Справа № 308/19286/25
(заочне)
04 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №175378 від 18.03.2025 року в сумі 13 184,40 гривень, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4 683,40 грн. - сума заборгованості за процентами; 501,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 2422,40 грн. судового збору та 7000, 00 грн. - витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, 18.03.2025 року ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс», однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
16.04.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», було укладено Договір Факторингу №16042025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» Права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін по справі, встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень. У вказаний строк, а також станом на дату ухвалення судом рішення, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся про наявність справи за його участі в провадження суду, зокрема шляхом розміщення відповідного повідомлення на вебпорталі Судова влада України.
Враховуючи те, що відзиву відповідачем до суду подано не було, повідомлення від останнього про причини неявки до суду не надходили, зі згоди представника позивача, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.03.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №175378, за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату в сумі позики. Кредит надається строком на 84 днів. Стандартна процентна ставка становить 390,00% річних. Комісія за управління та обслуговування кредиту, що нараховується за зниженим тарифом за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів у розмірі 1,00 гривня та підлягає сплаті Позичальником у кожну дату чергового платежу, визначеного графіком платежів.
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» свої зобов'язання виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 гривень.
16.04.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», було укладено Договір Факторингу №16042025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» Права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять.
Оцінка Суду.
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:
1) Чи було укладено договір позики з відповідачем?
2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?
3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?
Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитні договори за допомогою одноразового ідентифікатора.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).
З позовної заяви вбачається факт укладання 18.03.2025 року ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов'язань між сторонами.
Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 3294d3f1.
Отримання коштів відповідачем в розмірі 8000,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за договором позики було переведено на картковий рахунок останні чотири цифри якого 1178, які суд приймає до уваги.
Зазначені обставини ОСОБА_1 в порушення статей 12, 81 ЦПК не спростував.
Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.
В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, доказами перерахування грошових коштів за кредитним договором №175378 від 18.03.2025 року, а також факт користування відповідача такими, оскільки за кредитним договором відповідачу було надано 8000,00 гривень у користування, однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить суму 13 184,40 гривень, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4 683,40 грн. - сума заборгованості за процентами; 501,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором №175378 від 18.03.2025 року первісному кредитору відповідач не надав.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
За умовами договору позики №175378 від 18.03.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики,або достроково, та сплатити Позикодавцю плату в сумі позики. Кредит надається строком на 84 днів. Стандартна процентна ставка становить 390,00% річних. Комісія за управління та обслуговування кредиту, що нараховується за зниженим тарифом за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів у розмірі 1,00 гривня та підлягає сплаті Позичальником у кожну дату чергового платежу, визначеного графіком платежів.
Отже, ТОВ має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за договором позики №175378 від 18.03.2025 року підлягає стягненню: 13 184,40 гривень, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4 683,40 грн. - сума заборгованості за процентами; 501,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. суд зазначає наступне.
Позивачем надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме:
- копія договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»);
- копія Додаткової угоди № 25771367945 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»);
- копія Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»);
- копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»);
- копія Довіреності адвоката (оригінали знаходяться у Позивача та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»);
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи: копію договору про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг.
Як вбачається зі змісту Акту прийому-передачі наданих послуг, ТОВ «Юніт Капітал» сплатило за договором про надання правової допомоги у справі № 308/19286/25 грошові кошти у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.4,12,13,81,141,260,263,265,354 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) заборгованість за Кредитним договором №175378 від 18.03.2025 року, у сумі 13 184, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10) суму сплаченого позивачем судового збору 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 04.02.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк