідування водія, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовилась на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином, з викладеного випливає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При накладенні адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Будь-яких доказів щодо наявності пільг, які передбачають звільнення особи від сплати судового збору, матеріали справи не містять та суду на момент розгляду справи надано не було.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 9, 24, 33, 34, 130, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси Ірина ЦИБ