05 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 635/10373/21
провадження № 22-ц/818/725/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року в складі судді Карасави І.О.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.
Позовна заява мотивована тим, що 25.11.2021 АТ «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничий структурний підрозділ «Харківська дирекція» за підписом начальника дирекції Чумаченка О.Б. та голови ППО Петрової С.В., прийнято наказ № 35 про обов'язкове щеплення. Наказ обґрунтовано тим, що МОЗ України розширило перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов'язковим. До переліку додали співробітників підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 №83. Тобто, до таких підприємств належить АТ «Укрзалізниця».
Зокрема, пунктом 2 вказаного наказу встановлено, що з 09 грудня 2021 року працівники, які не мають щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 Кодексу законів про працю України та ст. 12 Закону України від 06.04.2000 N?1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб».
08.12.2021 року, вона звернулась із заявою до начальника Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Чумаченко О.Б. про неможливість надати інформацію відносно вакцинації, так як це є лікарською таємницею. Також, зазначила, що вакцинація проти COVID-19 - це добровільне право, а не обов'язкове.
09.12.2021 наказом №102 Акціонерного Товариства «Українська залізниця» Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничий структурний підрозділ «Харківська дирекція» її відсторонено від без нарахування заробітної плати, на підставі ст.46 Кодексу законів про працю України та ст.12 Закону України від 06.04.2000 №1645-І «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153 зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.11.2021 №2393, пунктом 41(6) постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 та п.2 наказу №35 начальника Виробничого структурного підрозділу «Харківської дирекції» Чумаченка О.Б. від 25.11.2021 року, щодо обов'язкового щеплення.
09.12.2021 року складено Акт №1 про те, що вона відмовилась надати документ, який підтверджує проходження вакцинації проти COVID-19 або висновку лікаря, щодо наявності протипоказань до проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма №028-1/o), виданого закладом охорони здоров'я відповідно до вимог наказу начальника ВСП «Харківської дирекції» ОСОБА_3 від 25.11.2021 року N?35, щодо обов'язкового щеплення. У поясненнях, до Акту №1 вона зазначила, що не може надати інформацію відносно вакцинації, так як це є лікарською таємницею.
Вважала, що наказ про відсторонення від роботи №102 від 09.12.2021 є протиправним та таким, що порушує її гарантоване конституційне право на працю шляхом вимагання відповідачем від неї надання медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2 та обмеження її прав, як працівника щодо повноцінної роботи.
Зазначила, що забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Вимога відповідача надати докази щодо проведення щеплення від COVID-19є незаконною.
Просила визнати протиправним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» № 102 від 09 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 - майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа від роботи з 09 грудня 2021 року; зобов'язати АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 09 грудня 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ AT «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» №102 від 09 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 - майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа від роботи з 09 грудня 2021 року; зобов'язати AT «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 09.12.2021 року до 28.02.2022 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року; стягнути з AT «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» AT «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору 1386,52 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що cам наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням». Фактично обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням». МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є незаконним.
Зазначила, що відстороненням її від роботи без збереження заробітної плати, відповідач позбавив її професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що є очевидно непропорційним (несправедливим). Відсторонення від роботи є втручанням у її право на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, що не ґрунтується на законі, тому порушене її право підлягає захисту. Крім того наказом №101 від 09.12.2021 відповідачем було відсторонено від роботи в один день як її так і її чоловіка, ОСОБА_4 . Тобто, 09.12.2021 відсторонивши від роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відповідач позбавив сім'ю ОСОБА_5 без будь-яких засобів для існування, що поставило сім'ю в скрутне матеріальне становище та без жодних засобів для існування. Таким чином, ОСОБА_1 була відсторонена від роботи у період з 09.12.2021 по 28.02.2022 включно, а з 01.03.2022 ОСОБА_1 було допущено до виконання своїх посадових обов'язків. Вимога відповідача надати докази щодо проведення щеплення від COVID-19 є незаконною.
Вважала, що судом першої інстанції, всупереч процесуального законодавства, здійснено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в той час як спори, що виникають з трудових відносин мають розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України). Судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №130/3548/21
08.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що 01 грудня 2021 року вона була переведена на іншу посаду, a саме, майстер дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа ВСП “Харківська дирекція» з меншою заробітною платою. Представник відповідача постійно посилалася тільки на її посадову інструкцію майстра будівельних та монтажних робіт дільниці з капітального ремонту ст. Основа ВСП “Харківське територіальне управління», яке діяло в даному випадку тільки до 30 листопада 2021 року і до якої вона вже не мала ніякого відношення, так як вона вже з 01 грудня 2021 року працювала на іншій посаді майстром дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа і у неї повинна була бути інша посадова інструкція. Але, за період з 01 грудня 2021 року і до часу, коли її відсторонили від роботи, тобто до 09 грудня 2021 року з невідомої їй причини ніхто з адміністрації дирекції нову посадову інструкцію майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа ВСП “Харківська дирекція» їй не показував, не надавав і вона її не підписувала. Інша посадова інструкція, крім тієї, на яку посилалася представник відповідача, в справі відсутня. Крім того, з нею, вже на новій посаді, не було укладено договір на товарно-матеріальну відповідальність (причина їй невідома), без підписання якого вона не мала права видавати з комори матеріальні цінності, а також їх отримувати. Отримував і видавав всі матеріальні цінності, організовував працю у цеху її безпосередній начальник - старший виконавець робіт, який був матеріально-відповідальною особою. У неї був окремий кабінет, в якому вона знаходилась і працювала постійно одна, ні у які відрядження її не направляли. Контакти були зовсім обмежені. Вона займалась технічною, бухгалтерською документацією, заявками на інструмент, інвентар, матеріали, спецодяг, які і так передавались в електронному вигляді або по телефону до її відсторонення від роботи 09 грудня 2021 року. Все це вона могла продовжувати виконувати, працюючи дистанційно, отримуючи за виконану роботу заробітну плату для утримання своєї сім'ї, так як її чоловік також був відсторонений від роботи, працюючи в цій же організації.
13.11.2025 за допомогою системи «Електронний суд» AT «Укрзалізниця» подало пояснення, в яких зазначило, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач має такий стан здоров'я, що є перешкодою для щеплення. Відповідно до наказу № 72/ОС від 10.06.2022 позивачка була звільнена з посади майстер дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа на підставі п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін. Враховуючи, що позивачка виконувала обов'язки майстра, що обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками товариства, це підвищувало ризик інфікування СОVID-19 та/або сприяння його подальшому поширенню, а іншу форму організації роботи (зокрема дистанційну або надомну) відповідач організувати позивачці не міг, тому правомірно ухвалив рішення про відсторонення позивачки від роботи. При тому, що відсторонення від роботи позивачки ускладнювало організацію робіт для відповідача, вимагало задіяння додаткових заходів для забезпечення виробничих потреб, тобто відсторонення від роботи позивачки в рівній мірі вносило обмеження у сталу роботу відповідача, а не тільки позивачки. Разом з тим, законодавством не визначено, яка саме кількість осіб, з якими контактує працівник під час виконання своїх функціональних обов'язків, є достатньою або недостатньою для відсторонення працівника у зв'язку з відсутністю у нього щеплення або висновку лікаря про наявність протипоказань до щеплення.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване правомірністю відсторонення позивача від роботи. Дії роботодавця були пропорційними переслідуваній легітимній меті.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 13.01.2020 прийнята комірником дільниці з утримання та поточного ремонту ст.Основа АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» АТ «Укрзалізниця». 03.02.2020 переведена майстром будівельних та монтажних робіт дільниці з капітального ремонту ст. Основа виробничого структурного підрозділу «Харківського територіального управління» (а.с.172-173 том 1).
25.11.2021 АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» АТ «Укрзалізниця» за підписом начальника дирекції ОСОБА_3 та голови ППО Петрової С.В., прийнято наказ №35 про обов'язкове щеплення.
Наказ обґрунтовано тим, що МОЗ України розширило перелік професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов'язковим. До переліку додали співробітників підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 №83. Тобто, до таких підприємств належить АТ «Укрзалізниця».
Зокрема, пунктом 2 вказаного наказу встановлено, що з 09.12.2021 працівники, які не мають щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст. 12 Закону України №1645-III від 06.04.2000 «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с.15-16 том 1).
Від ознайомлення з вказаним наказом ОСОБА_1 відмовилась, текст вказаного наказу зачитаний працівнику в голос, про що складено відповідний акт від 29.11.2021 (а.с.53 том 1).
08.12.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Чумаченко О.Б. про неможливість надати інформацію відносно вакцинації, так як це є лікарською таємницею. Також, ОСОБА_1 зазначила, що вакцинація проти COVID-19 - це добровільне право, а не обов'язкове (а.с.19-21 том 1).
09.12.2021 складено Акт №1 про те, що ОСОБА_1 відмовилась надати документ, який підтверджує проходження вакцинації проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого закладом охорони здоров'я відповідно до вимог наказу начальника ВСП «Харківської дирекції» ОСОБА_3 № 35 від 25.11.2021 щодо обов'язкового щеплення (а.с.22 том 1).
09.12.2021 наказом №102 Акціонерного Товариства «Українська залізниця» Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» відсторонено від роботи ОСОБА_1 - майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа з 09.12.2021 до моменту усунення причин відсторонення, на підставі ст. 46 КЗпП України та ст.12 Закону України №1645-ІЇI від 06.04.2000 «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021 зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України №2393 від 01.11.2021, пунктом 41(6) постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 та п.2 наказу №35 начальника Виробничого структурного підрозділу «Харківської дирекції» ОСОБА_3 від 25.11.2021, щодо обов'язкового щеплення. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювати (а.с.23 том 1).
Від ознайомлення з вказаним наказом ОСОБА_1 відмовилась, текст вказаного наказу зачитаний працівнику в голос, про що складено відповідний акт від 09.12.2021 (а.с.52 том 1).
Відповідно до наказу від 01.03.2022 №101/1 за підписом начальника дирекції ОСОБА_6 з 01.03.2022 допущено до роботи працівників, відсторонених від роботи згідно наказу начальника Харківської дирекції від 25.11.2021 №35 «Щодо обов'язкового щеплення» (а.с.127 том 1).
Наказом №04-1-4 від 01.03.2022 за підписом начальника дирекції ОСОБА_6 встановлено режим простою з 01.03.2022 до відміни для працівників ВСП «Харківська дирекція» філії БМЕС АТ «Укрзалізниця» та з доповненнями від 04.03.2022 - в березні 2022 року для працівників структурного підрозділу «Харківська дирекція». Згідно до додатку №1 до наказу від 04.03.2022 №04-1-7, яким визначений перелік працівників виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція», до яких буде застосовано режим простою зазначено майстер дільниці ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 31.03.2022 (а.с.128-131 том 1).
Згідно наказу №72/0с від 10.06.2022 ОСОБА_1 звільнена з посади майстер дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа на підставі п.1 ст.36 КЗпП за угодою сторін, копію наказу ОСОБА_1 отримала 10.06.2022 (а.с.126 том 1).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».
Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких до Переліку увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).
Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Норми законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про правомірність відсторонення працівника від роботи у зв'язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19 слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення особи від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи слід виходити не тільки з Переліку № 2153, а й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 (провадження 14-172цс23).
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
Матеріали справи свідчать про те, що з 01.12.2021 ОСОБА_1 обіймала посаду майстер дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа.
Наказом відповідача від 09 грудня 2021 року № 102 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.
Проте, застосовуючи до позивача передбачені Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходи, відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що вона, виконуючи обов'язки за посадою, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, як позбавлення заробітку.
При цьому матеріали справи не містять посадової інструкції майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа, яку позивачка обіймала на момент її відсторонення, з якої б вбачалось, що позивачці необхідні прямі соціальні контакти на робочому місці та специфіка посади не передбачала дистанційної форми робити.
Суд першої інстанції безпідставно послався на посадову інструкцію майстра будівельних та монтажних робіт дільниці з капітального ремонту ст. Основа виробничого структурного підрозділу «Харківське територіальне управління», оскільки на час відсторонення таку посаду позивачка не займала.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач не довів, що позивач, обіймаючи посаду майстер дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа, могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників товариства.
Отже, фактично ОСОБА_1 відсторонено від роботи та позбавлено її заробітку лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 215/8417/21 (провадження № 61-10839св25).
Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19.)
Порядок обчислення середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу четвертого пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.12.2021, розрахунковим періодом є жовтень та листопад 2021 року.
Відповідно до довідки про доходи від 10.01.2022, ОСОБА_1 у жовтні 2021 року нараховано 8566,13 грн, а у листопаді 2021 року - 11 130,79 грн.
Отже, за два місяці роботи перед спірним періодом середньоденний заробіток позивача складає: (8566,13 грн + 11 130,79 грн)/42 робочих днів = 468,97 грн.
За період з 09.12.2021 по 28.02.2022 включно (з 01.03.2022 допущено до роботи) 55 робочих днів. Таким чином за вказаний період розмір середнього заробітку становить 25 793,35 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в рішенні.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволено, тому судовий збір за подачу позову в розмірі 908,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 1362,00 грн, а всього 2270,00 грн підлягає стягненню з Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» №102 від 09 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 - майстра дільниці з утримання та поточного ремонту ст. Основа від роботи з 09 грудня 2021 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 09.12.2021 до 28.02.2022 включно в розмірі 25 793,35 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Виробничого структурного підрозділу «Харківська дирекція» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі2270,00 грн за подачу позову та апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина