Провадження № 11-сс/821/38/26 Справа № 712/16/26 Категорія: ст. ст. 176, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участю прокурора підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 січня 2026 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, стрільця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючого за адресою: в/ч НОМЕР_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Старший слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , посилаючись на те, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250310000001 від 01 січня 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , 01 січня 2026, близько 01:30 год. на території військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , за географічними координатами 49°29'43.9"N 31°58'04.6"E, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в результаті конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс останньому один удар ножем в ділянку грудної клітки, спричинивши йому, відповідно до медичної довідки КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 01 сівчня 2026 року, тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва, які відповідно до наказу МОЗ № 6 від 17 січня 1995 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
01 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310000001 внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
01 січня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
2) можливого впливу на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років, з метою уникнення від покарання, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що свідки та потерпілий у вказаному кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходять службу спільно із підозрюваним, тому ОСОБА_7 матиме реальну можливість повпливати на останніх за місцем їх несення служби;
Органом досудового розслідування не встановлено можливості застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та гарантували належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Беручи до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк відп'яти до восьми років, а також те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а також зважаючи на те, що досудовим розслідуванням не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася можливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам будь-яким іншим із передбачених у КПК України більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, існує достатньо реальних підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 січня 2026 року клопотання слідчого - задоволено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 01 січня 2026 року по 01 березня 2026 року включно з направленням останнього для утримання в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вказує на те, що слідчим суддею не було враховано наступні обставини, а саме: його позитивні характеристики як військовослужбовця; участь в якості волонтера в благодійній організації «Еней»; наявність на утриманні матері похилого віку, яка перенесла дві операції на очах; а також наявність ряду захворювань у підозрюваного та отримання декількох контузій під час виконання бойових завдань, що підтверджується відповідними довідками.
Просить надати можливість виконувати покладений на нього Конституцією України обов'язок щодо захисту Держави, а також можливість надати допомогу потерпілому.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_10 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 в підтримку поданої апеляційної скарги, позицію прокурора на спростування апеляційних доводів підозрюваного, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Встановлено, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250310000001 від 01 счня 2026 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Старший слідчий звернулася до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивувала наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК Укрїни, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Ураховуючи зазначені обставини, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшла висновку про наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 183 КПК України до підозрюваного ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній є особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Також, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження.
Зокрема, на думку апеляційного суду, при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 , фактичні обставини його вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування/суду. Крім того, в даному випадку слід взяти до уваги і фактичні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення (вчинення у військовий час, відносно військовослужбовця), його суспільну небезпечність, що лише підсилює вищезазначений процесуальний ризик.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників провадження (свідків, які є військовослужбовцями та разом із підозрюваним проходять службу) будь-яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому, при встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, на думку апеляційного суду, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та підозрюваним в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначила, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання підозрюваного на те, що він є військовослужбовецем ЗСУ, приймав участь безпосередньо в бойових діях, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має бездоганну репутацію, не спростовують вище наведеного, як і не є в даному кримінальному провадженні об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
В свою чергу, будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_7 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору, відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшла правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Таким чином, всі викладені підозрюваним апеляційні доводи були досліджені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу і ним надана належна правова оцінка.
Жодних нових обставин, які б вплинули на обґрунтованість поданої апеляційної скарги щодо зміни запобіжного заходу, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам справи, а тому ухвалу слідчого судді необхідно визнати законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування і задоволення апеляційної скарги підозрюваного немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 січня 2026 року
- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4