Справа № 522/20244/24
Провадження № 2/522/25/26
05 лютого 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді - Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів питання про прийняття відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву, відповіді Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на відзив, заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів,-
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом позовна заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
12 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому заявниця просила долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У період з 22 грудня 2025 року по 24 грудня 2025 року, та у період з 26 грудня 2025 року по 27 січня 2026 року головуюча - суддя Косіцина В.В. перебувала на лікарняному.
У запереченні на відповідь на відзив АТ «УКРСИББАНК» посилається на те, що відзив було подано з порушенням встановленого законом строку.
Суд не може погодитися із зазначеним з огляду на наступне.
За приписами ч.ч.1-3 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року задоволено заяву про перегляд заочного рішення, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року у справі №522/20244/24 за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету представника відповідача 26.12.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тому, перебіг процесуального строку для подання відзиву, визначеного ухвалою суду від 25.12.2025 року розпочав обраховуватися 27 грудня 2025 року, а кінцевою датою подання відзиву мало б бути 10 січня 2026 року, що є вихідним днем.
Згідно ч.3 ст.124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тому, останнім днем для подання відзиву було 12 січня 2026 року.
За таких обставин, відзив подано в межах встановленого законом строку та відповідає вимогам, встановленим ЦПК України, у зв'язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для його прийняття до розгляду.
20 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ «УКРСИББАНК» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив залучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ст.179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року задоволено заяву про перегляд заочного рішення, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року у справі №522/20244/24 за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву відповідачів для подання відповіді на відзив.
До відзиву додано квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету №5605357, зі змісту якого вбачається, що відзив було доставлено до електронного кабінету АТ «УКРСИББАНК» 12.01.2026 року.
Згідно ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тому, перебіг процесуального строку для подання відповіді на відзив, визначеного ухвалою суду від 25.12.2025 року розпочав обраховуватися 13 січня 2026 року, а кінцевою датою подання відзиву мало б бути 17 січня 2026 року, що є вихідним днем.
Згідно ч.3 ст.124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тому, останнім днем для подання відзиву було 19 січня 2026 року.
Відповідь на відзив подана через підсистему ЕС 19 січня 2026 року та зареєстрована судом 20 січня 2026 року, тобто, в межах встановленого законом строку.
Тому, оскільки відповідь на відзив відповідає вимогам, встановленим ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для її прийняття до розгляду.
03 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 7 178,89 Доларів США.
Згідно статті 180 ЦПК України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення підписується відповідачем або його представником. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
У заперечення заявник також просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку та залучити заперечення до матеріалів справи.
Зазначене мотивовано тим, що порушення процесуального строку зумовлене необхідністю проведення значного обсягу розрахунків та несвоєчасність подання позивачем банківської виписки за весь період дії кредитного договору.
За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Порядок і строк подачі відзиву регламентовано ст. 191 ЦПК України.
Встановлення законодавцем часових обмежень на подання відзиву та доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами.
Вирішуючи питання про можливість прийняття відзиву, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення права відповідача на доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання заперечення на відповідь на відзив та прийняти його до розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідачка просить суд витребувати у АТ «УКРСИББАНК» оригінал заяв ОСОБА_2 про видачу готівки за кредитним договором від 24.11.2005 року; оригінал меморіальних касових ордерів щодо отримання коштів в іноземній валюті за кредитним договором від 24.11.2005 року №3619-08 ОФ Н, роздруківки банківських виписок по рахункам, на які здійснювалася оплата тіла кредиту та процентів за кредитним договором у період щ 24.11.2005 року по 15.11.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У статті 84 ЦПК України зазначено, що у клопотанні повинно бути зазначено: обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Проте, до клопотання про витребування доказів не долучено доказів на підтвердження того, що відповідач або його представник зверталися до АТ «УКРСИББАНК» із заявою про отримання документів, зазначених у клопотанні про витребування доказів.
Також не надано доказів на підтвердження того, що АТ «УКРСИББАНК» у встановлений законом строк не надали копії вказаних документів, або відмовили у їх наданні.
Тому, оскільки клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим ст.84 ЦПК України, у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 127, 178, 191, 197, ч.1 ст.223, ч.2 ст.258, ст.ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Прийняти до розгляду відзив ОСОБА_1 на позовну заяву.
Прийняти до розгляду відповідь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на відзив.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання заперечення на відповідь на відзив та прийняти його до розгляду.
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.