Справа № 640/3989/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
03 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Файдюка В.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниця про визнання протиправними та скасування наказів
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ №557-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 22.12.2021 в.о. начальника Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці;
- визнати протиправним та скасувати наказ №624-о від 30.12.2021 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о» в.о. начальника Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці;
- визнати протиправним та скасувати наказ №20-о від 10.01.2022 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о» в.о. начальника Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці;
- поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2022 по день фактичного поновлення на службі в Одеській митниці як відокремленому підрозділі Державної митної служби України.
В обрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці з випробувальним строком 6 місяців з моменту призначення. Позивач зазначив, що спірним наказом від 22.12.2021 №557-о було припинено його державну службу та звільнено із займаної посади у зв'язку з встановленням невідповідності займаній посаді. Наказами від 30.12.2021 №624-о та від 10.01.2022 №20-о були внесені зміни до наказу від 22.12.2021 №557-о в частині дати припинення державної служби позивача у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю.
Позивач наголосив на відсутності у попередженні про звільнення підстав невідповідності займаній посаді, а також на неконкретизованості та необґрунтованості спірних наказів про звільнення від 22.12.2021, від 30.12.2021, від 10.01.2022 та незазначенні у них підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді. Позивач зазначив, що у доповідній записці, яка слугувала підставою для його звільнення, жодним чином не встановлено невідповідності його займаній посаді упродовж строку випробування, така доповідна записка носить виключно рекомендаційний характер.
На переконання позивача, оцінювання результатів його діяльності дало б змогу оцінити належність виконання ним посадових обов'язків та довело б його відповідність займаній посаді. Також позивач наполягає на належному виконання покладених на нього обов'язків.
Щодо зазначених у доповідній записці обставин, позивач стверджує про непідтвердженість таких жодними доказами та наголошує на складенні протоколів відносно ТОВ «Будвайт», а також на відсутності доказів необхідності складення протоколів щодо решти зазначених у доповідній записці підприємств. Крім того, позивач зазначив, що відносно нього не було відкрито жодного дисциплінарного провадження щодо контрабанди цигарок українського походження в Угорщину.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що у доповідній записці зазначено, що 15.12.2021 на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики проінформовано про відсутність виявлення порушень митних правил за останні 4 місяці управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці під керівництвом позивача з наведенням прикладу журналістського розслідування. Також за результатом проведення аналізу викладеної інформації було виявлено, що протягом останніх 3 місяців протоколи про порушення митних правил не складались відносно підприємств згідно переліку, а також про складення протоколу про порушення митних правил на підставі листа Територіального управління, розташованого у м. Миколаєві, ДБР. У зв'язку з викладеними обставинами було здійснено загальний аналіз організації роботи та заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил позивачем. Крім того, управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці не попереджено діяльність з контрабанди цигарок на територію Угорщини. Означені факти, на переконання відповідача, свідчать про невиконання позивачем завдань, визначених на строк випробування на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці, що, в свою чергу, свідчить про невідповідність його займаній посаді.
Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не було виконано визначених завдань на період випробування (пунктів 6, 7 та 10) та наголосив на тому, що оцінка діяльності державного службовця під час випробування є виключною компетенцією суб'єкта призначення.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Державної митної служби України від 05.04.2021 №227 «Про деякі питання організації роботи з персоналом» з метою перегляду підходів до системи добору кадрів, розвитку вмінь і навичок співробітників, їх стимулювання й заохочення до доброчесного та ініціативного виконання обов'язків наказано керівникам митниць як відокремлених підрозділів Держмитслужби в акті про призначення на посади осіб, у тому числі при призначенні на такі посади в порядку переведення та за результатами конкурсу, встановлювати випробування строком на шість місяців, а також затверджено Перелік завдань, які крім інших (профільних) обов'язково визначаються на строк випробування, що додається.
Підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 наказу доручено керівникам митниць як відокремлених підрозділів Держмитслужби, продовжувати строк випробування посадовій особі, якщо у період випробування така особа була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або з інших поважних причин; у разі встановлення невідповідності посадової особи займаній посаді за результатами випробування приймати рішення у встановленому частиною шостою статті 35 Закону України «Про державну службу» порядку.
Наказом Державної митної служби України від 11.10.2021 №760 внесено зміни до наказу Держмитслужби від 05.04.2021 №227, виклавши в новій редакції Перелік завдань, які крім інших (профільних) обов'язково визначаються на строк випробування.
14 липня 2021 року між позивачем та Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України укладено контракт №658 про проходження державної служби на посаді державної служби заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
Підпунктом 17.1 пункту 17 означеного контракту визначено, що особі може бути встановлено випробування з метою визначення відповідності займаній посаді строком від одного до шести місяців.
Згідно з пунктом 21 контракту, його дія припиняється, зокрема за ініціативою державного органу - у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього договору.
Пунктом 22 контракту №658 визначено, що неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається: невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені графіком виконання завдань; недосягнення особою ключових показників завдання (завдань); невиконання додаткових умов цього контракту.
Пунктом 26 контракту визначено, що строк дії цього контракту - з 15.07.2021 по 14.07.2024.
Відповідно до витягу з наказу Одеської митниці від 15.07.2021 №99-о позивача призначено з укладанням контракту про проходження державної служби з 00:00 год. 15.07.2021 в порядку переведення з Одеської митниці Держмитслужби на посаду заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці та встановлено йому випробування строком шість місяців.
В.о. начальника Одеської митниці А. Танцеровим 15.07.2021 затверджено завдання на період випробувального терміну, визначеного згідно наказу Одеської митниці від 15.07.2021 №99-о «По особовому складу», на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
28 жовтня 2021 року в.о. начальника Одеської митниці Денісом Райковим затверджено завдання, визначені ОСОБА_1 , та строк випробування на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (зі змінами, внесеними на виконання наказу Держмитслужби від 11.10.2021 №760).
З листа Одеської митниці від 14.01.2022 №7.10-1/12-02/8.19/1280 вбачається, що при призначенні позивача на посаду заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних прави Одеської митниці 15.07.2021 ОСОБА_1 було встановлено випробування строком на 6 місяців.
Супровідним листом Одеської митниці від 17.12.2021 №7.10-1/12-01/10/16620, направленим на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 направлено попередження про звільнення 30.12.2021 у зв'язку з встановленням невідповідності займаній посаді на підставі частини шостої статті 35, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, пункту 3.3 наказу Державної митної служби України від 05.04.2021 №227 «Про деякі питання організації роботи з персоналом».
Наказом Одеської митниці від 17.12.2021 №1684-ов на підставі попереджень про звільнення у зв'язку з встановленням невідповідності займаним посадам посадових осіб Одеської митниці скасовано, зокрема, скасовано наказ від 01.12.2021 №1445-ов «Про надання відпустки» ОСОБА_1 .
Наказом Одеської митниці від 22.12.2021 №537-о на підставі частини шостої статті 35, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, пункту 3.3 наказу Державної митної служби України від 05.04.2021 №227 «Про деякі питання організації роботи з персоналом» припинено 30.12.2021 державну службу позивача на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці та звільнено його із займаної посади у зв'язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування. Підставою зазначено доповідну записку в.о. заступника начальника Одеської митниці Андрія Дзюби від 16.12.2021 №7.10-20/930, пункти 17.1, 21 та 22 контракту про проходження державної служби від 14.07.2021 №658, завдання на строк випробування, затверджені 15.07.2021 (зі змінами), лист Одеської митниці від 17.12.2021 №7.10-/12-01/10/16620 про попередження щодо звільнення у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді, протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 17.12.2021.
Означеним наказом розірвано контракт про проходження державної служби з позивачем від 14.07.2021 №658.
Наказом Одеської митниці від 30.12.2021 №624-о внесено зміни до пункту 1 наказу Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о шляхом викладення його в наступній редакції: «ПРИПИНИТИ в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, державну службу ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці та ЗВІЛЬНИТИ його із займаної посади у зв'язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування».
В якості підстави вказано на листок непрацездатності ОСОБА_3 від 18.12.2021 №1967303-2004005170-1.
Наказом Одеської митниці від 10.01.2022 №20-о внесено зміни до пунктів 1, 3.1 наказу Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », виклавши їх в наступній редакції:
« 1. Припинити з 10.01.2022 державну службу ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці та звільнити його із займаної посади у зв'язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.»;
« 3.1 щорічної основної відпустки за період з 02.02.2021 по 10.01.2021 тривалістю 22 календарних дня.».
В якості підстави вказано на листок непрацездатності ОСОБА_3 від 01.01.2022 №1967303-2004321386-1.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих наказів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України закріплює положення, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов'язані здійснювати свою діяльність виключно на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України і законами України.
Тлумачення наведеної конституційної норми дає підстави для висновку, що функціонування органів державної влади відбувається в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на принципі «дозволено лише те, що прямо передбачено законом; заборонено все інше». Реалізація зазначеного принципу істотно звужує можливість вибору суб'єктами владних повноважень моделей своєї поведінки та водночас гарантує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що, у свою чергу, значною мірою мінімізує ризики зловживань з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом або його посадовою особою дій формально в межах компетенції, але у спосіб, формі чи порядку, не передбачених законом, або з перевищенням наданих повноважень, є підставою для визнання таких дій, а також прийнятих у процесі їх здійснення правових актів, протиправними.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано право громадян на захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 569 Митного кодексу України (далі також - МК України) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, визначених статтею 544 цього Кодексу, а також забезпечення організаційної, правової, кадрової, фінансової та матеріально-технічної діяльності цих органів, визнаються посадовими особами. Посадові особи митних органів мають статус державних службовців.
Правовий статус посадових осіб митних органів регламентується нормами Митного кодексу України, а в частині, що не врегульована ним, - законодавством про державну службу та іншими нормативно-правовими актами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані з вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі також - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Дія цього Закону поширюється, зокрема, на державних службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що прямо передбачено пунктом 3 частини другої статті 3 Закону №889-VIII.
Статтею 4 Закону №889-VIII визначено, що державна служба здійснюється з дотриманням таких основоположних принципів, як верховенство права, законність, професіоналізм, патріотизм, доброчесність, ефективність, рівний доступ до державної служби, політична неупередженість, відкритість та стабільність.
Частинами першою - третьою статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, обов'язковість яких схвалена Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також актами центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Правовідносини, які виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не встановлено законом.
Норми трудового законодавства застосовуються до державних службовців у тій частині, в якій відповідні відносини не врегульовані Законом №889-VIII.
Питання встановлення випробування та перевірки відповідності державного службовця займаній посаді врегульовано статтею 35 Закону №889-VIII. Згідно з частинами першою, третьою, п'ятою та шостою цієї статті, у рішенні про призначення на посаду суб'єкт призначення має право визначити випробувальний строк з метою оцінки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його тривалості.
На період випробування державному службовцю встановлюються завдання, зміст і обсяг яких повинні відповідати посадовим обов'язкам, а строки їх виконання мають бути об'єктивно достатніми для досягнення очікуваного результату.
Тривалість випробування може становити від одного до шести місяців.
У разі, якщо державний службовець протягом випробувального строку був відсутній на службі з причин тимчасової непрацездатності, перебування у додатковій навчальній відпустці або з інших поважних підстав, строк випробування підлягає продовженню на відповідну кількість днів фактичної відсутності.
Суб'єкт призначення наділений правом припинити державну службу та звільнити державного службовця до завершення випробувального строку у випадку встановлення його невідповідності займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону №889-VIII. Про таке звільнення державний службовець має бути письмово попереджений не пізніше ніж за сім календарних днів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба може бути припинена, зокрема, з ініціативи суб'єкта призначення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді в межах строку випробування.
Таким чином, положення Закону №889-VIII передбачають можливість встановлення випробувального строку незалежно від способу призначення особи на посаду - за результатами конкурсу, шляхом переведення чи іншим передбаченим законом способом - і не містять винятків щодо невстановлення випробування для будь-яких категорій осіб, на відміну від норм трудового законодавства. Отже, встановлення випробувального строку при призначенні за результатами конкурсу є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №818/1351/17.
Позивач не заперечував факту належного ознайомлення з актом про призначення на посаду з установленим випробувальним строком (наказ від 15.07.2021 №99-о) та не висловлював заперечень щодо рішення про його встановлення. Крім того, наявні в матеріалах справи копії завдань на період випробування містять особистий підпис позивача без будь-яких зауважень, що, на думку суду, свідчить про прийняття ним таких завдань та вжиття заходів щодо їх виконання. Таким чином, позивач фактично приступив до виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
Отже, у межах розглядуваної справи позивачу було визначено шестимісячний випробувальний строк, протягом якого він мав виконати встановлені завдання та підтвердити свою професійну відповідність займаній посаді, тоді як відповідач отримав можливість оцінити відповідність позивача вимогам цієї посади.
Судом встановлено, що відповідно до посадових інструкцій заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, затверджених 01.07.2021 та 12.11.2021, до функціональних обов'язків позивача входили: керівництво діяльністю та організація роботи оперативного відділу №1; планування його діяльності; забезпечення взаємодії з Держмитслужбою, іншими митницями, державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, профспілками, роботодавцями, відповідними органами іноземних держав та міжнародними організаціями, а також з підприємствами, установами й організаціями; організація проведення спеціальних заходів оперативного реагування; підготовка та подання начальнику управління інформаційних і аналітичних матеріалів у межах компетенції відділу; формування та ведення регістрів і баз даних, ведення яких передбачене законодавством.
Матеріали справи підтверджують, що позивачу були визначені завдання на період випробування відповідно до наказу Одеської митниці від 15.07.2021 №99-о, які були затверджені виконувачем обов'язків начальника Одеської митниці А. Танцеровим 15.07.2021, а саме:
1) ознайомлення з Положенням про управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці; ознайомлення із завданнями, функціями та пріоритетними напрямами роботи оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом 3 днів з дати призначення;
2) ознайомлення із посадовою інструкцією заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом 3 днів з дня призначення;
3) забезпечення контролю за дотриманням особовим складом відділу вимог законодавства (у тому числі антикорупційного), розпорядчих актів Держмитслужби та митниці під час виконання службових обов'язків - протягом випробувального терміну;
4) виконання основних завдань, покладених на оперативний відділ №1 та управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (в межах компетенції), щодо дотримання в зоні діяльності митниці встановленого порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль; запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил тощо - протягом випробувального терміну;
5) забезпечення контролю за дотриманням особовим складом відділу та управління правил внутрішнього розпорядку, норм професійної етики та службової дисципліни - протягом випробувального терміну;
6) здійснення контролю та координації за належним виконанням доручень, наданих керівником відділу (управління, митниці), в тому числі спрямованих на виконання завдань, визначених положенням про відділ, управління - протягом випробувального терміну;
7) організація проведення заходів та операцій (у тому числі спільних з правоохоронними органами) із запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, предметів контрабанди, виявлення митних правопорушень - протягом випробувального терміну;
8) підготовка пропозицій щодо визначення пріоритетів роботи відділу та управління у здійсненні аналітично-пошукової роботи, спрямованої на виявлення способів і механізмів переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з порушенням митного законодавства України, а також попередження таких порушень - протягом випробувального терміну;
9) забезпечення та контроль за підготовкою пропозицій та наданням звітної інформації щодо виконання заходів, визначених у поточному плані роботи управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом випробувального терміну;
10) здійснення аналізу кадрового потенціалу відділу та управління (в межах компетенції), а також надання пропозицій керівництву відділу та управління щодо проведення ротації, доукомплектування та закріплення особового складу за визначеними напрямками роботи відповідно до завдань, покладених на структурні підрозділи Одеської митниці - протягом випробувального терміну;
11) успішне проходження в установленому порядку перевірки на доброчесність: відповідності витрат і майна посадової особи та її близьких осіб задекларованим доходам; відповідності способу (рівня) життя посадової особи та ї близьких осіб задекларованим доходам; відповідності поведінки посадової особи іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявності фактів притягнення посадової особи до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність посадової особи; наявності незабезпечених зобов'язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення повноважень посадовою особою; наявності інших відомостей, які можуть вказувати на відповідність критерію доброчесності, в тому числі письмових пояснень посадової особи; у разі необхідності отримання додаткових відомостей проходження опитування з використання поліграфа - протягом випробувального терміну.
22 жовтня 2021 року позивачу додатково були визначені завдання на період випробування:
1) успішне проходження контрольних заходів в установленому порядку, передбаченому наказом Держмитслужби від 14.07.2021 №530 «Про здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби», зокрема підтвердження дотримання посадовою особою принципу доброчесності - протягом випробувального терміну;
2) ознайомлення з Положенням про управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці; ознайомлення із завданнями, функціями та пріоритетними напрямами роботи оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом 3 днів з дня призначення;
3) ознайомлення з посадовою інструкцією заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом 3 днів з дня призначення;
4) забезпечення контролю за дотриманням особовим складом відділу вимог законодавства (у тому числі антикорупційного), розпорядчих актів Держмитслужби та митниці під час виконання службових обов'язків - протягом випробувального терміну;
5) виконання основних завдань, покладених на оперативний відділ №1 та управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (в межах компетенції), щодо дотримання в зоні діяльності митниці встановленого порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль; запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил тощо - протягом випробувального терміну;
6) забезпечення контролю за дотриманням особовим складом відділу та управління правил внутрішнього розпорядку, норм професійної етики та службової дисципліни - протягом випробувального терміну;
7) здійснення контролю та координації за належним виконанням доручень, наданих керівником відділу (управління, митниці), в тому числі спрямованих на виконання завдань, визначених положенням про відділ, управління - протягом випробувального терміну;
8) організація проведення заходів та операцій (у тому числі спільних з правоохоронними органами) із запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, предметів контрабанди, виявлення митних правопорушень - протягом випробувального терміну;
9) підготовка пропозицій щодо визначення пріоритетів роботи відділу та управління у здійсненні аналітично-пошукової роботи, спрямованої на виявлення способів і механізмів переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з порушенням митного законодавства України, а також попередження таких порушень - протягом випробувального терміну;
10) забезпечення та контроль за підготовкою пропозицій та наданням звітної інформації щодо виконання заходів, визначених у поточному плані роботи управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці - протягом випробувального терміну;
11) здійснення аналізу кадрового потенціалу відділу та управління (в межах компетенції), а також надання пропозицій керівництву відділу та управління щодо проведення ротації, доукомплектування та закріплення особового складу за визначеними напрямками роботи відповідно до завдань, покладених на структурні підрозділи Одеської митниці - протягом випробувального терміну.
Підставою для припинення державної служби позивача та його звільнення з займаної посади стала доповідна записка від 16.12.2021 №7.10-20/930.
Із зазначеної доповідної записки вбачається, що 15 грудня 2021 року під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики було заслухано першого заступника Голови Державної митної служби України з питань планування та організації роботи, спрямованої на виявлення та припинення фактів незаконного ввезення технічно складних побутових товарів. У ході цього заслуховування заступник голови відповідного Комітету Верховної Ради України повідомив про відсутність за останні чотири місяці фактів виявлення порушень митних правил управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці, діяльність якого здійснювалася під керівництвом позивача. При цьому було наведено приклад журналістського розслідування Євгена Плинського, згідно з яким у зоні діяльності Одеської митниці суб'єктами господарювання ТОВ «Тім Грацен», ТОВ «Ортс Грпу», ТОВ «Ремчі Торг», ТОВ «Янбу», ТОВ «Алькорна», ТОВ «Вайт Спірітс», ПОГ «Швейний дім «Фланель», ГО «Центр допомоги особам з інвалідністю «Мрія», ТОВ «Рунівер» було переміщено 275 контейнерів із заниженням митної вартості, що призвело до зменшення митних платежів на орієнтовну суму 4 200 000 доларів США. Крім того, у межах зазначеного журналістського розслідування наведено факти переміщення 156 контейнерів на адресу ТОВ «Будвайт» із зменшенням розміру митних платежів на орієнтовну суму 2 500 000 доларів США. Аналогічні обставини були викладені і щодо діяльності ТОВ «Напса Стар», яким здійснено переміщення 48 контейнерів.
У доповідній записці також зазначено, що за результатами аналізу наведених відомостей встановлено відсутність протягом останніх трьох місяців складених протоколів про порушення митних правил відносно ТОВ «Тім Грацен», ТОВ «Ортс Грпу», ТОВ «Ремчі Торг», ТОВ «Янбу», ТОВ «Алькорна», ТОВ «Вайт Спірітс», ПОГ «Швейний дім «Фланель», ГО «Центр допомоги особам з інвалідністю «Мрія», а також ТОВ «Будвайт».
29 листопада 2021 року, на підставі листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, у межах кримінального провадження №62021150020000253, за дорученням на проведення огляду (переогляду) товарів у контейнері №HLBU2489071, відносно ТОВ «Напса Стар» було складено протокол про порушення митних правил за фактом переміщення тканини під виглядом сітки для будівельних робіт. При цьому в доповідній записці наголошено, що виявлення зазначеного порушення митних правил стало можливим виключно завдяки інформації, отриманій від Територіального управління ДБР у місті Миколаєві, і не було результатом аналітично-пошукової діяльності управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
З урахуванням наведених обставин було здійснено узагальнений аналіз організації роботи та вжитих заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення контрабанди і порушень митних правил позивачем. За результатами такого аналізу встановлено, що у період з 15 липня по 8 грудня 2021 року працівниками митниці було складено 4620 протоколів про порушення митних правил. При цьому кількість протоколів, за якими було фактично вилучено товари, становить лише 2,8% від загальної кількості порушених справ, що відповідає 130 протоколам. Аналіз структури виявлених у поточному році порушень митних правил у розрізі статей Митного кодексу України свідчить, що кількість протоколів про порушення митних правил, складених за результатами аналітично-пошукової роботи за ознаками правопорушень, передбачених статтями 472, 473, 482- 484 МК України, становить лише 2,6%. Водночас безпосередньо підрозділами управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил було заведено 2628 справ про порушення митних правил на загальну суму 98 млн 110 тис. грн, що складає лише половину від загальної кількості таких справ.
Крім того, у доповідній записці звернуто увагу на резонансний випадок, оприлюднений у мережі Інтернет, щодо затримання правоохоронними органами Угорщини партії контрабандних цигарок українського виробництва, які переміщувалися через кордон під виглядом упаковок із сіллю. За результатами перевірки встановлено, що вантаж «Сіль кухонна харчова, кам'яна» був оформлений у митному відношенні Донецькою митницею та випущений за межі митної території України в зоні діяльності пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» у напрямку порту Будапешт. Завантаження баржі здійснювалося на території універсального перевантажувального комплексу ТОВ «Ньюенерджі», який входить до меж пункту пропуску через державний кордон України «Ізмаїльський морський торговельний порт». 13 жовтня 2021 року під час проведення обшуку працівниками ДБР у межах досудового розслідування на території ТОВ «Ньюенерджі» у критому складському приміщенні, що розташоване поза межами пункту пропуску, було виявлено близько 3000 коробок цигарок без марок акцизного податку, частина яких знаходилася у біг-бегах разом із мішками солі. При цьому керівництвом управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці зазначену протиправну діяльність попереджено не було.
На переконання відповідача, наведені фактичні обставини свідчать про неналежне виконання позивачем завдань, визначених на строк випробування на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці, зокрема:
не забезпечено належного рівня контролю та координації за виконанням доручень керівництва митниці, у тому числі тих, що спрямовані на реалізацію завдань, визначених положеннями про відділ та управління;
не організовано належним чином проведення заходів та операцій, у тому числі спільно з правоохоронними органами, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та предметів контрабанди, а також на виявлення порушень митних правил;
не вжито достатніх заходів щодо аналізу кадрового потенціалу управління, не підготовлено та не подано пропозицій щодо ротації, доукомплектування і закріплення особового складу за відповідними напрямами діяльності відповідно до завдань, покладених на структурні підрозділи Одеської митниці.
У зв'язку з цим у доповідній записці зроблено висновок про те, що невиконання позивачем завдань, визначених на період випробування, свідчить про його невідповідність займаній посаді, а також запропоновано розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці до завершення строку випробування.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №300/8206/21 зазначив, що у межах випробувального строку суб'єкт призначення оцінює професійні та ділові якості працівника, а також його здатність сумлінно та якісно виконувати покладені на нього обов'язки. У разі формування негативного висновку щодо відповідності працівника займаній посаді роботодавець має право припинити трудові (службові) відносини з підстав незадовільного результату випробування, при цьому саме суб'єкт призначення уповноважений визначати, чи відповідає працівник посаді.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №809/1157/17, від 22.04.2020 у справі №2140/1369/18, від 16.10.2020 у справі №489/548/17, а також від 25.06.2024 у справі №260/4597/22, випробувальний строк призначений для того, щоб особа могла проявити себе на новій посаді як професійний, компетентний та відповідальний працівник, а оцінка ефективності виконання державним службовцем своїх обов'язків належить насамперед до повноважень суб'єкта призначення.
Водночас висновок про невідповідність особи займаній посаді має бути належним чином обґрунтований та підтверджений відповідними доказами. Для такого висновку необхідною є наявність достатніх, очевидних і фактичних підстав, які дають змогу переконатися в обґрунтованості позиції суб'єкта призначення.
Оскільки саме суб'єкт призначення наділений повноваженнями щодо оцінки відповідності державного службовця займаній посаді, будь-яка допущена ним помилка може мати істотне значення при ухваленні остаточного рішення за результатами випробування. У таких випадках суд здійснює перевірку обґрунтованості прийнятого рішення, а не оцінює його доцільність.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №817/3203/15, від 27.05.2020 у справі №817/44/17 та від 25.06.2024 у справі №260/4597/22.
У постанові від 10.06.2021 у справі №817/892/18 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що з метою захисту державного службовця від безпідставного припинення служби попередження про звільнення має містити чітке обґрунтування підстав невідповідності займаній посаді, із зазначенням того, ким саме, яким чином і в чому конкретно така невідповідність була встановлена, з огляду на те, що наслідком непроходження випробування є припинення державної служби шляхом звільнення.
У постанові від 25.08.2020 у справі №826/19766/16 Верховний Суд наголосив, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленої процедури, є незаконним та тягне за собою поновлення порушених прав. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо протиправності наказу про звільнення, оскільки у попередженні про звільнення були відсутні конкретні підстави невідповідності позивача займаній посаді, а також не було зазначено, ким і яким чином така невідповідність встановлювалася та у чому вона полягала.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2021 у справі №826/13700/18, суб'єкт призначення, реалізуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний всебічно та об'єктивно оцінювати наявні обставини і факти, а також правильно застосовувати норми чинного законодавства. Водночас функцією суду є здійснення ефективного контролю за відповідністю таких дій вимогам закону та принципам права з метою забезпечення дотримання прав особи, яка звернулася за судовим захистом. У межах такого контролю підлягають встановленню, зокрема, обставини щодо неналежного виконання працівником посадових обов'язків, фіксація факту невиконання або неналежного виконання таких обов'язків саме внаслідок недостатнього рівня кваліфікації, а також визначення конкретних претензій роботодавця з урахуванням письмових пояснень працівника.
Суд зазначає, що обсяг та рівень мотивації рішення залежать від конкретних обставин справи, однак у будь-якому разі рішення повинно свідчити про те, що всі подані матеріали були належним чином проаналізовані, а також дозволяти зрозуміти, з яких саме мотивів та на підставі яких міркувань суб'єкт призначення дійшов відповідного висновку.
Особливої, виняткової ваги вимога обґрунтованості та вмотивованості рішення набуває у випадках ухвалення негативних для особи рішень з огляду на суттєві правові наслідки, які вони спричиняють.
До загальних вимог, що висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, належать їх обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних фактичних і правових підстав прийняття рішення, а також чітких, логічних і зрозумілих мотивів такого рішення (постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18).
У цьому контексті сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення підтверджує для особи факт того, що її аргументи були почуті та розглянуті, а також забезпечує можливість його ефективного оскарження. Лише за наявності належно обґрунтованого рішення може бути забезпечений ефективний публічний, у тому числі судовий, контроль за адміністративними актами суб'єктів владних повноважень. Відсутність мотивів у прийнятому рішенні, навпаки, надає йому суб'єктивного характеру та позбавляє суд можливості встановити реальні підстави і причини його ухвалення, надати їм правову оцінку та перевірити законність, обґрунтованість і пропорційність такого рішення, що неодноразово зазначалося у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18.
Отже, у межах спірних правовідносин суд здійснює перевірку виключно обґрунтованості рішення, прийнятого відповідачем як суб'єктом призначення, не надаючи оцінки його доцільності. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з результатами виконання завдань, а також досягнення показників результативності, ефективності та якості їх виконання державним службовцем за ІІІ квартал 2021 року ОСОБА_1 , який обіймав посаду заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, ним було реалізовано такі етапи завдань:
дотримання вимог законодавства під час виконання службових повноважень, забезпечення службової та виконавської дисципліни, а також етичних норм поведінки державного службовця - завдання виконано своєчасно та у повному обсязі з дотриманням чинного законодавства (на 100%);
організація та координація діяльності відділу та управління в межах наданих повноважень - здійснено контроль за дотриманням підлеглими посадовими особами вимог законодавства, у тому числі антикорупційного, нормативно-розпорядчих актів Держмитслужби під час виконання ними службових обов'язків, а також за дотриманням службової дисципліни та етики державного службовця; організовано розподіл особового складу за напрямами роботи; забезпечено розроблення положення про відділ, його погодження та подання на затвердження керівництву управління митниці; розроблено посадові інструкції для кожного працівника (заступника керівника) відділу, проведено їх погодження та подання на затвердження керівництву управління та митниці. Контроль за дотриманням підлеглими вимог законодавства, службової та виконавської дисципліни і етики поведінки державного службовця здійснювався своєчасно та на належному рівні;
визначення пріоритетних напрямів діяльності відділу у сфері аналітично-пошукової роботи, спрямованої на виявлення способів та механізмів незаконного переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також на запобігання таким порушенням - пріоритети роботи визначено, здійснено аналіз діяльності особового складу за відповідними напрямами; проведено аналіз інформації щодо вчинених порушень законодавства України з питань державної митної справи, а також причин та умов, які сприяли виникненню ризиків. Упродовж ІІІ кварталу 2021 року підготовлено 12 доповідних записок за результатами аналізу інформації про виявлені порушення законодавства України з питань державної митної служби, які були складені своєчасно та якісно;
забезпечення належного рівня службової та виконавської дисципліни у відділі - організовано виконання контрольних доручень, наданих Держмитслужбою, Департаментом та керівництвом митниці; здійснено аналіз стану виконавської дисципліни під час виконання контрольних завдань та вжито заходів, спрямованих на її покращення; організовано та проведено навчальні заходи з особовим складом відділу з метою опрацювання митного законодавства, нормативних і розпорядчих документів. Забезпечено контроль, виконання та підготовку відділом і управлінням понад 450 відповідей на контрольні доручення, листи, звернення (скарги) та внутрішні документи у строки, визначені законодавством. Також проведено відповідне навчання з особовим складом відділу;
організація та проведення заходів і операцій, у тому числі спільно з правоохоронними органами, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, наркотичних засобів, зброї та інших предметів контрабанди, а також на виявлення митних правопорушень - усі спільні заходи з правоохоронними органами проведено у повному обсязі відповідно до затвердженого плану взаємодії; задокументовано 100% порушень митних правил, виявлених за результатами проведених заходів та операцій. Вжито необхідних заходів для повного виявлення та припинення незаконного переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення та виявлення митних правопорушень. За результатами проведених заходів складено 825 протоколів та матеріалів про порушення митних правил на загальну суму 109 млн грн, а також додатково донараховано платежів до державного бюджету на суму 601,7 тис. грн. Загалом посадовими особами управління оформлено 1233 протоколи на суму 117 166 910,02 грн;
виконання доручень, наданих керівником відділу, управління або митниці, у тому числі тих, що спрямовані на реалізацію завдань, визначених положенням про відділ та управління - забезпечено своєчасне, якісне та повне виконання всіх доручень керівництва. Зокрема, виконано 32 доручення керівництва у встановлені строки та з належною якістю.
Зазначені результати підписані виконувачем обов'язків заступника начальника митниці Кравченко Т.В.
Разом з тим, аналіз змісту результатів виконання завдань та досягнення показників результативності, ефективності та якості виконання службових обов'язків державним службовцем ОСОБА_1 за ІІІ квартал 2021 року не містить будь-яких висновків щодо невиконання або неналежного виконання ним завдань, визначених на період проходження випробування.
Листом Одеської митниці від 04.01.2022 №7.10-1/12/8.19/103 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що в період перебування ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці (з 15.07.2021 по 09.12.2021) дисциплінарні провадження щодо нього не проводилися, дисциплінарні стягнення не застосовувалися, а оцінювання результатів його службової діяльності за 2021 рік не здійснювалося. Також зазначено, що з питань можливого порушення законодавства України з митної справи під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, які надходили на адреси ТОВ «Будвайт» та ТОВ «НАСПА СТАР», в Одеській митниці ініційовано проведення перевірки з окремих питань.
Листом Одеської митниці від 05.01.2022 №7.10-5/20-06/8.19/270 за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача повідомлено про неможливість надання копій протоколів про порушення митних правил у зв'язку з наявністю в них персональних даних осіб, стосовно яких такі протоколи були складені. Водночас надано інформацію, що управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці за період з 15.07.2021 по 09.12.2021 складено 2661 протокол про порушення митних правил на загальну суму 104 млн 107 тис. грн.
З урахуванням зазначених результатів, копії яких наявні в матеріалах справи, у них відсутні будь-які висновки щодо невиконання або неналежного виконання позивачем завдань, визначених на строк випробування.
Висновки про невиконання позивачем завдань, встановлених на період випробування, містяться у доповідній записці та були зроблені на підставі інформації, заслуханої 15.12.2021 на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, щодо нібито відсутності виявлення порушень митних правил протягом останніх чотирьох місяців управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці під керівництвом позивача, а також із посиланням на журналістське розслідування, відповідно до якого в зоні діяльності Одеської митниці рядом суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ «Тім Грацен», ТОВ «Ортс Грпу», ТОВ «Ремчі Торг», ТОВ «Янбу», ТОВ «Алькорна», ТОВ «Вайт Спірітс», ПОГ «Швейний дім «Фланель», ГО «Центр допомоги особам з інвалідністю «Мрія», ТОВ «Рунівер», було переміщено 275 контейнерів зі зменшенням митних платежів, 156 контейнерів на адресу ТОВ «Будвайт» із заниженням митних платежів на орієнтовну суму 2 500 000 доларів США, а також 48 контейнерів ТОВ «Напса Стар».
У доповідній записці зазначено, що за результатами аналізу цієї інформації встановлено відсутність складених протоколів про порушення митних правил протягом останніх трьох місяців щодо ТОВ «Тім Грацен», ТОВ «Ортс Грпу», ТОВ «Ремчі Торг», ТОВ «Янбу», ТОВ «Алькорна», ТОВ «Вайт Спірітс», ПОГ «Швейний дім «Фланель», ГО «Центр допомоги особам з інвалідністю «Мрія», ТОВ «Будвайт».
Водночас суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують зазначену інформацію, так само як і відсутні докази вчинення переліченими суб'єктами господарювання митних правопорушень. Це, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав стверджувати, що протягом строку випробування ОСОБА_1 на займаній посаді виникали обставини, які б зумовлювали необхідність складення щодо них протоколів про порушення митних правил. Матеріали справи не містять доказів протилежного.
Наведені у доповідній записці відповідача доводи щодо виявлення порушень митних правил ТОВ «Напса Стар» виключно на підставі інформації територіального управління, розташованого у місті Миколаєві, ДБР, а також щодо затримання угорськими правоохоронними органами партії контрабандних сигарет українського виробництва, які намагалися перемістити через кордон, не підтверджені жодними документальними доказами. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність таких доводів.
Аналогічних висновків суд дійшов і щодо наведеного у доповідній записці аналізу організації роботи та заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил позивачем, з урахуванням листа Одеської митниці від 05.01.2022 №7.10-5/20-06/8.19/270, у якому кількість складених протоколів про порушення митних правил за спірний період перебування позивача на посаді та проходження ним випробувального строку відрізняється від даних, наведених у доповідній записці.
Також, у судовому засідання в апеляційному суді представник відповідача не зміг навести пункти завдання, які були не виконані позивачем.
Водночас у позовній заяві ОСОБА_1 виклав обставини, які, на його думку, підтверджують належне виконання ним посадових обов'язків у період перебування на посаді начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці.
Зокрема, позивач зазначив, що у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 у зоні діяльності Одеської митниці під його керівництвом управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил було складено 6118 протоколів про порушення митних правил на загальну суму 393 386 035 грн. Для порівняння, у 2020 році таких протоколів було складено 1319, а у 2019 році - 3386, що, на переконання позивача, свідчить про значно кращі показники роботи Одеської митниці у період його керівництва відповідним управлінням.
Крім того, позивач повідомив, що у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 за 311 протоколами про порушення митних правил було вилучено товарів на суму 118 243 252 грн, тоді як у 2020 році за 312 протоколами вилучено товарів на суму 73 765 897 грн, а у 2019 році за 230 протоколами - на суму 82 305 485 грн.
Також позивач зазначив, що у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 судами було розглянуто 533 справи про порушення митних правил на загальну суму 221 575 906 грн, з яких у 434 справах застосовано конфіскацію на суму 162 611 784 грн, у 208 справах накладено штрафи на суму 132 848 667 грн, а у 60 справах провадження припинено на суму 42 383 580 грн. Для порівняння, у 2020 році судами розглянуто 866 справ на суму 143 980 412 грн, з яких у 263 справах застосовано конфіскацію на суму 46 644 789 грн, у 607 справах накладено штрафи на суму 18 112 383 грн, припинено 41 справу на суму 34 141 412 грн. У 2019 році розглянуто 437 справ на суму 1 168 968 381 грн, з яких у 230 справах застосовано конфіскацію на суму 11 470 572 грн, у 188 справах накладено штрафи на суму 3 271 108 грн, припинено 195 справ на суму 1 154 226 701 грн.
Крім того, позивач проінформував, що у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 Одеською митницею було розглянуто 3049 справ про порушення митних правил та накладено штрафів на загальну суму 101 330 169 грн, тоді як у 2020 році розглянуто 581 справу із сумою штрафів 22 473 338 грн, а у 2019 році - 2653 справи із сумою штрафів 69 290 568 грн.
Позивач звернув увагу суду на те, що у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 Одеською митницею було укладено 63 компроміси у справах про порушення митних правил на загальну суму 928 633 грн. Для порівняння, у 2020 році було укладено 32 компроміси на суму 374 519 грн, а у 2019 році - 40 компромісів на суму 469 169 грн.
Крім того, позивач зазначає, що підтвердженням належного виконання ним своїх посадових обов'язків є значна кількість доповідних записок, складених від його імені, зокрема: №7.10-20-03/685 від 17.11.2021; №7.10-20-03/769 від 26.11.2021; №7.10-20-04/791 від 30.11.2021; №7.10-20-03/510 від 19.10.2021; №7.10-20-03/549 від 26.10.2021; №7.10-20-03/519 від 20.10.2021; №7.10-20/4 від 28.07.2021; №7.10-20/7 від 28.07.2021; №7.10-20/11 від 28.07.2021; №7.10-20/14 від 28.07.2021; №7.10-20/24 від 29.07.2021; №7.10-20-01/56 від 03.08.2021; №7.10-20-01/57 від 03.08.2021; №7.10-20-01/58 від 03.08.2021; №7.10-20-01/59 від 03.08.2021; №7.10-20-01/60 від 03.08.2021; №7.10-20-01/79 від 04.08.2021; №7.10-20-01/101 від 10.08.2021; №7.10-20/142 від 17.08.2021; №7.10-20-01/170 від 20.08.2021; №7.10-20-01/187 від 25.08.2021; №7.10-20-01/223 від 30.08.2021; №7.10-20-01/341 від 21.09.2021; №7.10-20-01/524 від 22.10.2021; №7.10-20-01/540 від 25.10.2021; №7.10-20/728 від 23.11.2021; №7.10-20-01/709 від 19.11.2021; №7.10-20-01/808 від 01.12.2021; №7.10-20/195 від 26.08.2021; №7.10-20/201 від 26.08.2021; №7.10-20-01/221 від 30.08.2021; №7.10-20-01/222 від 30.08.2021; №7.10-20-01/265 від 06.09.2021; №7.10-20-01/355 від 23.09.2021; №7.10-20-01/756 від 24.11.2021; №7.10-20-02/746 від 24.11.2021; №7.10-20-01/701 від 18.11.2021; №7.10-20-01/607 від 04.11.2021; №7.10-20-01/740 від 23.11.2021; №7.10-20-01/757 від 25.11.2021; №7.10-20-01/501 від 18.10.2021; №7.10-20/9 від 28.07.2021; №7.10-20/10 від 28.07.2021; №7.10-20/12 від 28.07.2021; №7.10-20/13 від 28.07.2021; №7.10-20/15 від 28.07.2021; №7.10-20/194 від 26.08.2021; №7.10-20-05/733 від 23.11.2021; №7.10-20-05/220 від 30.08.2021; №7.10-20-05/274 від 06.09.2021; №7.10-20-05/285 від 10.09.2021; №7.10-20-03/519 від 20.10.2021; №7.10-20-03/685 від 17.11.2021; №7.10-20-05/824 від 02.12.2021; №7.10-20-05/180 від 25.08.2021; №7.10-20/24 від 29.07.2021; №7.10-20/4 від 28.07.2021; №7.10-20-01/79 від 04.08.2021; №7.10-20-05/220 від 30.08.2021; №7.10-20-05/368 від 24.09.2021; №7.10-20-05/369 від 24.09.2021; №7.10-20-05/553 від 26.10.2021; №7.10.20-05/703 від 19.11.2021; №7.10-20-01/740 від 23.11.2021; №7.10-20-05/777 від 29.11.2021; №7.10-20-05/555 від 27.10.2021; №7.10-20-05/530 від 22.10.2021.
Також позивач вважає додатковим підтвердженням належного виконання ним службових обов'язків свою безпосередню участь у підготовці та проведенні нарад, що підтверджується, зокрема, Протоколом наради керівного та особового складу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці за листопад 2021 року; Протоколом міжвідомчої наради щодо посилення заходів у сфері боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил №8-01 від 25.11.2021; Протоколом наради керівного складу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці від 18.10.2021; Протоколом наради керівного складу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці від 03.11.2021; Протоколом наради керівного складу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці від 03.12.2021; Протоколом наради керівного складу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці від 02.09.2021.
Копії вказаних доповідних записок та протоколів нарад були долучені позивачем до матеріалів справи.
При цьому позивач переконаний, що його відповідність займаній посаді підтверджується Результатами виконання завдань та досягнення показників результативності, ефективності та якості виконання державним службовцем за ІІІ квартал 2021 року від 18.10.2021, у яких здійснено комплексний аналіз його діяльності як заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці за відповідний період.
З урахуванням наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що висновки відповідача щодо невиконання позивачем завдань, визначених на період випробування на займаній посаді, не містять належної конкретизації в розрізі обставин, викладених у доповідній записці. Зокрема, у ній не зазначено, які саме з наведених обставин, викладених як фактичні дані, підтверджують нездійснення позивачем належного рівня контролю та координації щодо виконання доручень, наданих керівником митниці, у тому числі доручень, спрямованих на виконання завдань, визначених положенням про відділ та управління; неналежну організацію проведення заходів та операцій, у тому числі спільних з правоохоронними органами, з метою запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та предметів контрабанди, а також виявлення митних правопорушень; невжиття достатніх заходів щодо аналізу кадрового потенціалу управління, ненадання пропозицій стосовно ротації, доукомплектування та закріплення особового складу за відповідними напрямами роботи відповідно до покладених на структурні підрозділи Одеської митниці завдань.
Відсутність у доповідній записці такої деталізації позбавляє суд можливості здійснити перевірку викладених у ній обставин на предмет їх обґрунтованості щодо кожного завдання, визначеного як невиконане або виконане неналежним чином, а відсутність будь-яких доказів на підтвердження викладених у ній тверджень унеможливлює встановлення судом мотивованості відповідних висновків.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що висновки відповідача про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами, що, у свою чергу, зумовлює відсутність правових підстав для видання спірного наказу Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о про припинення державної служби позивача та його звільнення із займаної посади, а також подальших наказів, якими вносилися зміни до вказаного наказу про звільнення.
Таким чином, позовні вимоги у частині визнання протиправними та скасування наказів Одеської митниці від 22.12.2021 №557-о, від 30.12.2021 №624-о та від 10.01.2022 №20-о підлягають задоволенню як такі, що знайшли своє документальне та нормативне підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника без законних підстав або його незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням іншою особою про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Нормами чинного законодавства не передбачено наділення органу, що розглядає трудовий спір, правом обирати інший спосіб захисту порушених прав, ніж той, який прямо визначений частиною першою статті 235 КЗпП України. Відтак, установивши факт звільнення з порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний ухвалити рішення про поновлення працівника на попередньому місці роботи.
З урахуванням установлених обставин та беручи до уваги те, що датою звільнення позивача є 10.01.2022, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині поновлення позивача на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Одеської митниці з 11.01.2022.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі вважається видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу, який забезпечує можливість працівникові приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця добровільно та негайно виконати судове рішення про поновлення працівника на роботі у разі його незаконного звільнення. Такий обов'язок полягає у виданні наказу про поновлення працівника одразу після проголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення оскаржено. У разі невиконання цього обов'язку рішення суду підлягає примусовому виконанню.
Поновлення на роботі означає відновлення працівника у правовому та фактичному становищі, яке існувало до моменту незаконного звільнення, а отже, наслідком поновлення є надання йому тієї ж роботи (посади) з ідентичними функціональними обов'язками. При цьому обов'язок роботодавця полягає не лише у виданні відповідного наказу, а й у фактичному допуску працівника до виконання попередніх трудових обов'язків.
Таким чином, рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним тоді, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск працівника до роботи та забезпечено його фактичний допуск до виконання обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №702/725/17 (провадження №61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі» та не встановлює окремого порядку виконання відповідного судового рішення. Частково умови виконання таких рішень врегульовані статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення вважається виконаним з дня видання наказу або розпорядження про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З урахуванням того, що робота є систематичною діяльністю працівника, обумовленою трудовим договором, поновлення на роботі передбачає також створення реальних умов для фактичного виконання трудових обов'язків. Таким чином, виконання рішення про поновлення вважається завершеним із моменту фактичного допуску працівника до роботи, а не лише формального видання відповідного наказу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі №521/1892/18 (провадження №61-39740св18).
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо ж розгляд справи тривав понад один рік не з вини працівника, суд ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У випадку незаконного звільнення працівника його порушене право підлягає відновленню шляхом поновлення на посаді, з якої він був звільнений із порушенням закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 наголосила, що середній заробіток підлягає виплаті за весь період вимушеного прогулу, а законодавством не передбачено підстав для зменшення його розміру залежно від будь-яких обставин.
Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови від 06.11.1992 №9 зазначив, що у випадках стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення або затримкою видачі трудової книжки чи проведення остаточного розрахунку, такий заробіток обчислюється за загальними правилами, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи. Якщо працівник пропрацював менше двох місяців, розрахунок здійснюється виходячи з фактично відпрацьованого часу з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (зі змінами).
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, зазначений Порядок застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.
Враховуючи вищевказані норми та приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено з посади з 10.01.2022, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за листопад та грудень 2021 року (два місяці, що передують звільненню).
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Одеської митниці від 13.03.2024 №65, наданої на виконання вимог ухвали суду, позивачу за останні 2 календарні місяці до місяця звільнення (листопад та грудень 2021 року) нараховано 48830,19 грн. Середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 2123,05 грн.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2022 по 11.06.2025 становить 1 891 637,55 грн (2123,05 грн х 891 день), яка підлягає стягненню з Одеської митниці на користь позивача.
Отже, всебічно та в повному обсязі розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
В.В. Файдюк
Повне судове рішення складено « 05» лютого 2026 року.