Справа № 308/10548/25
2/308/3657/25
28 січня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Зареви Н.І.,
за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскої області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі по 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно.
В обґрунтування позовної заяви позивачка вказала, що 09 жовтня 2010 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилося твоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають зі своєю матір'ю. Позивачка та відповідач мають діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю, сімейні стосунки не склалися через розбіжності в характерах. На даний час сторони не проживають разом, спільне господарство не ведуть, відповідач протягом тривалого часу проживає разом з іншою жінкою в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області. Подальшого сенсу підтримувати шлюбні відносини позивачка не вбачає, у зв'язку з чим просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Позивачка просила суд розглянути справу у її відсутності, про що подала відповідну письмову заяву, в якій також вказала, що позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак подав письмову заяву, у якій вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Просив розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , 09 жовтня 2010 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб, про що цього ж дня виконавчим комітетом Чопської міської ради зроблено актовий запис № 45 від 09.10.2010. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_7 », дружини - « ОСОБА_7 ».
За час перебування у шлюбі у сторін народилося троє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .
Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, вони проживають окремо, шлюбних стосунків між собою не підтримують.
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин, і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України, згідно з якою, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Крім того, частиною 1 статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на 2025 року дітей віком від 6 до 18 років, який становить із 1 січня 2025 року - 3196,00 гривень.
Тобто мінімальний гарантований розмір аліментів, виходячи з прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, складає 1598,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, а відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Нормами ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене, з врахуванням віку дітей та потреб для забезпечення їх здоров'я та гармонійного розвитку, враховуючи, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків, тобто в рівних частках як на відповідача, так і на позивача, враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, беручи до уваги те, що відповідач не заперечив щодо задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000,00 грн (три тисячі гривень) на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 23 липня 2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги висновок про задоволення вимоги про розірвання шлюбу, з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 968,96 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272-279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України та ст. ст. 55, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 09 жовтня 2010 року Виконавчим комітетом Чопської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 45 від 09.10.2010, - розірвати.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3 000, 00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 23 липня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суддя Н.І. Зарева