03 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19437/25 пров. № А/857/42528/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
представник позивача: Півень О.М.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/19437/25 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бібрської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя в 1-й інстанції - Андрусів У.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 29 вересня 2025 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (далі також відповідач), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення №6314 від 22.08.2025 Бібрської міської ради Львівського району Львівської області XLVII сесії VIII скликання.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:
- заборонити Бібрській міській раді, код ЄДРПОУ 04056183 (як балансоутримувачу, розпоряднику земель комунальної власності та власнику земельних ділянок) вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об'єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), а також на передачу (перехід) до відповідача або інших осіб права користування вищевказаними земельними ділянками: кадастровий номер 4623310300:01:002:0479; кадастровий номер 4623310300:01:002:0478; кадастровий номер 4623310300:01:002:0480;
- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно, Міністерству юстиції та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно стосовно нерухомого майна, будь-які записи про зміну користувача (орендаря) або про інші речові права на користь Відповідача чи пов'язаних з ним осіб щодо земельних ділянок: кадастровий номер 4623310300:01:002:0479; кадастровий номер 4623310300:01:002:0478; кадастровий номер 4623310300:01:002:0480.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що позивач звернувся до Бібірської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки як власнику нерухомого майна, яке знаходиться на її території, додавши всі необхідні документи на підтвердження цих обставин. Як стверджує позивач, зазначене питання на сесії ради не розглядалось. Натомість, прийнято рішення від 13.06.2025 №6202 про поділ земельної ділянки (кадастровий номер 4623310300:01:002:0274) на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке оскаржено в судовому порядку (справа №380/14320/25). Наголошує, що 09.09.2025 позивач довідався про прийняття рішення від 22.08.2025 №6314 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо розподілу земельної ділянки комунальної власності у м. Бібрка», згідно з яким земельна ділянка №4623310300:01:002:0274 поділена на три земельні ділянки (кадастровий номер 4623310300:01:002:0478) площею 0,0781 га; (кадастровий номер 4623310300:01:002:0479) площею 0,0180 га; (кадастровий номер 4623310300:01:002:0480) площею 0,0339 га, а саме: 0,0339 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0480) - загальний проїзд до індивідуальних житлових будинків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до адміністративного будинку ОСОБА_1 ; 0,0781 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0478) з метою надання в оренду ФОП ОСОБА_1 для обслуговування адміністративного будинку площею 462,7 кв.м.; 0,0180 га (кадастровий номер 4623310300:01:002:0479) з метою виставити на аукціон на конкурентних засадах продаж права оренди даної ділянки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вживати певні дії може мати наслідком заподіяння шкоди його правам і інтересам та в подальшому істотно ускладнить їх відновлення, оскільки земельні ділянки перейдуть в користування іншим особам. З урахуванням викладеного, просить заяву задовольнити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №380/19437/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що статтею 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Вказує, що подальші наміри відповідача у використанні земельних ділянок призведуть до зміни цільового призначення земельних ділянок в результаті поділу земельної ділянки №4623310300:01:002:0274 на три земельні ділянки та передачі таких земельних ділянок в користування, а також виставлення на аукціон.
Звертає увагу, що суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду, гарантувати відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову і виконання постановленого рішення. Для досягнення такої мети в національному законодавстві встановлений інститут забезпечення позову, який покликаний створити належні передумови для виконання судового рішення у разі задоволення позову
Зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та прийняти постанову, якою заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Щодо «очевидності» ознак протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як видно із заяви про забезпечення позову, то позивач, обґрунтовуючи цю заяву зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вживати певні дії може мати наслідком заподіяння шкоди його правам і інтересам та в подальшому істотно ускладнить їх відновлення, оскільки земельні ділянки перейдуть в користування іншим особам, а саме - що подальші наміри відповідача у використанні земельних ділянок призведуть до зміни цільового призначення земельних ділянок в результаті поділу земельної ділянки №4623310300:01:002:0274 на три земельні ділянки та передачі таких земельних ділянок в користування, а також виставлення на аукціон.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову фактично обґрунтована підставою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України (тобто, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду).
Суд першої інстанції вказав, що такі доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у поділі земельної ділянки) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною обставиною для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року з питань вжиття заходів забезпечення позову у справі № 380/19437/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 05.02.26