Справа № 154/2825/25 Провадження №33/802/98/26 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О. В.
Доповідач: Клок О. М.
04 лютого 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши з участю секретаря судових засідань Зубрицької А.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Максименка Ю.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 грудня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 13 липня 2025 року о 21:43:00 год, на 8 км автодороги Н-22, керував електросамокатом «Scrambler» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У апеляційній скарзі та доповненнях до неї, оскаржує постанову судді першої інстанції, покликаючись на те, що розгляд даної справи провелений у відсутності ОСОБА_1 чим порушено його право на захист та без участі захисника, що позбавило їх процесуальної можливості належним чином викласти правову позицію та надати пояснення, безпосередньо у суді. Загалом, суддею неповно та поверхнево досліджено наявні у даній справі докази. які не підтверджують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не підтверджують. Поліцейський не озвучував ОСОБА_1 наявних у нього ознак алкогольного сп'яніння. Тоді як електросамокатм, за своїми технічними характеристиками, у розумінні ПДР, не є механічним транспортним засобом, а тому на ОСОБА_1 не поширюється обов'язок по проходженню огляду на стан алкогольного сп'яніння та свідчить про відсутність його діях складу адміністартвиного правопорушення. вчинення якого ставиться йому у провину. Також апелянт наголошує, що докази, подані органом поліції, не підтверджують фактичних обставин події, а обов'язок доведення вини покладається саме на орган, який склав протокол. На переконання сторони захисту, суддя обмежився формальним покликанням на матеріали справи, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи та не надав стороні захисту можливості підготувати належний захист.
Покликаючись на викладене, просить постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 грудня 2025 року скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення або ж, у разі визнання ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Водночас, порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.
З огялду на те, що апеляційна скарга подана у межах процесуального строку, визначеного ст. 294 КУпАП, питання про його поновлення не вирішується.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Максименка Ю.П., доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, за обставин зазначених у оскарженій ним постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна правова оцінка у їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №390723 від 13 липня 2025 року, у якому зазначено, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився; даними рапорту ЄО №11634 від 13.07.2025, згідно яких 13 липня 2025 року о 21:40 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що чоловік їхав по проїжджій частині на самокаті і впав, травмувався, ймовірно в стані алкогольного сп'яніння, по прибуттю на місце події, було установлено, що ОСОБА_1 , керуючи електросамокатом впав на узбіччя, будь-яких тілесних ушкоджень не отримав, електросамокат не пошкодив, в ході перевірки в останнього було встановлено ознаки алкогольного сп'яніння, однк, від огляду на стан сп'яніння останній відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції від 13 липня 2025 року, у яких зазначено, що такий огляд не проводився, оскільки, ОСОБА_1 відмовився; розпискою про те, що ОСОБА_1 зобов'язується не керувати будь-яким транспортним засобом до повного витверезення від 13 липня 2025 року, а також DVD-R диском на якому наявний відеозапис події з бодікамер працівників поліції, які є належним, допустимим, достатнім та незалежним від будь-якого суб'єктивного сприйняття доказом його вини.
Доводи про порушення судом першої інстанції права особи на захист у зв'язку з розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Як стверджується матеріалами даної справи, останній був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань шляхом направлення судових повісток та SMS-повідомлень, однак неодноразово в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, не з'явився апелянт і до суду апеляційної інстанції.
Таким чином судом було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення участі особи у судовому засіданні, водночас особа, будучи обізнаною про наявність судового провадження щодо неї, повинна вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг та розгляд справи і забезпечення своєї участі у ньому. За таких обставин, розгляд справи за відсутності особи не свідчить про порушення її права на захист.
Твердження про те, що поліцейськими не було озвучено ознак алкогольного сп'яніння, спростовуються відеозаписом з бодікамери, на якому зафіксовано, як поліцейський повідомляє про наявність у ОСОБА_1 - запаху алкоголю з порожнини рота.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що електросамокат не є транспортним засобом, у розумінні ПДР, у зв'язку із чим, на особу не поширюється обов'язок проходити огляд на стан сп'яніння, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», електричний колісний транспортний засіб - це дво- чи більше колісний транспортний засіб, оснащений електричним тяговим двигуном та акумуляторною батареєю, що може заряджатися від зовнішнього джерела електроенергії. Законодавством передбачено поділ таких засобів, зокрема, на легкі персональні електричні транспортні засоби з потужністю електродвигуна до 1000 Вт та низькошвидкісні легкі електричні транспортні засоби, що мають інші технічні характеристики, у тому числі більшу допустиму швидкість.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а електросамокати та подібні їм засоби офіційно віднесені до електричних колісних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» особи, які використовують транспортні засоби, є учасниками дорожнього руху та зобов'язані дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Згідно із п. б) ч. 2 ст. 16 цього Закону водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. При цьому ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування будь-яким транспортним засобом у стані сп'яніння та не передбачає поділу транспортних засобів залежно від потужності чи виду двигуна.
Крім того, у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, зазначено, що для кваліфікації дій особи значення не має потужність електродвигуна електросамоката, оскільки використання такого засобу як учасником дорожнього руху є діяльністю, пов'язаною з джерелом підвищеної небезпеки.
Отже, незалежно від потужності електродвигуна, електросамокат є транспортним засобом, а керування ним у стані сп'яніння передбачає адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Клопотання про застосування за аналогією ст. 69 КК України задоволенню не підлягає.
Крім того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є імперативною та передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, тому суд не вправі не застосовувати цей вид стягнення.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі, оскільки вони були предметом розгляду судом першої інстанції.
Таким чином, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому оскаржена постанова судді є законною та вмотивованою.
Підстав для її скасування та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 грудня 2025 року - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: