Справа № 127/41003/25
Провадження № 2-а/127/416/25
26 січня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Мельник Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся із позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.12.2025 року він особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відносно нього було складено протокол №7701.
Відповідно до протоколу №7701 від 10.12.2025 року позивач начебто не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року в частині обов'язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд вказаного протоколу було призначено на 24.12.2025 року о 10.00 год.
24.12.2025 року позивач прибув на розгляд протоколу, однак фактично розгляду протоколу не відбулось, позивачу не була надана можливість надати пояснення, не роз'яснювались його права, не оголошувався протокол, а лише було повідомлено, що постанову можливо буде отримати 26.12.2025 року.
26.12.2025 року позивач отримав постанову № 10792 від 24.12.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи у встановленому законом порядку визнаним обмежено придатним до військової служби не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року в частині обов'язку до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною, винесеною з грубим порушенням норм законодавства та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
В порушення ст. 19 Конституції України, ст. 7, 9, 33, 251, 252, 268, 279, 280 КУпАП розгляду протоколу не відбувалось, не було надано можливості позивачу скористатися процесуальними правами, а лише було вручено оскаржувану постанову 26.12.2025 року.
Чинним законодавством, як зазначає позивач, для проходження військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, передбачено прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією чи відповідним районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або керівником ВЛК при ТЦК та СП.
Відповідно до п. 12 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, у межах своїх повноважень, видавати накази та розпорядження.
При винесенні оскаржуваної постанови, як вважає позивач, не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відносно позивача не приймалось рішення ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП або керівника ТЦК та СП, ВЛК, тобто наказ або розпорядження про проведення медичного огляду до 05.06.2025 року.
Доводи відповідача в оскаржуваній постанові щодо самостійного проходження позивачем медичного огляду шляхом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк до 05.06.2025 року суперечать нормам Закону.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом ведення Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, то відповідач володів інформацією про нерозходження громадянами ВЛК ще 05.06.2025 року, що є датою виявлення правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідач виявив правопорушення 05.06.2025 року, притягнув позивача до відповідальності та наклав адміністративне стягнення 24.12.2026 року, тобто після закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Посилаючись на те, що накладення адміністративного стягнення після закінчення встановленого законом строку є істотним порушенням норм матеріального права, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постанову №10792 від 24.12.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.12.2025 року справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження та роз'яснено, що відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву.
Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, оскільки такий відзив, як й будь-які інші заяви та клопотання, від відповідача до суду не надходили. Тому, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є військовозобов'язаною особою, згідно з його військово-обліковим документом (Резерв+) та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З військово-облікового документу (Резерв+) ОСОБА_1 сформованого 28.12.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 При цьому, ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XIІ від 21.10.1993 року.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 1.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 5.01.2024 року за №36/41381.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ наведеної вище Інструкції протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суду стороною відповідача, на виконання вимог ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин щодо наявності повноважень складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП у стрільця взводу оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 - старшого сержанта ОСОБА_3 , що ставить під сумнів як легітимність особи на складання такого протоколу, та як наслідок - легітимність самого протоколу №7701 від 10.12.2025 року про адміністративне правопорушення на підставі якого, як єдиного зазначеного доказу, було винесено оскаржувану постанову відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 47).
З огляду на викладене вище, протокол №7701 від 10.12.2025 року про адміністративне правопорушення не може вважатися належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з вимогами п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. З 1 березня 2025 року в Україні внесені зміни до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України (ЗСУ). Відповідний наказ Міністерства оборони України № 4 від 03.01.2025 року затверджує новий порядок проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) для військовозобов'язаних та призовників. Цим нормативним актом передбачено, що з 1 березня 2025 року направлення на медичний огляд військовозобов'язаних до ВЛК буде здійснюватися виключно за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також начальників центрів рекрутингу ЗСУ.
Разом з тим, відповідно до п 63. Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби.
Військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Таким чином, днем виявлення порушення є 05.06.2025 року, тобто дата до якої позивачу необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби.
З викладеного вище слідує, що граничною датою накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному конкретному випадку, є 05.09.2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що постанова №10792 у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 24.12.2025 року.
Посадовим особам відповідача станом на 05.06.2025 року достовірно було відомо, що ОСОБА_1 не з'явився для проходження медичного огляду з метою визначення його придатності до військової служби до 05.06.2025 року.
Обов'язок ТЦК та СП здійснювати перевірку виконання всіма військовозобов'язаними дотримання свого обов'язку визначено вимогами ряду нормативно-правових актів: Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487; Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року; нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких на ТЦК та СП покладені обов'язки щодо виявлення таких правопорушень, їх фіксування та складання відповідних процесуальних документів щодо виявлених правопорушень у строки, визначені законодавством, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, на момент складання постанови №10792 від 24.12.2025 року відносно ОСОБА_1 , сплинув трьохмісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення, що також свідчить про протиправність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, їх необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн., що підтверджено документально.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 58, 62, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», п. 63, 74 Постанови КМУ № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», ст.ст. 7-9, 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 280, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 8, 9, 11, 72-77, 90, 121, 122, 139, 241-246, 250, 255, 286, 268-272, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постанову № 10792 від 24.12.2025 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складений 05.02.2026 року.
Суддя: