441/2083/18 2/441/6/2026
05 лютого 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сороки М.В.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , треті особи Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Голубець Іванна Григорівна, Комунальне підприємство «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» Городоцької міської ради Львівської області про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку та всіх допоміжних споруд, -
у листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивувала тим, що з 22 листопада 1975 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 21 серпня 2006 року розірвано. В період шлюбу побудували в АДРЕСА_1 житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 04 жовтня 2006 року, тобто вже після розірвання шлюбу. Вважає, що оскільки будинок разом з господарськими спорудами побудовано та прийнято в експлуатацію в період шлюбу, то таке нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначала, що після розірвання шлюбу жодних спорів щодо вказаного нерухомого майна між нею та ОСОБА_4 не виникало та існувала домовленість про те, що в подальшому будинок перейде у власність їх спільної дочки, однак після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 їй стало відомо, що її колишній чоловік склав заповіт на ім'я свого сина від другого шлюбу, яким заповів йому, у тому числі, спірне нерухоме майно, що свідчить про порушення її прав як співвласника домоволодіння.
З огляду на викладене просила визнати за нею право на 1/2 частку в праві спільної власності на житловий будинок житловою площею 73, 0 кв.м, загальною площею 162, 5 кв.м та всіх допоміжних до нього будівель і споруд (літня кухня-сарай, погріб, вбиральня, огорожа), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2019 року у позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 11 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження Городоцького районного суду Львівської області, у справі призначено підготовче засідання, а 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 у відповіді на відзив від 11 квітня 2019 року, інших поданих заявах та в суді вимоги підтримали мотивуючи тим, що спірне домоволодіння було побудоване в період перебування позивачки та ОСОБА_4 у шлюбі, а тому спільна сумісна власність на таке майно презюмується. Також пояснили, що шлюб між позивачкою і ОСОБА_4 тривав з 22 листопада 1975 року до 21 серпня 2006 року, при цьому проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинили з 2002 року. Незалежно від того коли було прийнято в експлуатацію спірний будинок вважають його зведеним в період шлюбу позивачки та ОСОБА_4 за їх спільні кошти, а відтак є всі підстави до визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірного майна, як на частку в праві спільної сумісної власності подружжя.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву від 28 березня 2019 року, інших поданих заявах та в суді позов не визнали. Зазначили, що в період шлюбу позивачки та спадкодавця, будинок не було завершено будівництвом та не було здано в експлуатацію. З середини 90-х років подружжя не вело спільного господарства та разом не проживало. Ствердили, що фактично шлюб існував формально з огляду на те, що ОСОБА_4 проживав у своїх батьків з чиєю допомогою і закінчував будівництво будинку, а господарські будівлі зводились ним в шлюбі з відповідачкою. У 2000 році будинок не був придатний для проживання, всі внутрішні та зовнішні роботи виконувались поступово, тому будинок було здано в експлуатацію лише у кінці 2006 року, за наведеного, ні будинок, ні господарські споруди, які зведені в період окремого проживання позивачки та спадкодавця, не можуть бути віднесені до об'єкту спільного подружнього майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , просили у позові відмовити.
Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Голубець І.Г. та представник КП «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» Городоцької міської ради Львівської області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, безпосередньо та об'єктивно дослідивши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положеннями статей 2, 13, 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із змісту позовної заяви, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 , 1954р.н. та ОСОБА_4 , 1952р.н. 22 листопада 1975 року зареєстрували шлюб у відділі ЗАГС Городоцького райвиконкому Львівської області, актовий запис № 115.
Згідно копій матеріалів Інвентаризаційної справи № 654 КП «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації» у 1981 році на відведеній для цієї мети ОСОБА_4 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі дозволу, оформленого рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради народних депутатів № 448 від 12 листопада 1981 року, розпочалося будівництво житлового будинку (т. 1 а.с. 26-30).
Із копії Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 10 липня 2006 року, затвердженого рішенням виконкому Городоцької міської ради № 415 від 31 липня 2006 року убачається, що одноквартирний одноповерховий житловий будинок з цокольним поверхом знаходиться на АДРЕСА_1 . Будівельно-монтажні роботи здійснено у терміни: початок робіт - 1981 рік, закінчення робіт - 1990 рік. Загальна площа: за проєктом - 94, 30 кв.м, за архітектурно-технічним паспортом - 162, 5 кв.м. Кількість поверхів: за проєктом - «два», за архітектурно технічним паспортом - «один + цоколь». Загальний будівельний об'єм: за проєктом - 513, 0 куб.м, за архітектурно-технічним паспортом - 822, 0 куб.м.
Площа квартир (чотирикімнатні і більше): за проєктом - загальна 94, 3; житлова 58,8; за архітектурно-технічним паспортом загальна 162, 5; житлова 73 ,0.
Згідно пункту 8 Акта, на об'єкті виконані згідно державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, змонтоване і випробуване обладнання, проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, створені безпечні умови для праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм (т. 1 а.с. 31-34).
Згідно долученої до матеріалів справи заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 4046, 05 вересня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до КП «Городоцьке районне БТІ» із відповідною заявою про реєстрацію рішення виконкому Городоцької міської ради № 415 від 31 липня 2006 року «Про затвердження акту приймання в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 » (т. 1 а.с. 35).
На підставі зазначеної заяви, 04 жовтня 2006 року ОСОБА_4 видано Свідоцтво Серія ЯЯЯ № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - будинок на АДРЕСА_1 . Опис об'єкта: загальна площа 162, 5 кв.м; житлова площа 73, 0 кв.м; кімнат - 4; кухонь - 1; житловий будинок, 1А, 162, 5 кв.м; літня кухня-сарай, погріб, Б; вбиральня, В; огорожа, 1-3 (т. 1 а.с. 36).
Зазначене Свідоцтво, за заявою ОСОБА_4 № 4841 від 04 жовтня 2006 року зареєстровано у Реєстрі права власності на нерухоме майно, про що останньому видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серія ССВ № 368543 (т. 1 а.с. 37, 38).
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 21 серпня 2006 року шлюб між ОСОБА_6 , 1954р.н. та ОСОБА_4 , 1952р.н. - розірвано.
Як убачається із змісту описової частини судового рішення, у підставах звернення ОСОБА_4 із позовом до суду (обґрунтування позовних вимог), зазначено зокрема, що позивачка із ОСОБА_4 , 1952р.н. на 13 липня 2006 року (час звернення із позовом про розірвання шлюбу до суду) більше десяти років разом не проживали (т. 1 а.с. 11).
25 грудня 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 , що убачається із копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 78).
Як убачається із копії Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 77 зворот).
ОСОБА_4 за життя розпорядився своїм майном, і зокрема, склав заповіт, що посвідчений 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Голубець І.Г., за реєстровим № 314, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належало на день смерті і на що він за законом мав право, заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 75 зворот, 76).
Згідно Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Городок Львівської області (т. 1 а.с. 72 зворот).
11 вересня 2018 року, відповідачка ОСОБА_3 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Голбець І.Г. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (т. 1 а.с. 72).
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1952р.н. заведено спадкову справу № 53/2018 (т. 1 а.с. 71-82).
За змістом статті 22 КпШС України в редакції, чинній на момент початку будівництва спірного житлового будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Близьке за змістом положення міститься й у статті 60 СК України в редакції, чинній на момент введення житлового будинку в експлуатацію, за змістом якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 22 КпШС України, яка узгоджується з нормами статті 60 СК України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з чинними на сьогодні частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (чинна сьогодні частина друга статті 372 ЦК України).
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України (чинною на час розгляду справи) майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 зроблено висновок, що «новостворене нерухоме майно набуває правового режиму житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію».
Як убачається із матеріалів справи будівельно-монтажні роботи будинку на АДРЕСА_1 , здійснювалися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбу та у період їх спільного проживання з 1981 року (початок робіт) по 1990 рік (закінчення робіт) за спільні кошти подружжя. Станом на 1990 рік будівництво будинку - завершено.
Із змісту заяви ОСОБА_7 , яка посвідчена приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Рожковецьким І.В., за реєстровим № 3180 убачається, що ОСОБА_7 , познайомився з ОСОБА_4 влітку 1995 року, приїхавши в місто Городок. Він зустрічався з його дочкою ОСОБА_8 , з якою у вересні 1995 року одружився. Ще до весілля він часто залишався у місті Городок. Ночував у новому будинку на АДРЕСА_1 . Будинок був повністю готовий до проживання, всюди були зроблені ремонти, розставлені меблі, висіли люстри, на вікнах - карнизи, штори. В спальні була постіль. Також повністю готовим до проживання був перший поверх - обладнана всім необхідним кухня, ванна кімната, прихожа, кладова і гараж. Територія була огороджена металевою сіткою та воротами. На території була недобудована літня кухня. ОСОБА_7 зі змістом статті 384 КК України - відповідальність за завідомо неправдиві показання, ознайомлений (т. 2 а.с. 81).
Свідок ОСОБА_9 в суді пояснила, що не раз була у спірному будинку, зокрема у 1994 році святкували там 40 років ОСОБА_10 . На той час будинок мав усе, меблі, штори, ліжко, диван. У 1995 році було весілля старшої дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - Наталі, мати покійного ОСОБА_11 (спадкодавця) хотіла робити весілля у будинку, щоб показати його гостям, але подвір'я біля будинку ще не було повністю закінчено, при цьому вказала, що в самому будинку гості ночували, все необхідне в будинку було. Знає, що у 2001 році ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ще проживали разом, оскільки ОСОБА_10 телефонувала до неї й скаржилась на чоловіка. Зазначила, що будинок був збудований ще у 1990 році, а повністю готовий до 1995 року.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що у 1995 році, увечері, приїжджала до будинку на АДРЕСА_1 , будинок був з меблями, кімнати облаштовані, світло, туалет, все було зроблено. Літня кухня в той час була вибудувана, все огороджено.
ОСОБА_13 в суді пояснив, що спірний будинок знаходиться навпроти його будинку, будівництво відбувалось на його очах, у 1983 році залили фундамент, зведений і накритий до 1990 року. ОСОБА_14 , двері у будинку були до 1990 року, світло і вода були вже у 1985 році. У 1995 році ОСОБА_10 робила весілля дочки ОСОБА_8 й гості ночували у спірному будинку, в той час на подвір'ї була огорожа. У 2000-2001 роках ОСОБА_10 ще проживала у будинку.
Таким чином, суд вважає доведеним факт 100% готовності домоволодіння на момент припинення фактичних шлюбних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у 2002 році (що позивачкою не заперечується), оскільки завершення монтажно-будівельних робіт відбулось у 1990 році, а як встановлено судом із пояснень свідків, повністю облаштованим будинок був вже у 1995 році.
Позивачкою доведено, що будівництво спірного будинку здійснювалося у період шлюбу та за спільні кошти подружжя, що підтверджується як поясненнями свідків так і іншими матеріалами справи.
Відповідачкою, за допомогою належних та допустимих доказів не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами, що на АДРЕСА_1 .
При цьому, ОСОБА_4 , який помер у 2018 році, за життя право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 на спірний будинок не оспорював.
Твердження сторони відповідачки про те, що на момент припинення спільного проживання подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_2 житловий будинок та допоміжні споруди на АДРЕСА_1 були непридатними до життя, спростовуються зібраними у справі доказами.
Рішення № 142 від 20 березня 2003 року виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області про те, що у 2003 році будинок на АДРЕСА_1 був незавершений будівництвом, проте ОСОБА_4 було дозволено зареєструвати себе в цьому будинку з огляду на завершення двох кімнат площею 36, 1 кв.м, суд бере до уваги, однак з огляду на вищенаведені та досліджені в судовому засіданні докази про 100% готовність будинку ще у 1995 році, оцінює як необґрунтовані (т. 1 а.с. 114-119).
Що стосується покликань відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5 про підключення споруди побутового споживача до електромереж та проведення газопостачання до будинку у 2003 році, що підтверджується матеріалами справи, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що «істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. За загальною практикою мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого з подружжя - не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами».
Таким чином, підключення споруди побутового споживача до електромереж та проведення газопостачання до будинку на АДРЕСА_1 у 2003 році не спростовують факт того, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за зазначеною адресою будувався ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_2 спільними грошовими коштами та працею й був придатний до проживання ще за час їхнього спільного проживання, до 2002 року.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як встановлено судом, 04 жовтня 2006 року ОСОБА_4 видано Свідоцтво Серія ЯЯЯ № НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - будинок на АДРЕСА_1 . Зазначене Свідоцтво зареєстровано у Реєстрі права власності на нерухоме майно, про що ОСОБА_4 видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серія ССВ № 368543.
Отже новостворене нерухоме майно на АДРЕСА_1 набуло юридичного статусу житлового будинку внаслідок вищезазначеної державної реєстрації.
Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також те, що відповідачкою не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне нерухоме майно й не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, суд приходить до висновку про те, що спірне нерухоме майно - будинок на АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, зведено за час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у шлюбі, під час їх спільного проживання, таке майно є спільним майном подружжя і підлягає поділу в рівних частинах.
З огляду на положення статей 133, 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивачки по 4 405 гривень 00 копійок судового збору, з кожного.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30 листопада 2018 року, у вигляді арешту житлового будинку на АДРЕСА_1 , з набранням рішенням законної сили, слід скасувати.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 13, 17, 43, 49, 76-82, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, статтями 331, 368, 372 ЦК України, статтями 60, 62, 70 СК України та статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд, -
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючою на АДРЕСА_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 162, 5 кв.м, житловою площею 73, 0 кв.м із допоміжними спорудами, що на АДРЕСА_1 , як на частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживаючої на АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , проживаючого на АДРЕСА_1 ) по 4 405 гривень 00 копійок судового збору, з кожного.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30 листопада 2018 року, у вигляді арешту житлового будинку на АДРЕСА_1 , після набрання рішенням законної сили - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Перетятько О.В.