Справа № 522/25293/25-Е
Провадження № 2-о/522/138/26
27 січня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Писанюка Є.І.,
інші учасники в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління державної податкової служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
20.11.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління державної податкової служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява обґрунтована тим, що на підставі наказу від 04.11.2019 № 15 ОСОБА_2 почала перебувати у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 на посаді адміністратора, що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, довідку сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 21.10.2025.
В жовтні 2024 року ФОП ОСОБА_1 усно повідомила заявника про припинення своєї підприємницької діяльності та запевнила, що здійснить належне документальне оформлення звільнення. На цій підставі в жовтні 2024 року заявником були припинені трудові відносини.
ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 15.10.2024, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.10.2025.
Тож, між заявником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з 15.10.2025 припинено трудові відносини на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки роботодавець припинив свою діяльність як ФОП.
Згідно із відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2025, зазначено, що станом на 29.10.2025 в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по заявнику щодо припинення трудових відносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , яка припинила свою діяльність 15.10.2025.
З огляду на зазначене, враховуючи, що законодавством не передбачено можливості працівнику (фізичній особі) самостійно вносити зміни щодо припинення трудових відносин з роботодавцем до реєстру застрахованих осіб про трудову діяльність про факт припинення трудових відносин, що є виключним обов'язком роботодавця у порядку передбаченому чинним законодавством, і зазначене перешкоджає реалізації заявником свого права на працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заявник просить встановити юридичний факт припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 15.10.2024 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
27.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.
27.01.2026 до суду надійшла заява від представника заінтересованої сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали заяви та справи, суд дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 21.10.2025 ОСОБА_2 від 05.11.2019 прийнята на роботу (основне місцем роботи) на посаду адміністратора на підставі Наказу № 15 від 04.11.2019 до ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 15.10.2024, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.10.2025.
ОСОБА_2 згідно змісту поданої заяви про встановлення факту припинення трудових відносин, вважає себе звільненою з 15.10.2024, оскільки саме в зазначену дату ФОП ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність.
На запити заявника, відправлені на останній відомий номер ОСОБА_1 , щодо подання відомостей про звільнення заявника до відповідних органів, остання не відповідає. Жодних інших контактів у заявника не має, що позбавляє його можливості вирішити дане питання у позасудовому порядку.
Згідно із відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2025, зазначено, що станом на 29.10.2025 в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація по заявнику щодо припинення трудових відносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , яка припинила свою діяльність 15.10.2025.
З огляду на зазначене, враховуючи, що законодавством не передбачено можливості працівнику (фізичній особі) самостійно вносити зміни щодо припинення трудових відносин з роботодавцем до реєстру застрахованих осіб про трудову діяльність про факт припинення трудових відносин, що є виключним обов'язком роботодавця у порядку передбаченому чинним законодавством, і зазначене перешкоджає реалізації заявником свого права на працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заявник просить встановити юридичний факт припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з 15.10.2024 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд акцентує увагу, що характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудових правовідносин.
При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб'єктів спричинило припинення трудового договору.
За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв'язку з певними юридичними діями: - взаємне волевиявлення сторін; - ініціатива працівника;- ініціатива власника або уповноваженого ним органу; - ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; - порушення правил прийому на роботу.
Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.
Припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця, зокрема в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.
В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заявник зазначила, що вона не може належним чином оформити припинення трудових відносин, в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація щодо припинення трудових відносин. Тобто із змісту заяви вбачається, що між заявником та ФОП ОСОБА_1 , існує спір щодо припинення трудових відносин, спонукання внести запис про припинення трудових правовідносин, тобто трудовий спір.
Вищевикладене не суперечить правовій позиції, наведеній у постанові ВС від 03 травня 2018 року (справа № 235/3754/17, провадження № 61-9768св18).
Суд з урахуванням вказаного, акцентує увагу, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду з заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту припинення трудових відносин, посилається на обставини, які є недоведеними і підлягають з'ясуванню в порядку позовного провадження, а саме дата звільнення, підстава розірвання чи припинення дії трудового договору.
Так, ОСОБА_2 заявляє вимогу про встановлення факту припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 з 15.10.2024. Разом з тим із заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_1 повідомила заявника про припинення своєї підприємницької діяльності в жовтні 2024. Так само, в цьому місяці, без зазначення конкретної дати, відбулося припинення трудових відносин. Суд вважає, що дату припинення ФОП ОСОБА_1 своєї підприємницької діяльність не можна ототожнювати з датою припинення трудових правовідносин, оскільки остання могла відбутися раніше. Тобто, у даній справі існує спірність в часі (даті) припинення трудових правовідносин.
Суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02.03.2016 року № 60/06 /186-16 у разі неможливості з яких-небудь причин здійснити припинення трудових відносин відповідно до порядку, встановленого нормами чинного законодавства, зазначені відносини припиняються в судовому порядку. Крім того, згідно п. 4 листа Верховного Суду України "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012 року не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо трудового стажу (в даному випадку має значення тривалість роботи заявника).
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує трудовий спір.
Доцільно звернути увагу на постанову Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі № 367/643/21, якою Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що припинення трудових відносин породжує права та обов'язки як для працівника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків. Відтак, у разі припинення трудових відносин між сторонами може мати місце спір щодо дати такого припинення, підстав припинення трудового договору, які визначені трудовим законодавством, та проведення розрахунків тощо, а отже - в цій справі між сторонами трудового договору існує спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, в зв'язку з чим наявні підстави для залишення заяви без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на наведене, заявлені ОСОБА_2 вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту припинення трудових відносин між нею та ФОП ОСОБА_1 підлягають вирішенню у порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 257, 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління державної податкової служби в Одеській області про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде складено протягом п'яти днів.
Суддя І.А. Павлик
У зв'язку з тривалим аварійним відключенням світла, повний текст ухвали складено 04.02.2026.