27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3961/23 пров. № А/857/44401/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Маєцькою Н.Д., час ухвалення рішення 10 год 33 хв у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 26 вересня 2025 року) у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), в якому просив стягнути з Ужгородської міської ради середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі №260/192/21 (далі - рішення суду) про поновлення його на роботі за період з 09.06.2021 по 13.03.2023, з урахуванням обов'язкових до сплати сум податків та внесків.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 було змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 19.06.2025 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
При новому розгляді, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Ужгородської міської на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 09.06.2021 по 29.11.2021 у розмірі 223196,25 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Ужгородської міської на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 38389,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Ужгородська міська рада подали апеляційні скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що прийняття відповідачем рішення про поновлення його на роботі не свідчить про фактичне його виконання. Вказує, що незаконно звільнений працівник має бути допущений до виконання функціональних обов'язків, забезпечений робочим місцем, має відпрацювати робочі години, йому має бути нараховано та виплачено заробітну плату. В даному випадку факт фактичного поновлення його на роботі не підтверджений жодними доказами, а тому вважає, що рішення суду не виконувалось з 09.06.2021 по 13.03.2023.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Ужгородська міська рада зазначає, що у спірних правовідносинах право на працю позивача було поновлено з прийняттям Ужгородською міською радою рішення №532 “Про виконання рішення суду», яким позивача було поновлено на посаді першого заступника міського голови з 29.09.2020 та включено його в порядку ч.3 ст.51 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) до складу виконавчого комітету міської ради VII скликання (за посадою). Тобто, з цієї дати позивач втратив статус звільненого працівника, а тому відсутні підстави для покладення на роботодавця відповідальності щодо компенсації середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Сторони не скористались правом подачі відзиву на апеляційні скарги у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги Ужгородської міської ради, представників відповідача Глухової Р.І. та Ленько А.Ю., які підтримали апеляційну скаргу відповідача та заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, розпорядженням Ужгородського міського голови №148-р від 28.09.2020 “Про звільнення ОСОБА_1 » позивач звільнений з посади першого заступника міського голови, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі №260/192/21 визнано протиправним та скасовано розпорядження Ужгородського міського голови №148-р від 28.09.2020 “Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради з 29.09.2020. Рішення набрало законної сили 23.09.2021.
Ухвалою від 25.06.2021 звернуто до негайного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі №260/192/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 змінено, доповнивши його в частині мотивів поновлення строку звернення до суду. В решті рішення суду залишено без змін.
Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 залишено без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 про звернення до негайного виконання рішення суду.
Постановою Верховного Суду від 13.03.2023 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 по справі №260/192/21 скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі залишено без розгляду.
При цьому, судом встановлено, що Ужгородською міською радою 29.11.2021 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду справі №260/192/91 було прийняте рішення за №532 “Про виконання рішення суду», яким поновлено ОСОБА_1 з 29.09.2020 на посаді першого заступника міського голови та включено його в порядку ч.3 ст.51 Закону №280/97-ВР до складу виконавчого комітету міської ради VII скликання (за посадою).
Рішенням Ужгородської міської ради №533 від 29.11.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови з 08.12.2020 у зв'язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VIII скликання.
Судом встановлено, що позивач звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021 “Про виконання рішення суду» в частині включення його до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання, визнання протиправним та скасування рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради №533 від 29.11.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення його на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради та стягнення з Ужгородської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 459476,64 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі №260/8142/21 було визнано протиправним та скасовано рішення міської ради №532 від 29.11.2021 “Про виконання рішення суду» частково - в частині включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету ради (за посадою), визнано протиправним та скасовано рішення міської ради №533 від 29.11.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, з 08.12.2020 та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2021 по 08.06.2022 в розмірі 455191,92 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 по справі №260/8142/21 скасовано та ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської міської ради №533 від 29.11.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.10.2024 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 в частині визнання протиправним та скасування рішення міської ради №533 від 29.11.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 » скасовано та ухвалено у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. У решті постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 залишено без змін.
Таким чином, рішення Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021 “Про виконання рішення суду» є чинним.
Вважаючи, що Ужгородською міською радою рішення про поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови Ужгородською міською радою не виконувалось у період з 09.06.2021 по 13.03.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача на виконання рішення суду від 09.06.2021 поновлено на посаді рішенням Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021, то період затримки складає з 09.06.2021 по 29.11.2021.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1291 Конституцій України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1, 7 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.
Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.10.2022 по справі №440/4314/21.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі №260/192/21 визнано протиправним та скасовано розпорядження Ужгородського міського голови №148-р від 28.09.2020 “Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників та поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови з 29.09.2020. Рішення набрало законної сили 23.09.2021.
Ухвалою суду від 25.06.2025 звернуто до негайного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі №260/192/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради.
З матеріалів справи видно, що на виконання вищевказаного рішення суду Ужгородською міською радою було прийнято рішення №532 від 29.11.2021, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з 29.09.2020.
Також, поновлення позивача з 29.09.2020 на посаді першого заступника міського голови підтверджується записом у його трудовій книжці за №40, який здійснений на підставі рішення Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021.
Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення з 09.06.2021 по 29.11.2021 та становить 125 робочих днів.
На переконання позивача, фактичного поновлення його на посаді відповідно до рішення Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021 не відбулося, оскільки рішенням Ужгородської міської ради №533 від 29.11.2021 його було звільнено з 08.12.2022 з посади першого заступника міського голови, у зв'язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Як вже було зазначено судом, рішення Ужгородської міської ради “Про виконання рішення суду» та “Про звільнення ОСОБА_1 » були предметом розгляду в адміністративній справі №260/8142/21, за результатами розгляду якої позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
При цьому, Верховний Суд у справі №260/8142/21 зазначив, що за змістом ст.51 Закону №280/97-ВР, виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень і після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до формування нового складу виконавчого комітету.
Суд зазначив, що оскільки позивач рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради №4 від 26.11.2015 був затверджений на посаду першого заступника міського голови, то на нього поширюються вимоги ст.51 Закону №280/97-ВР.
Враховуючи те, що посада заступника міського голови, який входить до складу виконавчого комітету міської ради, за своєю суттю є виборною, то строк перебування на ній обмежується строком повноважень виконавчого комітету.
Відтак, звільнення заступника міського голови, як посадової особи органів місцевого самоврядування, який обіймає виборну посаду, має здійснюватися відповідно до положень ст.51 Закону №280/97-ВР, який у даному випадку є спеціальним.
Аналізуючи вищевикладене, повноваження заступника міського голови закінчуються після формування нового складу виконавчого комітету, а тому рішення про утворення нового виконавчого комітету Ужгородської міської ради є самостійною та достатньою підставою для звільнення позивача із займаної ним посади.
З огляду на що, Верховний Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради №533 від 29.11.2021 про звільнення позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача, що фактичного поновлення на посаді не відбулося та про те, що період затримки виконання рішення становить з 09.06.2021 по 13.03.2023, оскільки рішенням Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021 позивача поновлено на посаді першого заступника міського голови та підтвердження правомірності рішення Ужгородської міської №533 від 29.11.2021 про звільнення позивача, у зв'язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради рішенням суду по справі №260/8142/24.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Отже, положення статті 236 цього Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період затримки складає з 09.06.2021 по 29.11.2021, оскільки позивача на виконання рішення суду від 09.06.2021 поновлено на посаді рішенням Ужгородської міської ради №532 від 29.11.2021.
Враховуючи те, що відповідач не вчасно виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі, тому він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з Ужгородської міської ради середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/192/21 за період з 09.06.2021 по 29.11.2021 у розмірі у розмірі 223196,25 грн та необхідності допущення до негайного виконання рішення суду, у частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, у межах суми стягнення за один місяць, а саме у розмірі 38389,70 грн.
В частині здійснених судом розрахунків суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, міська рада жодних доводів, як і щодо неправильності застосування судом норм матеріального права, в апеляційній скарзі не наводить, як і не наводить жодних обґрунтувань неправильності сформованих судом висновків щодо необхідності задоволення даного позову, у спосіб, що наведений рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі №260/3961/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 05.02.26