П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24311/24
Головуючий І інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 31.10.2025р.) про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому з 01.03.2023р. та з 01.03.2024р. розміру пенсії з обмеженням максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2023р. та з 01.03.2024р. перерахунок та виплату раніше призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат у загальній сумі 141309,12 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо нарахування і виплати з 01.03.2023р. та з 01.03.2024р. ОСОБА_1 розміру пенсії з обмеженням максимальним розміром. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.03.2023р. та з 01.03.2024р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили - 31.12.2024р.
22.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій, посилаючись на неналежне невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, просив зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24 у встановлений строк з моменту отримання відповідної ухвали суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. дану заяву ОСОБА_1 - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24 шляхом зобов'язання пенсійного органу подати до суду у 60-денний строк звіт про виконання судового рішення у справі №420/24311/24 з дня отримання копії ухвали.
11.07.2025р. від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2025р. у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття звіту у справі №420/24311/24 - відмовлено. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області подати протягом трьох місяців з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24.
15.10.2025р. ГУ ПФУ в Одеській області повторно подано до суду першої інстанції звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року (постановленою в порядку письмового провадження) ГУ ПФУ в Одеській області - відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24.
При цьому, ГУ ПФУ в Одеській області було встановлено новий строк для подання звіту про виконання цього судового рішення - протягом трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач 14.11.2025р. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просив змінити ухвалу суду від 31.10.2025р. шляхом заміни абз.1 її резолютивної частини, а саме з «у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття звіту у справі №420/24311/24 - відмовити» на «прийняти звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 15.10.2025р. про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. у справі №420/24311/25».
Зокрема, апелянт зазначає, що ГУ ПФУ в Одеській області виконано рішення в повному обсязі та зроблено всі можливі дії в межах компетенції. У зв'язку із цим, пенсійний орган вважає, що на підставі ч.11 ст.382-3 КАС України суд повинен був прийняти звіт про виконання рішення суду, але, у зв'язку із тим, що суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
16.12.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).
За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30.06.2009р. за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Також, варто звернути увагу на те, що обов'язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції констатував, що ГУ ПФУ в Одеській області фактично не було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24 відповідно до покладених зобов'язань.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч.ч.2 та 3 ст.382-2 КАС України.
Згідно з ч.ч.1-4 цієї статті, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
При цьому, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч.ч.2 та/або 3 ст.382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ст.382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або ж відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення із подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема, суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно, а також обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання рішення суду, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та інших) виплат, випливає безпосередньо зі змісту ч.ч.2 і 5 ст.382-3 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24 в повному обсязі не виконано, адже сума перерахованої пенсії не виплачена з підстав відсутності бюджетних асигнувань для здійснення таких виплат.
Так, Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018р. у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019р. у справі №754/3105/17, від 21.05.2020р. у справі №310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Водночас, не можна вважати фактично виконаним судове рішення від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24 шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 13.11.2025р. у справі №640/16655/21.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийнятті звіту ГУ ПФУ в Одеській області від 15.10.2025р. про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024р. у справі №420/24311/24.
При цьому, колегія суддів зазначає, що 14.07.2025р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №821, якою затверджений «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
За п.п.4-7 цього Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час, тобто за період, визначений за рішеннями, які набрали законної сили та видані або ж ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду, та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за судовим рішенням здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених п.п.5 та 6 Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням у відповідності до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому п.5-7 цього Порядку.
На даний час затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025р. постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік».
У бюджеті Пенсійного фонду України на 2025р. кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2025р. затверджені в розмірі 250000 грн.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, оскільки предмет спору стосувався саме скасування постанови про накладення штрафу, тобто спірні правовідносини, які виникли у згаданої апелянтом справі та у справі, що розглядається, не є подібними.
Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Аналогічної правової позиції також дотримувався П'ятий апеляційний адміністративний суд і в постанові від 16.01.2026р. у справі №420/9596/25 та від 08.01.2026р. у справі №420/17820/23.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що, згідно зі ст.316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 05.02.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: К.В. Кравченко
В.О. Скрипченко