Справа № 127/2091/26
Провадження 3/127/500/26
05 лютого 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 162 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 162 КУпАП.
15.01.2026 оперуповноваженим УСР у Вінницькій області ДСР НП України у Вінницькій області Родюком О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 736041. З даного протоколу вбачається, що «15.01.2026 близько 10 год. 15 хв. громадянка ОСОБА_1 перебуваючи в підвальному приміщенні під вивіскою «X-Change», за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 20, при відсутності ліцензії на право торгівлі валютними цінностями в порушення ст. 9 Закону України «Про валюту та валютні операції» придбала 50 доларів США у громадянина ОСОБА_2 за 2 162, 50 гривень», тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 162 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 та/або її захисник не з'явились, хоча належним чином ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а саме: шляхом надіслання повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за повідомленою адресою проживання, яке повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки. Крім того секретарем судового засідання здійснювались заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом телефонного дзвінка, який залишився без відповіді, що підтверджується відповідною телефонограмою. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторона самостійно повинна вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Судом прийнято до уваги, що реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна здійснюватись таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлені КУпАП строки. При цьому, судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Причини неявки ОСОБА_1 суду не повідомлено. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подано. При цьому, від захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Є.О. на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 162 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та/або її адвоката.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та/або її адвоката, до суду не надходили.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Є.О. просив закрити провадження у справі оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено з порушеннями ст. 256 КУпАП, адже у ньому не зазначено ім'я та по батькові особи, яка склала протокол, не зазначено переліку доказів та копій документів, які до нього додаються та не вказано конкретної правової норми, якою передбачено відповідальність за інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Є.О. на те, що в протоколі не вказано повне ім'я та по батькові особи, що його склала, суд оцінює критично, оскільки зазначення прізвища, ініціалів та посади дає можливість достовірно ідентифікувати службову особу, а отже, не є суттєвим порушенням вимог ст. 256 КУпАП, яке б унеможливило встановлення обставин справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 736041 від 15.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 порушила ст. 9 Закону України «Про валюту та валютні операції», придбавши в підвальному приміщенні під вивіскою «X-Change», за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 20, без ліценції у ОСОБА_2 50 доларів США за 2 162, 50 гривень.
Відповідно до ст. 162 КУпАП незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тягне за собою настання адміністративної відповідальності.
Так, об'єктивна сторона порушення передбаченого ст. 162 КУпАП полягає у здійсненні незаконних скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.
Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту. Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.
Відповідно до п. 13 Постанови правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 1 «Про затвердження Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України» до валютно-обмінних операцій належать: купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівки іноземної валюти за: готівкові кошти в гривні та/або безготівкові кошти в гривні з подальшим їх зарахуванням на власні поточні рахунки цих фізичних осіб; продаж фізичним особам - резидентам і нерезидентам готівки іноземної валюти за: готівкові кошти в гривні та/або безготівкові кошти в гривні з власних поточних рахунків цих фізичних осіб; обмін фізичним особам - резидентам і нерезидентам готівки іноземної валюти однієї іноземної держави на готівку іноземної валюти іншої іноземної держави.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про валюту і валютні операції» торгівля валютними цінностями здійснюється виключно через уповноважені установи, які отримали ліцензію на таку діяльність відповідно до статті 9 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії. Небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють такі валютні операції:
1) торгівля валютними цінностями в готівковій формі;
2) здійснення платіжних операцій;
3) здійснення розрахунків у іноземній валюті на території України за договорами страхування життя;
4) факторинг (у частині здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);
5) інші валютні операції, визначені Національним банком України.
У ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії. Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції, пов'язані з наданням фінансових послуг такими установами, без отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених Національним банком України.
Зі змісту ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що купівлю та продаж іноземної валюти, валютно-обмінні операції мають право здійснювати банки та небанківські фінансові установи за наявності відповідних ліцензій від НБУ, винятки прямо встановлюються актами НБУ.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про валюту і валютні операції» торгівля валютними цінностями у готівковій формі у пунктах обміну іноземної валюти, що підлягають внесенню до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти, але не внесені до нього, забороняється.
Відповідно, правом здійснювати валютно-обмінні операції фізичні особи не наділені.
У матеріалах справи міститься роздруківка офіційного сайту НБУ про те, що Національний банк України ухвалив рішення про заборону діяльності з торгівлі валютними цінностями та надання фінансових платіжних послуг компаніям ТОВ «ФК «ОБМІН24» та ТОВ «ФК «ІКС ЧЕНДЖ» та іншим особам, які перебувають під значним, вирішальним (підконтрольним) впливом на управління або діяльність з боку кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надають послуги з використанням інтернет-сервісів «Obmin24» та «X-Change» та/або в брендованих відділеннях «Obmin24» та «X-Change». Заборона стосується всіх операцій, що здійснювалися через інтернет-сервіси та мережу брендованих відділень «Obmin24» та «X-Change».
Вищевказана інформація є публічно доступною на офіційній вебсторінці НБУ України за вебадресою: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-zaboroniv-tov-fk-obmin24-ta-tov-fk-iks-chendj-nadannya-finansovih-poslug-cherez-internet-servisi-ta-brendovani-viddilennya-obmin24-ta-x-change.
З письмових пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи та у якого ОСОБА_1 придбала 50 доларів США, вбачається, що 15.01.2026 ОСОБА_2 йшов по вулиці Соборній у м. Вінниці до продуктового магазину та побачив на будівлі вивіску «X-Change» з написом «обмін валют». Маючи при собі лише 50 доларів США ОСОБА_2 вирішив їх обміняти та зайшовши до приміщення побачив дівчину, яка сиділа за столом та повідомила йому, що приймає долари по 43, 25 гривень за один долар США. Після чого ОСОБА_2 дав дівчині 50 доларів США, а вона надала йому 2 162, 50 гривень. Перебуваючи в приміщенні ОСОБА_2 бачив куточок споживача з копіями документів та вивіску про обмін валют, у зв'язку з чим вважав, що це легальний пункт обміну валюти.
Судом враховано, що матеріали справи не місять доказів перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з обмінником «X-Change». Як і не надано доказів того, що ОСОБА_1 , здійснюючи незаконну валютну операцію, діяла від імені обмінника «X-Change» на іншій правовій підставі. Також матеріали справи не містять квитанції про проведену розрахункову валютну операцію від обмінника «X-Change».
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що суб'єктом даного адміністративного правопорушення є ОСОБА_1 , яка безпосередньо здійснила незаконну валютну операцію.
Будь-яких зауважень чи заперечень з боку правопорушника протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 736041 від 15.01.2026 не містить.
Враховуючи вищевикладене, доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Є.О. про те, що в протоколі не вказано конкретну частину статті 9 Закону України «Про валюту і валютні операції», яку порушила ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу. Диспозиція ст. 162 КУпАП передбачає відповідальність за незаконні купівлю, продаж, обмін валютних цінностей. Стаття9 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає коло осіб, які мають право здійснювати купівлю та продаж іноземної валюти, валютно-обмінні операції, при цьому виключно за наявності відповідних ліцензій від НБУ, до яких ОСОБА_1 не належить.
У протоколі про адміністративне правопорушення чітко зафіксовано факт здійснення ОСОБА_1 придбання/обмін іноземної валюти поза межами уповноважених установ, що само по собі є описом порушення встановленого порядку, визначеного Законом України «Про валюту і валютні операції». Таким чином, відсутність цифрового позначення частини статті спеціального закону не спростовує наявності в діях особи складу правопорушення, оскільки суть порушення викладена повно та зрозуміло, а протокол - це лише акт фіксації правопорушення, а остаточну юридичну оцінку та прив'язку до норм матеріального права здійснює саме суд під час винесення постанови.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 , охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 162 КУпАП.
Стосовно посилань захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Є.О. на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретний перелік доказів та документів, які додаються до протоколу, а вказано лише «матеріали», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Крім того, згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, відсутність деталізованого поіменного списку додатків у самому бланку протоколу не є підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки всі наявні в матеріалах справи докази були надіслані до суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення та є цілісним документообігом щодо фіксації інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а їх походження не викликає сумніву у суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Є.О. про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винна у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 162 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 736041 від 15.01.2026, протоколом тимчасового вилучення майна від 15.01.22026 та іншими наявними в матеріалах справи належними доказами.
Санкція ст. 162 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення, однак безальтернативне призначення додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей. Водночас, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ст. 162 КУпАП, у виді попередження з конфіскацією валютних цінностей, а саме: 1 грошової купюри номіналом 50 (п'ятдесят) доларів США, поміщеної 15.01.2026 в конверт № 1, який міститься в матеріалах справи. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Законом України «Про валюту і валютні операції», ст.ст. 9, 23, 24-26, 29, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ст.ст. 162, 221, 245, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Євгена Олександровича про закриття провадження у справі - відмовити.
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 162 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження з конфіскацією валютних цінностей, а саме: 1 грошової купюри номіналом 50 (п'ятдесят) доларів США, поміщеної 15.01.2026 в конверт № 1, який міститься в матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Постанови про конфіскацію грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя