Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14904/24 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.
Номер провадження №33/4805/189/26
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
04 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі представника потерпілої ОСОБА_1 - Васильчука Володимира Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Васильчука Володимира Петровича, подану в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2025 року, якою провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2025 року провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Васильчук В.П., діючи в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та винести нову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд формально та однобічно дійшов висновків щодо відсутності вини ОСОБА_2 , не надав належної і об'єктивної оцінки фактичним обставинам справи та наявним доказам, внаслідок чого ухвалив постанову з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 не була присутня під час винесення оскаржуваної постанови, її копію поштою не отримувала, а про існування судового рішення дізналася від свого представника, який 30.04.2025 ознайомився з матеріалами справи та отримав копію постанови.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_2 та її захисник Проценко Ю.М. надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Доводи апеляційної скарги не визнають, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Тому, зважаючи на їх волевиявлення та, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 та її захисника Проценка Ю.М.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення представника потерпілої, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів її винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи й відповідає зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п.10.9 ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до п.13.1 цих Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру , а безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №136534 від 25.09.2024, ОСОБА_2 25.09.2024 о 12-30 год у м.Житомирі, по вул.Леха Качинського, 12А, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалась в безпечності маневру, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 , який зупинився позаду на прибудинковій території. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власникам завдані матеріальні збитки.
ВодіюОСОБА_2 інкриміновано порушення п.п.10.9, 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заперечувала свою вину у порушенні ПДР. В письмових поясненнях, наданих на місці дорожньо-транспортної пригоди, вона пояснила, що почала рух заднім ходом по проїжджій частині, при цьому ніяких транспортних засобів та перешкод виявлено не було. У той момент коли її автомобіль зрівнявся з припаркованими автомобілями, один із них раптово почав рух заднім ходом, виїхав на її смугу руху та здійснив зіткнення в задню ліву частину бампера. Вину у вчиненні правопорушення не визнала, на її думку інший учасник пригоди порушив правила дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду.
Аналогічні за змістом пояснення ОСОБА_2 виклала і в поданому до суду першої інстанції клопотанні, зазначивши, що автомобіль Hyundai Sonata розпочав рух заднім ходом у той момент, коли її транспортний засіб уже перебував на траєкторії руху, та здійснив наїзд на її автомобіль, що, на її думку, підтверджується фотознімками з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У свою чергу, потерпіла ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 25.09.2024 зазначила, що під час виїзду з парковки заднім ходом бачила автомобіль Volkswagen Passat, переконалася у відсутності небезпеки та розпочала рух, після чого побачила, що автомобіль Volkswagen рухається заднім ходом у її напрямку. За її твердженням, її транспортний засіб у момент зіткнення перебував у нерухомому стані, вона подала звуковий сигнал, однак вже відчула скрежет від удару.
На долучених до матеріалів справи схеми місця ДТП, фото- та відеоматеріалах зафіксовано положення транспортних засобів після зіткнення у нерухомому стані. Також вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat отримав пошкодження заднього бамперу зліва, накладки заднього бамперу зліва та колісної арки, а автомобіль Hyundai Sonata» - заднього бамперу з правої сторони, двох партроніків (а.с.3).
Водночас характер наявних пошкоджень транспортних засобів не дає можливості однозначно встановити механізм ДТП, а також достовірно визначити, який із транспортних засобів перебував у русі, а який - у нерухомому стані в момент зіткнення.
Наведені у матеріалах справи схема місця ДТП, фотознімки та відеозапис фіксують виключно наслідки дорожньо-транспортної пригоди та допускають декілька можливих варіантів розвитку подій, зокрема як обопільний рух транспортних засобів заднім ходом, так і рух одного з них із подальшою зупинкою безпосередньо перед зіткненням.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі зазначених матеріалів неможливо достовірно встановити обставини виникнення дорожньо-транспортної пригоди та зробити беззаперечний висновок про порушення ОСОБА_2 вимог пунктів 10.9 та 13.1 Правил дорожнього руху України.
Доводи апеляційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок наїзду автомобіля Volkswagen Passat на нерухомий автомобіль Hyundai Sonata, не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Матеріали справи містять лише взаємовиключні пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також фотознімки та відеозапис наслідків зіткнення, які не дозволяють достовірно встановити механізм ДТП та визначити, який із транспортних засобів перебував у русі в момент зіткнення.
Спірні обставини дорожньо-транспортної пригоди могли бути встановлені шляхом проведення автотехнічної та трасологічної експертиз механізму зіткнення, для проведення яких необхідні спеціальні знання та відповідні вихідні дані. Водночас жодною зі сторін клопотань про призначення таких експертиз заявлено не було, тому матеріали справи не дають достатніх даних для встановлення механізму ДТП.
Отже, на підставі наявних у справі доказів неможливо поза розумним сумнівом встановити порушення водієм автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_2 пунктів 10.9 та 13.1 Правил дорожнього руху України та причинно-наслідковий зв'язок між її діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги щодо показань очевидця дорожньо-транспортної пригоди не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. При цьому протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на свідка дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 . Крім того, пояснення зазначеної особи не можуть розцінюватися як належні та безумовні докази у справі, оскільки ОСОБА_3 є батьком потерпілої ОСОБА_1 , що свідчить про його очевидну заінтересованість у результаті розгляду справи. За таких обставин, самі по собі пояснення цієї особи, без підтвердження їх іншими об'єктивними та незаінтересованими доказами, не можуть бути покладені в основу висновків суду та не впливають на оцінку інших доказів у справі.
Посилання у апеляційній скарзі на порушення права на захист потерпілої ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи у її відсутність є безпідставними. Матеріали справи містять докази належного повідомлення потерпілої про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Крім того, ОСОБА_1 не була позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, яким вона скористалася через свого захисника, а під час апеляційного розгляду судом були перевірені та надано оцінку всім доводам апеляційної скарги.
Інших об'єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили про порушення судом норм КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено та додаткових доказів до суду апеляційної інстанції не подано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції були дотримані вимоги ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено законне й обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни постанови судді Богунського районного суду м. Житомира відносно ОСОБА_2 не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
постановив:
Клопотання адвоката Васильчука Володимира Петровича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Васильчука Володимира Петровича, подану в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич