05 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14552/25 пров. № А/857/49091/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 380/14552/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Грень Н.М. у м. Львові у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 11.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 15 грудня 1993 року № 3723 XII «Про державну службу» (далі також - Закон № 3723 XII);
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період військової служби з 28.11.1982 по 16.11.1984 (в Радянській Армії), та період роботи з 16.04.1998 по 01.12.2020, (на посадах які позивач обіймав посади посадової особи місцевого самоврядування, в тому числі виборчі посади) з дня звернення із заявою 03.06.2025 року, із урахуванням довідки № 34 від 03.06.2025 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки за № 17 від 04.03.2025 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Меденицькою селищною радою, Львівської області та здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач працює по даний час в виконавчому комітеті Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області (інформація отримана згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки до заяви про перерахунок трудова книжка не була долучена), що не відноситься до органів державної служби, відтак, здійснити переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі також - Закон № 889-VII) немає підстав.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з липня 2023 року.
Згідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у спірний період, з 28.11.1982 по 16.11.1984 проходив вій1ськову службу в рядах Радянської Армії; із 16.04.1998 по 01.12.2020 працював на посаді голови Меденицької селищної ради.
04.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII та надав довідки видані Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 03.06.2025 №34 та № 35 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посаду державної служби.
ГУ ПФУ за принципом екстериторіальності прийнято рішенням № 247 від 11.06.2025, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності у позивача відповідно до Закону № 3723-XII необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2021.
У вищезазначеному рішенні вказано, що до стажу державної служби не враховано період з 16.04.1998 по 01.12.2020 на посаді голови Меденицької селищної ради Дрогобицького району, Львівської області, оскільки з 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі також - Закон № 2493-ІІІ), згідно якого періоди роботи на посадах сільської ради не відносяться до категорій посад державної служби.
Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні пенсії за віком від 11.06.2025 не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному законодавству та порушує право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (далі також - Розділ ХІ) передбачено, що Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 Розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 Розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі також - Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.
Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон Закон № 2493-III.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229 (далі також - Порядок № 229), згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Закону № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Частиною третьою статті 25 Закону № 3723-XII встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
У частині другій вказаної статті закріплено перелік категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII) (далі також - Порядок № 283), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу»; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя.
Тобто, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та практики суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є необґрунтованими, а тому період проходження такої служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Щодо питання щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при переведення позивача з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з пункт 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому абзацом шостим пункту 4 Порядку № 622 визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 766/30634, затверджено Порядок № 750.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 622.
Колегія суддів також звертає увагу, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі також - Постанова № 1-3) затверджено такі форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подачі довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми.
Зокрема, в додатку 1 Постанови № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ні Законом № 889-VIII, ні Законом № 3723-XII, ні Порядком № 622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
Як вже зазначалось судом, пунктом 5 Порядку № 622 передбачено врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих на підставі Постанови № 1-3.
Досліджуючи додаток 1 до Постанови № 1-3, судом встановлено, що в примітці * довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) зазначено наступне:
«Для державних службовців, які на час звернення за призначенням пенсії працюють на посадах державної служби, зазначаються дані про встановлений особі посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби.
Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).
Для осіб, які працювали в органі, який на момент звернення за призначенням пенсії ліквідований, а також у разі перейменування (відсутності) посади у відповідному державному органі, зазначаються посадовий оклад та ранг за прирівняною посадою, надбавка за вислугу років у відсотках (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).».
Відтак, враховуючи вимоги абзацу шостого пункту 4 Постанови № 622 та Постанови 1-3 позивачем для переведення його на пенсію державного службовця були подані довідки № 34 від 03.06.2025 року, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки за № 17 від 04.03.2025 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, виданих Меденицькою селищною радою, Львівської області.
Водночас відповідач не надав жодного доказу невідповідності вказаних довідок вимогам законодавства щодо форми чи змісту, а також, не навів правових підстав для неврахування таких при обрахунку пенсії державного службовця.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 380/14552/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк