04 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 638/6122/25
провадження № 22-ц/818/646/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року в складі судді Шишкіна О.В.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м, та яка належить померлому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2020, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М.
Зазначила, що після смерті ОСОБА_2 вона звернулася до державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещаки Г.Л., яка постановою від 02.05.2024 відмовила у вчиненні нотаріальної дії та роз'яснила, що нотаріус не має змоги видати свідоцтво про право на спадщину оскільки минув шестимісячний строк прийняття спадщини та не надано доказів про спільне проживання разом з померлим.
Посилалася на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплинув 06 березня 2022 року, тобто саме під час піку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. 24 лютого 2022 року було запроваджено в Україні воєнний стан, почались бойові дії та бомбардування м. Харкова та Харківської області. Село Орішанка, знаходиться в Золочівській громаді. Від самого початку відкритої військової агресії зі сторони російської федерації обстановка на території громади залишається досить складною. Не вщухають обстріли окупаційними військами населених пунктів громад. Агресор завдає масовані ракетні та артилерійські удари по об'єктах цивільної інфраструктури та приватним домоволодінням, зруйновані житлові будинки та адміністративні приміщення. З початком війни громадський транспорт не працював, а вона вимушена була тривалий час переховуватися у підвалі.
Вказала, що після звільнення м. Харків, вона зателефонувала до нотаріальної контори м. Харкова, з питанням можливості прийняття спадщини після смерті брата. Проте в телефонному режимі їй повідомили, що строк прийняття спадщини на час воєнного стану продовжено. На час звернення до нотаріуса набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», де в пункті 3 було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану. Тому вона була впевнена, що строк прийняття спадщини продовжено на час дії воєнного стану. І тільки коли вона змогла фізично звернутися до нотаріуса, їй повідомили, що вона все ж таки пропустила всі строки прийняття спадщини.
Зазначила, що необхідно звернути увагу на нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, яке кілька разів змінювалось, на обмеження протягом певного часу доступу нотаріусів до державних реєстрів.
Вказала, що після отримання постанови про відмову вчинення нотаріальної дії, позивачка також була позбавлена можливості звернутися відразу до суду, оскільки саме в травні місяці 2024 року розпочалось повторне вторгнення російської федерації на територію Харківської області.
Просила визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на строк два місяці.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк два місяця з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка намагалася використати всі надані їй законодавством можливості, а саме скористатися право звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса з метою вчинення відповідної нотаріальної дії. У позовні заяві була відсутня інформація про наявність або відсутність інших зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 на час смерті ОСОБА_2 . Також не визначено коло спадкоємців ОСОБА_2 , а отже неможливо визначити чи були у спадкодавця ще спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Зазначила, що міська рада не порушувала прав позивачки, не чинила перешкод останній для подання нею заяви до нотаріальних органів у порядку встановленому чинним законодавством, не вживала заходів щодо створення перешкод під час отримання позивачкою необхідної інформації, а також не оспорює право позивачки на спадщину та не має претензій на спадкове майно, однак оскаржуваним рішенням з міської ради на користь позивачки судовий збір.
05.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наведені позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою (а.с.10,11).
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 з 11.02.2020 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.5-6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-9).
Постановою Сьомої Харківського міської державної нотаріальної контори від 02 травня 2024 року №196/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини (а.с.7).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1,3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).
За змістом частин 1 та 3статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).
Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після його смерті сплив 07.03.2022, а тому позивачка мала довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об'єктивно унеможливлювали вчинення нею дій щодо прийняття спадщини.
ОСОБА_1 через свого представника звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її брата ОСОБА_2 , однак постановою Сьомої Харківського міської державної нотаріальної контори від 02 травня 2024 року №196/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини.
Матеріали справи не свідчать про наявність інших спадкоємців та про прийняття ними спадщини, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на запровадження в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, постійні обстріли Золочівської громади Богодухівського району, тривалу відсутність прийому державним нотаріусом в період воєнного стану.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, врахувавши обставини, на які посилалася ОСОБА_1 та загальновідомі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини, вказані позивачкою, є тими непереборними обставинами, які перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 припав на повномасштабну військову агресію росії проти України, черговий етап якої розпочався 24 лютого 2022 року. Також у цей період існувала невизначеність національного законодавства щодо строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану.
Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22, 02 липня 2025 року у справі № 201/9865/23 (провадження № 61-12739св24).
Установивши, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, навівши обставини, що створювали об'єктивні та непереборні труднощі для неї щодо подання такої заяви, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.
Посилання Харківської міської ради на те, що не визначено коло спадкоємців ОСОБА_2 , а отже неможливо визначити чи були у спадкодавця ще спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не оскаржують рішення суду, судом не встановлено наявність інших спадкоємців та прийняття ними спадщини.
Доводи Харківської міської ради про те, що міська рада не порушувала прав позивачки, не чинила перешкод останній для подання нею заяви до нотаріальних органів у порядку встановленому чинним законодавством, не вживала заходів щодо створення перешкод під час отримання позивачкою необхідної інформації, а також не оспорює право позивачки на спадщину та не має претензій на спадкове майно, однак оскаржуваним рішенням з міської ради на користь позивачки судовий збір, не спростовують того, що міська рада є належним відповідачем у справі, заперечує по суті позовних вимог, і у зв'язку з задоволенням позову судові витрати підлягають розподілу між сторонами у загальному порядку, тобто відповідно до статті 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати позивачу сплачену суму судового збору.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріуса щодо прийняття спадщини за заповітом.
Докази та обставини, на які посилається Харківська міська рада в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 липня 2025 року, зупинену ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина