Справа № 446/2385/25
05.02.2026 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ;
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ;
потерпілого ОСОБА_6 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2025 за № 12025141420000149 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Жовтанці Кам'янка-Бузького району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
01 червня 2025 року близько 13:45 у ОСОБА_4 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, та перебував у будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносини виник конфлікт з ОСОБА_6 , після чого останній ліг спати на ліжку в кімнаті будинку, а у ОСОБА_4 раптово виник злочинний намір на умисне заподіяння смерті ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
У подальшому, ОСОБА_7 , 01.06.2025 перебуваючи у вищевказаному місці, приблизно о 14 годині 20 хвилин, продовжуючи реалізувати свій умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , використовуючи безпорадній стан останнього, та усвідомлюючи, що такий не зможе самостійно захистити себе від злочинних посягань, взяв металеву сокиру з дерев'яною ручкою, яка знаходилась у будинку та тримаючи її у правій руці, усвідомлюючи, що нанесення удару такою в область голови є життєво-небезпечним для життя людини, бажаючи настання невідворотного наслідку у вигляді смерті людини, посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, використовуючи її як знаряддя вчинення злочину, стоячи над лежачим на спині потерпілим ОСОБА_6 , який в цей час спав, з прикладанням сили, умисно наніс сокирою два удари в область голови спереду справа останньому, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із геморагічно-контузійними вогнищами у правій лобній частці; субдурального крововиливу справа; вдавленого перелому лобної кістки та множинних переломів лицевого скелету, які відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Розрив ключично - акроміального зчленування справа, відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Після цього, ОСОБА_4 вважаючи, що досяг своєї злочинної мети та виконав усі дії, які вважав необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме смерті ОСОБА_6 , залишив місце вчинення злочину, однак кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від його волі та наслідки у вигляді смерті останнього не настали, оскільки потерпілому було надано своєчасну медичну допомогу.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 01.06.2025 він, будучи у стані алкогольного сп'яніння, зайшов у свій будинок по АДРЕСА_1 , де побачив на ліжку людину, яку не опізнав одразу та крикнув: «Що ти тут робиш?», після чого між ними почалася шарпанина. Згодом він вибіг на веранду де була сокира, взяв її, повернувся у кімнату і коли потерпілий стояв нахиливши голову вниз, вдарив тупою частиною сокири по голові потерпілого. Згодом він викликав поліцію і повідомив доньці про те, що відбулося. Обвинувачений зазначив, що розуміє на даний час все, що скоїв і шкодує, оскільки не повинен був це робити. Також вказав, що хоча відносини між ним та потерпілим часто були погані, він не мав наміру вбивати потерпілого, але і не може пояснити чому так вчинив, вважає, що на той час нерви і алкоголь спричинили таке. Просив не карати його суворо.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що він погано пригадує ті події, пам'ятає вже події після лікарні. Вказав, що з обвинуваченим вони проживають поряд, так як його дружина є онучкою обвинуваченого, а тому він часто ходив до нього. 01.06.2025, будучи у стані алкогольного сп'яніння, він близько обіду зайшов до будинку обвинуваченого, де часто бував, ліг на ліжко та заснув. Далі він нічого не пам'ятає. Повідомив, що окрім травм нанесених потерпілим, він має ще контузію внаслідок виконання бойового завдання. На даний час він не має жодних претензій до обвинуваченого, просив не позбавляти його волі.
Допитана судом свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є дружиною потерпілого і онукою обвинуваченого. У цей день, 01.06.2025 вона була на роботі в іншому населеному пункті, а саме у с. Старий Яричів з 08:00 год. до 21:00 год. Про те, що відбулося з її чоловіком вона дізналася близько 17:00 год. від свекрухи по телефону, яка повідомила, що її дід вдарив чоловіка по голові і тепер він у лікарні. Свідок повідомила, що її чоловік часто вживав спиртні напої з дідом, навіть інколи залишався там ночувати, оскільки будинки поряд. Також зазначила, що часом у них виникали конфлікти на побутовому ґрунті, оскільки обоє вони дещо агресивні по характеру, а чоловік після отриманого поранення на війні має підвищену нервозність. На даний час вона припинила спільне життя з чоловіком, вони проживають окремо.
Свідок ОСОБА_9 суду вказала, що вона є дочкою обвинуваченого і тещою потерпілого. У той день, 01.06.2025 її дочка пішла на роботу, а вона була дома. Все було як звично, її батько - обвинувачений був вдома, також дома був потерпілий - її зять, але згодом обоє пішли з дому. Близько 12:00 год. ОСОБА_6 прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння, орієнтовно хвилин 30 побавився з дітьми і пішов з подвір'я. Згодом, десь через півтори години до неї прийшов її батько - обвинувачений ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння та сказав: «Йди подивися хто там у хаті є». Коли вона пішла, то побачила у будинку обвинуваченого на ліжку спав потерпілий ОСОБА_6 , після чого відповіла обвинуваченому, що хай він спить, а коли прокинеться то піде. Однак, вже десь через пів години обвинувачений прийшов другий раз і сказав, що вона пішла подивилася що він зробив. Коли вона зайшла вдруге, то побачила як потерпілий лежав на тому ж ліжку, а його голова була у крові. Свідок повідомила, що сокири вона не бачила. Вона почала говорити обвинуваченому що він зробив, однак у цей час він вже телефонував у поліцію, згодом приїхала карета швидкої медичної допомоги і забрала потерпілого. Свідок зазначила, що як обвинувачений так і потерпілий були у стані сильного алкогольного сп'яніння у той день. Також повідомила, що кров вона бачила лише на ліжку, а на підлозі крові не було. Свідок вказала, що між потерпілим і обвинуваченим інколи виникали конфлікти і обвинувачений навіть викликав поліцію на дії потерпілого, але вони ніколи не мали фізичних сутичок. Вважає, що іншої версії події 01.06.2025 як тієї, яка інкримінована обвинуваченому не могло бути.
Свідок ОСОБА_10 вказав, що є сусідом обвинуваченого і його будинок та будинок обвинуваченого розділяє лише огорожа з сітки. У цей день йому не було чути нічого дивного і він не бачив нічого такого. Вказав, що ОСОБА_4 жив один у будинку, а потерпілий з його онукою жили у сусідньому будинку, їхні відносини були нормальні, а сам потерпілий заходив до ОСОБА_4 в гості і той ніколи на нього не скаржився. Свідок також охарактеризував обвинуваченого як людину неконфліктну, однак вказав, що часом він міг бути у стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний судом свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є сусідом обвинуваченого ОСОБА_4 і в 01.06.2025 орієнтовно о 13:00 год. він бачив його, коли той вийшов з церкви, а вже десь о 17:00 год. до нього приходив додому слідчий та розпитував про те, що відбулося у домі обвинуваченого, однак він нічого не міг пояснити, бо не бачив і не чув нічого. Свідок вказав, що за час життя йому не відомо, щоб між обвинуваченим та потерпілим був якийсь конфлікт.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є сусідом обвинуваченого і йому відомо, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає сам один у будинку, а потерпілий із сім'єю проживає у будинку поряд. Йому не відомо про обставини які мали місце 01.06.2025, а про такий факт йому стало відомо зі слів мешканців села.
Допитаний судом свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він теж є сусідом обвинуваченого ОСОБА_4 і потерпілого ОСОБА_6 , які проживають у різних будинках, однак поряд. Щодо обставин вчиненого 01.06.2025 він не був їх очевидцем і пояснити нічого не міг.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є сусідом обвинуваченого і йому відомо, що він живе один у хаті. Як сусід він ніколи не чув якихось сварок і не бачив бійок за участі обвинуваченого чи потерпілого. Про обставини вчиненого 01.06.2025 йому також нічого не відомо.
Дослідженими у судовому засіданні доказами встановлено таке.
Згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, дане кримінальне провадження розпочато 01.06.2025 за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 120-130).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2025 ОСОБА_8 звернулася до поліції із заявою про вчинене відносно її сина кримінальне правопорушення громадянином ОСОБА_4 , а саме забій нанесення тілесних ушкоджень (а.с. 135).
Відповідно до протоколу затримання від 01.06.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України о 21:14 год. (а.с. 131-134).
Протоколом огляду місця події від 01.06.2025 з фототаблицею доводиться, що оглянутим є господарство по АДРЕСА_1 . Під час даного огляду у кімнаті №1 цього будинку виявлено та вилучено металеву сокиру з дерев'яною ручкою на якій наявні сліди РБК, а також на ліжку у кімнаті №3 виявлено покривало, простирадло та подушку з плямами РБК (а.с. 136-179).
Ухвалою слідчої судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.06.2025 надано дозвіл слідчому на проведення огляду господарства по АДРЕСА_1 , який був проведений 01.06.2025 у період з 15:00 до 18:40 год. (а.с. 174-175).
Протоколом огляду предмета та перегляду відеозапису від 06.06.2025 доводиться, що на компакт-диску наявні три звукозаписи розмови особи із представником поліції, де зокрема особа чоловічим голосом повідомляє, що він є ОСОБА_4 48 року і у його будинку є побитий чоловік у АДРЕСА_1 , викликає поліцію та швидку (а.с. 176-178).
На а.с. 179-180 наявна фотосвітлина на якій зображений чоловік схожий на потерпілого з обличчям у крові та на ліжку, яке було оглянуто протоколом огляду від 01.06.2025. Таке фото зроблено ОСОБА_9 на мобільний телефон і долучено згідно її заяви.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2025 де підозрюваний ОСОБА_4 повідомив про обставини нанесення ним удару сокирою в голову потерпілому (а.с. 214-216).
Висновком експерта №1547/2025-т від 10.06.2025 доводиться, що при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в кількості 2,40 % (проміле) (а.с. 182).
Висновком експерта №747/2025-ім від 05.06.2025 встановлено, що кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 183-185).
Висновком експерта №915/2025-ім від 10.07.2025 встановлено, що кров ОСОБА_6 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 186-188).
Висновком експерта №776/2025-ім від 15.07.2025 встановлено, що в слідах на 3 фрагментах синтетичної тканини вилучених 01.06.2025 під час огляду місця події в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкти №1,2,3) виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, що може походити від будь-якої особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від гр. ОСОБА_6 (а.с. 189-192).
Висновком експерта №749/2025-ім від 14.07.2025 встановлено, що в слідах підодіяльнику (простинь) (об'єкти №1,2,3,4,5) вилученому 01.06.2025 під час огляду місця події в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 виявлена кров людини та антиген групи В, що не виключає можливості походження виявленої крові від будь-якої особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 193-196).
Висновком експерта №748/2025-ім від 14.07.2025 встановлено, що в слідах на наволочці вилученій під час огляду місця події в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкти №1,2,3) виявлена кров людини та антиген групи В ізосерологічної системою АВ0, що не виключає можливості походження виявленої крові від будь-якої особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від гр. ОСОБА_6 (а.с. 197-200).
Висновком експерта №473/2025 від 19.09.2025 встановлено, що при судово-медичній експертизі сокири вилученої 01.06.2025 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в слідах бурого кольору на сокирі виявлено кров особи чоловічої генетичної статі та антиген В по ізосерологічній системі АВ0, клітини плоского епітелію статева належність яких не встановлена через відсутність ядер. Виявлена кров може походити від потерпілого ОСОБА_6 , або іншого мужчини в крові якого міститься виявлений антиген В. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_4 виключається (а.с. 201-203).
Висновком експерта №57/2025 від 20.08.2025 доводиться, що ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії та нейрохірургічному відділенні Центру нейрохірургії та неврології з 01 червня по 09 липня 2025 року з діагнозом: «Вогнищевий забій головного мозку. ВЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня із геморагічно-контузійними вогнищами у правій лобній частці. Субдуральний крововилив справа. Вдавлений перелом лобної кістки. Множинні переломи лицевого скелету. Розрив ключично-акроміального зчленування справа. ЦД тип інсулінозалежний середньої важкості в стадії декомпенсації. Хронічний панкреатит. Цироз печінки токсико-аліментарного генезу. Алкогольна інтоксикація легкого ступеня, етанол в крові при поступленні - 1.17 проміле». Відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із геморагічно-контузійними вогнищами у правій лобній частці, субдурального крововиливу справа, вдавленого перелому лобної кістки та множинних переломів лицевого скелету утворилась від дії твердого тупого предмету, могла виникнути 01 червня 2025 року при двох ударах сокирою по голові гр. ОСОБА_6 , як вказано в постанові, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Розрив ключично-акроміального зчленування справа утворився від контакту з твердим тупим предметом та відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров?я. Із наданої для проведення судово-медичної експертизи медичної документації (Медична карта стаціонарного хворого N?47019 КНП «1 територіальне медичне об?єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона») відомо, що ОСОБА_6 01.06.2025 року було проведено забір венозної крові для дослідження на вміст етанолу та лікарями при встановленні діагнозу заключного клінічного відмічено: «Алкогольна інтоксикація легкого ступеня, етанол в крові при поступленні - 1,17 проміле» (а.с. 204-206).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1000 від 17.06.2025 на даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 може правильно сприймати обставини по справі та давати відповідні покази по суті справи. З ним можна проводити слідчі та процесуальні дії. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 тяжким психічним розладом хронічного чи тимчасового характеру не страждав і міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с. 207-211).
Відтак, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Так, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доводиться факт нанесення ОСОБА_4 двох ударів сокирою у область голови потерпілого ОСОБА_6 , зокрема протоколом огляду місця події від 01.06.2025 з якого видно, що локалізація слідів крові відповідає розташуванню голови потерпілого, а сокира має сліди крові і така кров відповідає групі крові потерпілого. Також суд враховує покази свідка ОСОБА_9 , яка одразу після вчиненого бачила потерпілого на ліжку зі слідами крові, а також здійснила фотографування його. Вказане доводиться і показами самого обвинуваченого, який не заперечує нанесення ударів сокирою у голову потерпілого.
Заперечення обвинуваченого щодо розташування потерпілого перед нанесення ударів та наявність шарпанини суд відхиляє як такі, що спростовуються дослідженими доказами. Так, протоколом огляду від 01.06.2025 не зафіксовано будь-яких слідів крові на землі біля ліжка, а лише на самому ліжку, що вказує на лежаче положення потерпілого.
Також, за показами свідка ОСОБА_9 , за 30 хвилин до вчиненого вона бачила як потерпілий спав на ліжку і як видно з досліджених доказів він був у стані алкогольного сп'яніння. За показами самого потерпілого він не пам'ятає жодних обставин нанесення йому тілесних ушкоджень, а пригадує лише події у лікарні, які були після цього.
Такі обставини у своїй сукупності вказують на те, що покази обвинуваченого у цій частині не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
Суд також відхиляє доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, оскільки умислу на вбивство обвинувачений не мав.
Так, у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
У постанові ККС ВС від 27 квітня 2021 року у справі №333/1571/16-к, зазначено, що кількість (11 ударів), локалізація ударів (більшість - у життєво важливі органи), знаряддя вчинення злочину (ніж), поведінка засудженого після вчинення злочину поза розумним сумнівом свідчать про намір останнього вчинити саме умисне вбивство.
У даній справі судом встановлено, що обвинувачений наніс потерпілому два удари сокирою у область голови, тобто знаряддя вчинення злочину яким є важкий і гострий предмет, локалізація удару у життєво важливий орган, нанесення двох ударів, усе це у своїй сукупності вказує на умисел обвинуваченого вчинити саме убивство, а не тяжкі тілесні ушкодження.
Водночас, як видно з обставин справи, в результаті наданої медичної допомоги не настала смерть потерпілого, а завдані тілесні ушкодження потерпілому відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Згідно ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Суд вважає, що обвинувачений шляхом нанесення двох ударів сокирою у голову потерпілого вчинив усі дії, які вважав достатніми для вчинення вбивства, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Тому, кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині є вірною, а вина обвинуваченого повністю доведена зібраним та дослідженими у судовому засіданні доказами і доводи сторони захисту не спростовують цього.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки незважаючи на те, що заперечує деякі обставини вчиненого.
Також, суд визнає як пом'якшуючу обставину відповідно до ст. 66 КК України активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що обвинувачений одразу після вчиненого самостійно зателефонував у поліцію та повідомив про вчинене, не вчиняв спроб до втечі, під час проведення слідчого експерименту на стадії досудового розслідування визнавав факт нанесення удару сокирою потерпілому, а також визнав свою вину під час судового розгляду.
Суд також визнає як пом'якшуючу обставину усунення заподіяної шкоди, що полягає у примиренні обвинуваченого з потерпілим та відсутності будь-яких претензій до обвинуваченого.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані та вчинення кримінального у стані алкогольного сп'яніння.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що він є людиною похилого віку (77 років), пенсіонером, ветеран праці, вдівець, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
З урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно обрати у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.
Водночас, за правилами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Судом встановлено наявність трьох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого. Також суд вважає, що такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений примирився з потерпілим, а останній наполягає на тому, щоб суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі. Крім того, даний злочин було вчинено обвинуваченим у власному будинку та одразу повідомлено про це правоохоронні органи, що додатково вказує на істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має похилий вік і щиро розкаюється у вчиненому, що на переконання суду повинно бути враховано при справедливому призначенні покарання.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні по справі №1-33/2004 від 2 листопада 2004 року серед іншого вказав, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
З урахуванням таких обставин справи та вищенаведених норм права, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено із застосуванням статті 69 КК України, однак без застосування статті 75 КК України, так як виправлення засудженого неможливе без реального відбуття покарання за особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я людини.
З огляду на обране судом покарання строк дії запобіжного заходу необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов заявлено не було.
Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.06.2025 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01.06.2025.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з 01.06.2025 до набрання даним вироком законної сили з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.06.2025 - скасувати після набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- металеву сокиру з дерев'яною ручкою з слідами РБК, наволочки з подушки зі слідами РБК, простирадло зі слідами РБК та три вирізки з ковдри зі слідами РБК - знищити;
- оптичний диск зі звукозаписами - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- оригінал медичної карти стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_6 на 100 аркушах - повернути до КНП «1 ТМО м. Львова».
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 05.02.2026.
Суддя ОСОБА_1