05 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12691/24 пров. № А/857/34290/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Заверухи О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТЕК" на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Костецьким Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТЕК" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТЕК" (далі - ТзОВ "ВЕСТТЕК", Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС (далі - Комісія ГУ ДПС) від 14.03.2024 за №10724131/39743065, №10724158/39743065, №10724159/39743065, №10724162/39743065, №10724157/39743065, №10724161/39743065, №10724156/39743065, №10724138/39743065, №10724136/39743065, №10724134/39743065, №10724133/39743065, №10724132/39743065, №10724154/39743065, №10724135/39743065, №10724155/39743065, №10724137/39743065, від 05.03.2024 за №10673125/39743065, від 28.02.2024 за №10642225/39743065, від 26.02.2024 за №10623084/39743065, №10623085/39743065, №10623086/39743065, №10623087/39743065, №10623082/39743065, №10623081/39743065, №10623083/39743065, №10623088/39743065, №10623090/39743065, №10623091/39743065, №10623089/39743065 та зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр) складені Товариством податкові накладні (далі - ПН) №96 від 20.12.2023, №101 від 20.12.2023, №102 від 20.12.2023, №103 від 20.12.2023, №100 від 21.12.2023, №90 від 22.12.2023, №97 від 22.12.2023, №114 від 22.12.2023, №115 від 22.12.2023, №136 від 29.12.2023, №138 від 29.12.2023, №139 від 29.12.2023, №113 від 27.12.2023, №144 від 28.12.2023, №74 від 22.12.2023, №146 від 29.12.2023, №147 від 31.12.2023, №142 від 31.12.2023, №1 від 01.12.2023, №19 від 06.12.2023, №24 від 11.12.2023, №25 від 12.12.2023, №86 від 23.12.2023, №87 від 21.12.2023, №131 від 29.12.2023, №144 від 16.11.2023, №135 від 22.12.2023, №99 від 28.12.2023 та №126 від 29.12.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення було задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС та Товариство подали апеляційні скарги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ДПС зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України, віднесена до категорії незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами по справі, а відтак вважає, що позивачем не доведено, що розмір витрат є реальним та що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим, тому просить у задоволенні заяви відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що судом першої інстанції проігноровано імперативні положення ч.6, 7 ст.134 КАС України, згідно яких, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення таких витрат у зв'язку з їх неспівмірністю відповідно до положень ч.6, 7 ст.134 КАС України, а тому у суду були відсутні підстави для такого зменшення, оскільки процесуальним законом суд не наділено правом зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Сторони не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін, виходячи з наступного.
Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС 5000,00 грн понесених витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним нормам КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у заяві представник позивача Свірський Т.В. просить стягнути на користь Товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, вартість яких складає 25000 грн, на підтвердження чого надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1046280 від 12.01.2023, договір про надання правничої допомоги б/н від 22.07.2022, укладений між ТзОВ "ВЕСТТЕК" та адвокатом з Додатковою угодою до Договору від 23.05.2024, а також акт надання-отримання послуг від 22.11.2024 на суму 25000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19.
Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц.
В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Колегія суддів враховує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, тому не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката. Більше того, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без особистої участі представника.
Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі “Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТЕК"залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року по справі №380/12691/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
О. Б. Заверуха