Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2905/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Номер провадження №33/4805/87/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
04 лютого 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 30 квітня 2025 року о 08-57 год в м. Коростень по пров. Сосновського 24, керував транспортним засобом автомобілем Ford Transit Connect д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Барановський І.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на обґрунтування якого зазначив, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На відеозаписі зафіксовано, що останній перебував на пасажирському сидінні, а працівник поліції вказав, що автомобіль залишила дитина.
На думку скаржника, у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
Одночасно, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилався на те, що вперше апеляційну скаргу на постанову від 20 серпня 2025 року подав 01 вересня 2025 року, яку постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року повернуто. Вдруге апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав 26 вересня 2025 року, вказавши, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 25 серпня 2025 року, тому має право на поновлення пропущеного строку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Барановському І.І. була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися. Будучи належним чином повідомлені про місце і час судового засідання останні у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 760276 від 30 квітня 2025 року; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за змістом якого огляд ОСОБА_1 у медичному закладі огляд не проводився; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного за виявленим у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проведення огляду відмовився; рапортом працівника поліції від 30 квітня 2025 року; копією постанови серії ЕНА № 4615940 від 30 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з відеозапису обставин події вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля Ford Transit, ОСОБА_1 знаходився на передньому місці пасажира, одночасно з того ж місця вийшов хлопчик. Працівники поліції зауважили, що ОСОБА_1 пересів із місця водія на пасажирське, встановили його особу, роз'яснили водію причину зупинки, а саме порушення правил дорожнього руху (не увімкнення покажчика повороту при зміні напрямку руху). Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку із запахом алкоголю з ротової порожнини. Неодноразову вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, ОСОБА_1 проігнорував, що розцінено поліцейськими як ухилення від огляду та відмова, роз'яснили наслідки такої відмови. Крім того, водію роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Водію повідомили про складення щодо нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП, від керування транспортним засобом відсторонили.
Дослідивши вказаний відеозапис, апеляційний суд у повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Хоча на відеозаписі чітко не зафіксовано ОСОБА_1 як водія автомобіля, проте коли працівник поліції підійшов до автомобіля зі сторони пасажирського сидіння вийшла дитина, ОСОБА_1 також знаходився на пасажирському сидінні в одному кросівку, а інший він дістав з-під водійського сидіння, заперечував при цьому керування, вказав, що він - пасажир, а сина навчав водінню. Інших осіб у транспортному засобі не було. Разом з тим, ОСОБА_1 натякав на залагодження ситуації за допомогою матеріальної вигоди, від чого поліцейський відмовився, просив не підставляти дитину. Одночасно ОСОБА_1 агресував та сварився нецензурною лайкою до поліцейських із претензіями чому його зупинили, що він порушив, та чому його переслідували.
Сукупність вказаних обставин опосередковано свідчить про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а спроба посадити за кермо неповнолітнього сина суд розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо підстав зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу суд вважає необґрунтованими. В даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Вказане підтверджується постановою серії ЕНА №4615940 від 30 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення ним правил дорожнього руху, про що водію повідомлено одразу після зупинки автомобіля. Крім того, останній на вимогу працівників поліції не надав свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб та посвідчення водія, що також є порушенням ПДР України. Вказана постанова складена щодо ОСОБА_1 30 квітня 2025 року разом з адміністративними матеріалами, долученими до протоколу ААД №760276 від 30 квітня 2025 року.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, який є безперервним, послідовним, за допомогою останнього можна відтворити обставини, за яких патрульні, зупинили ОСОБА_1 за кермом автомобіля та після виявлених у нього ознак алкогольного сп'яніння, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 проігнорував вимогу поліцейського, що розцінено як відмова від проходження огляду на місці зупинки автомобіля та у закладі охорони здоров'я. Сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Барановського Ігоря Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь