Справа № 755/20173/24 Суддя (судді) першої інстанції: Яровенко Н.О.
04 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі Красновій О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Дніпровський районний суд м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:
визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №247 від 01 листопада 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (а.с.1-7).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.76-80).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 був в установленому законом порядку належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 листопада 2024 року №247 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , є правомірною, а тому позов задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року, ОСОБА_1 20 листопада 2025 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вважає, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 вийшли за межі своїх повноважень, оскільки виписали повістку не до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції не звернув увагу, що його притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку, встановленого частиною дев'ятою статті 38 КУпАП України (а.с.83-86).
ІНФОРМАЦІЯ_4 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
За змістом частини п'ятої статті 286 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2024 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідальним виконавцем адміністративного відділення старшим солдатом ОСОБА_3 , керуючись статтею 235 КУпАП, складено протокол №247 від 01 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення. В протоколі №247 від 01 листопада 2024 року зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув 26 липня 2024 року о 08 год 30 хв за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, зазначений у повістці від 25 липня 2024 року, від підпису про отримання якої він відмовився, що підтверджується актом від 25 липня 2024 року, чим порушив вимоги частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частину першу та абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, чим вчинив(ла) адміністративне правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с.44-45).
ОСОБА_4 01 листопада 2024 року надав письмові пояснення в яких зазначив, що він не з'явився 26 липня 2024 року за викликом у зв'язку з тим, що він один працює та забезпечує сім'ю в складі трьох пенсіонерів. Пояснює, що не мав можливості прибути до відповідача за викликом по повістці. Свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП визнає (а.с.47).
01 листопада 2024 року, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №247 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП (а.с.42-43).
Не погоджуючись із постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №247 від 01 листопада 2024 року, ОСОБА_1 звернувся в суд із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Згідно частини сьомої статті 38 КУпАП (що діяла на час виникнення спірних правовідносин), адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Положення КУпАП не містять визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не прибув за викликом на 26 липня 2024 року о 08 год 03 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про це також вказано в акті про відмову від підпису у повістці від отримання якої ОСОБА_1 відмовився 25 липня 2024 року (а.с.48).
Тобто, днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є 26 липня 2024 року, коли позивачем ОСОБА_1 не вчинені дії, які він повинен був здійснити саме 26 липня 2024 року.
Постанова відповідача №247 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 01 листопада 2024 року, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зауважує, що про неявку позивача ОСОБА_1 за викликом по повістці відповідачу стало відомо 26 липня 2024 року, коли позивач не з'явився до відповідача по повістці.
Згідно пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що на час винесення оспорюваної позивачем постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною сьомою статті 38 КУпАП, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що оспорювана постанова №247 від 01 листопада 2024 року має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.
Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір 605,60 грн та при зверненні до апеляційного суду 908,40 грн, такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року у справі №755/20173/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №247 від 01 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак