Справа № 154/3934/21 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В.
Провадження № 22-ц/802/142/26 Доповідач: Данилюк В. А.
29 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача Андрусяка І. В.,
представника відповідача Прокопчука О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрусяк Ігор Васильович, до ОСОБА_2 про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Прокопчука Олега Михайловича на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 25 листопада 2025 року,
В жовтні 2021 позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 20.03.2009 до 04.11.2016 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який було розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04.11.2016.
Під час перебування у шлюбі 15.09.2009 було оформлено право власності на новозбудований житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017 за позивачем визнано право власності та 05.06.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на частину набутого у шлюбі житлового будинку за вказаною адресою, загальною площею 125,2 кв.м, житловою площею 80 кв.м, прибудови «а» та «а-1», огорожу.
Відповідно до рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01.07.2020 виділено в натурі належну позивачу частку вказаного будинку, яка складається з прибудови «а1», коридора площею 4,2 квм, кімнати 1-2 площею 19,0 кв.м, кімнати 1-3 площею 18,5 кв.м, кухні 1-4 площею 8,9 кв.м, кладової 1-5 площею 1,7 кв.м, ванни 1-6 площею 6,7 кв.м, коридора 1-7 площею 10,3 кв.м, S частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння та визнано за ним право власності на вказану частину будинку, стягнуто з позивача на користь відповідачки 92467,00 грн, грошової компенсації за відхилення від ідеальної долі у вартості домоволодіння.
Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877 га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказав, що у зв'язку з важкими, конфліктними відносинами між ним та колишньою дружиною-відповідачкою по справі, постійне створення з її боку перешкод в реалізації свого права на володіння, користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном для реалізації набутого у відповідності до чинного законодавства права на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому частина будинку, необхідність оформлення такого права у відповідності до вимог чинного законодавства, виникла необхідність у визначенні розміру та конфігурації частини спірної вказаної земельної ділянки та визнання права власності на виділену частину спірної земельної ділянки в судовому порядку.
Посилаючись на вимоги ч.ч.1, 4 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ст. 318ЦК України, ч. 1 ст. 60 СК України, практику ВС вважає, що він набув право на земельну ділянку, оскільки набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлю, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній у розмірі відповідно до положень ст. 120 ЗК, ст. 377 ЦК саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
У зв'язку з необхідністю виділення належної позивачу частки земельної ділянки в натурі та оформлення у відповідності до вимог чинного законодавства права власності на неї позивач вимушений був звернутись до суду.
Просив поділити земельну ділянку кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877 га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до висновку експерта. А також визнати за ним право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачки на його користь частину сплаченого судового збору та витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи.
Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 25 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Андрусяк І. В., до ОСОБА_2 про визначення порядку користування землею, визнання права власності на частину земельної ділянки задоволено.
Проведено поділ земельної ділянки кадастровий номер: 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запропонованого варіанту №1 (додатки 1,2,3) у висновку судової земельно-технічної експертизи №3701 від 23.09.2024 року, виділивши:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у приватну власність земельну ділянку в частці63/100, площею 553 кв.м., яка позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 13,39м; 1,43 м, 5,7 м, 2,51 м, 1,91 м, 1,69 м, 9,57 м, 5,76 м, 13,32 м, 37,69 м, 21,18 м. (на схемі поділу, додаток 2)
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у приватну власність земельну ділянку в частці 37/100, площею 324 кв.м, яка позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69 м, 21,53 м, 3,5 м, 13,32 м, 13,92 м, 5,76 м, 9,57 м, 0,94 м, 3,52 м, 2,38 м.(на схемі поділу, додаток 3)
Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з поділом майна.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1816 грн судового збору, а також витрати на проведення експертизи в сумі 7550,8 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Прокопчук О. М. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачка набула майно - земельну ділянку до шлюбу шляхом приватизації, і таке майно є її особистою власністю. Натомість, суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, та не вірно тлумачить такий закон, чим порушив ст. 14 Конституції України, якою визначено, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції Європейської конвенції з прав людини. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Тому вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, так як обслуговування частини будинку, доступ до нього може бути здійснений без порушення права власності відповідача на земельну ділянку лише в спосіб укладення договору оренди чи сервітуту або внаслідок ухвалення судового рішення про встановлення сервітуту.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Андрусяк І. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача Андрусяк І. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача Прокопчук О. М. апеляційну скаргу підтримав.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017, яке сторонами не оскаржено та набрало законної сили 16.01.2018, встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 26 травня 2005 по 19 березня 2009.
Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також даним рішенням було встановлено, що у 2001 році ОСОБА_2 отримала у власність дерев'яний двокімнатний житловий будинок загальною площею 32,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок знаходився на земельній ділянці, яка була виділена ОСОБА_2 за рішенням Зарічанської сільської ради №14/9 від 21.11.2003.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №077616 від 24.05.2004, ОСОБА_6 , на підставі рішення Зарічанської сільської ради №14 від 21.11.2003 є власником земельної ділянки площею 0,0900 га, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 за ОСОБА_5 на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017 зареєстровано право спільної часткової власності на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,2 кв.м, житловою площею 80,6 кв.м.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 01.07.2020 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності задоволено. Виділено в натурі із спільної часткової власності належну громадянину Республіки Польща ОСОБА_4 частину житлового будинку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з прибудови (а1) 1-1 коридора площею 4,2 кв.м, кімнати 1-2, кімнати 1-2 площею 19,0 м.кв., кімнати 1-3 площею 18,5 м.кв., кухні 1-4 площею 8,9 м.кв., кладової 1-5 площею 1,7 м.кв., ванни 1-6 площею 6,7 м.кв., коридора 1-7 площею 10,3 м.кв., частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння та визнано за ним право власності на вказану частину будинковолодіння.
Виділено в натурі із спільної часткової власності належну ОСОБА_2 частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , яка складається з прибудови літ.а 1-11 коридора площею 2,4 м.кв., санвузла 1-8 площею 3,5 м.кв., кухні 1-9 площею 6,9 м.кв., кімнати 1-10 площею 16,8 м.кв., кімнати 1-12 площею 18,9 м.кв., кімнати 1-13 площею 7,4 м.кв., частину огорожі, що становить 37/100 частин всього будинковолодіння та визнано за нею право власності на вказану частину будинковолодіння.
Стягнуто з громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 92 467 грн 00 коп грошової компенсації за відхилення від ідеальної долі у вартості домоволодіння.
Зобов'язано ОСОБА_2 влаштувати дверний проріз в перегородці між кімнатами 1-12 та 1-13 та замурувати дверний проріз між кімнатою 1-13 та коридором 1-7.
Зобов'язано громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштувати автономні інженерні мережі (електро-, водо-, газопостачання та опалення).
Дане рішення суду сторонами не оскаржено та набрало законної сили 01.08.2020 року.
Згідно зі статтею 57 СК України (у редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_2 у власність внаслідок приватизації земельної ділянки - 24.05.2004) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Разом з тим, судом взято до уваги, що відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Зазначена норма була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 12 червня 2012 року.
Отже, в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2001 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Судом встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №077616 від 24.05.2004, площею 0,0900 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, виданий ОСОБА_7 по безоплатній приватизації, на підставі рішення Зарічанської сільської ради №14 від 21.11.2003, тобто до проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_5 , і являється її особистою приватною власністю.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Виходячи зі змісту статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз'яснено, що відповідно до положень статей81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України від 07 листопада 2018 року у справі № 686/2762/15-ц № 6-814цс15 та від 30.08.2021 у справі № 355/1060/16, № 61-809св21.
Сторона відповідача, заперечуючи позов, окрім іншого, покликається на те, що рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2017 встановлено, що право власності на земельну ділянку за позивачем ОСОБА_2 не оспорювалось відповідачем ОСОБА_5 , а тому суд відмовив у задоволенні позовної вимоги з приводу визнання права власності на земельну ділянку, що на думку відповідача має преюдиційне значення у даній справі.
Разом з тим, слід звернути увагу, що при вирішенні справи за позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, на рішення у якій посилається представник відповідача, було визнано право власності сторін на будинок без його поділу. Тоді як на даний час позивач ОСОБА_3 є власником частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, яка складається з прибудови (а1) 1-1 коридора площею 4,2 кв.м, кімнати 1-2, кімнати 1-2 площею 19,0 м.кв., кімнати 1-3 площею 18,5 м.кв., кухні 1-4 площею 8,9 м.кв., кладової 1-5 площею 1,7 м.кв., ванни 1-6 площею 6,7 м.кв., коридора 1-7 площею 10,3 м.кв., частину огорожі, що становить 63/100 частин всього будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до вищенаведених вимог закону, з урахуванням виділу йому конкретної частини будівлі, як такому що не мав права власності чи користування земельною ділянкою, до нього має перейти це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинковолодіння.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку, до нього переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
23.09.2024 за клопотанням позивача Волинським відділенням ЛНДІСЕ МЮ України по справі проведена судова земельно-технічна експертиза №3701, за результатами проведення якої експерт прийшов до таких висновків: 1. Є технічна можливість поділу відповідно до вимог нормативно-правових актів відповідно до часток співвласників (63/100 будинковолодіння належить ОСОБА_4 та 37/100 будинковолодіння належить ОСОБА_2 ), кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 0,0877 га, розташованої по АДРЕСА_1 . За умови, що надана на дослідження топографо-геодезична зйомка точно відображає ситуацію на земельній ділянці то існує два варіанти поділу земельної ділянки, які наведені у додатках до висновку.
Виходячи з того, що площа земельної ділянки становить 877 кв.м, розміри ідеальних часток виражені у площі становлять 877*37/100=324,49 кв.м та 877*63/100=552,51 кв.м.
Під час поділу обидві проектовані частини матимуть ціле значення площі з різницею в один метр квадратний. Така різниця в площі не спливає на допустимість поділу, функціональне використання, вартість та інші фактори пов'язані з якісними та кількісними характеристиками проектованих земельних ділянок. Враховуючи наведене площі можливих частин наступні: 324 кв.м та 553 кв.м.
Висновком судової земельно-технічної експертизи від 23.09.2024 визначено два варіанти поділу земельної ділянки.
Згідно запропонованого варіанту 1: стороні 1 пропонується поділ земельної ділянки в частці 63/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 553 кв.м., позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м:13,39 м; 1,43 м, 5,7 м, 2,51 м, 1,91 м, 1,69 м, 9,57 м, 5,76 м, 13,32 м, 37,69 м, 21,18 м. (на схемі поділу, додаток 2)
Стороні 2 пропонується поділ земельної ділянки в частці 37/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 324 кв.м, позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69 м, 21,53 м, 3,5 м, 13,32 м, 13,92 м, 5,76 м, 9,57 м, 0,94 м, 3,52 м, 2,38 м.(на схемі поділу, додаток 3)
Згідно запропонованого варіанту 2: стороні 1 пропонується поділ земельної ділянки в частці 63/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 553 кв.м., позначена на плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м:13,45 м;5,7м, 2,51 м, 1,91 м, 1,20 м, 9,51 м, 4,01 м, 13,87 м, 12,48 м, 37,69 м, 21,18 м (на схемі поділу, додаток 5)
Стороні 2 поділ земельної ділянки в частці 37/100, кадастровий номер 0720581601:01:001:0021, площею 324 кв.м, позначена на плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 27,69 м, 21,53 м, 3,5 м, 12,48 м, 13,92 м, 4,01 м, 9,50 м, 1,2 м, 3,52 м, 2,38 м, 5,7 м, 1,43 м.(на схемі поділу, додаток 6).
Сторона позивача в судовому засіданні просила вирішити питання щодо розподілу земельної ділянки у відповідності до висновку судової земельно-технічної експертизи, тобто не наполягала на визначенні конкретного варіанту. Сторона відповідачки не скористалась своїм правом та не висловила позиції, який з варіантів є для неї найбільш прийнятним.
Вирішуючи питання поділу земельної ділянки відповідно до висновків експертизи, суд першої інстанції вважав найбільш прийнятним та доцільним варіантом розподілу земельної ділянки для обох сторін перший варіант поділу, оскільки за таким варіантом кожен із співвласників житлового будинку матиме можливість безперешкодного, окремого доступу до його частини житлового будинку, а також можливість користуватись окремими земельними ділянками, які необхідні для обслуговування виділених їм в натурі частин житлового будинку. Такий висновок суду повністю відповідає найбільш раціональному вирішенню питання розподілу земельної ділянки.
Щодо доводів представника відповідачки про те, що позивач є громадянином Республіки Польща, у зв'язку з чим не має права бути власником земельної ділянки, суд вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам закону.
Так, положення ст.ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗУ України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Земельна ділянка, кадастровий номер: 0720581601:01:001:002, площею 0,0877 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору в даній справі, має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а тому не тягне наслідків вищенаведених норм законодавства.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням особою, яка подала апеляційну скаргу, чинного законодавства та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про неповне з'ясування обставин справи, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , адвоката Прокопчука Олега Михайловича на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 25 листопада 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 25 листопада 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді :