Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1511/25
Провадження № 2/499/133/26
Іменем України
04 лютого 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі судді Кравчука Олександра Олександровича, з участю секретаря судового засідання Кирилової Світлани Федорівни, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача такий
1.1. 16 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» Ткаченко Марія Миколаївна (далі також - представник), в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» подала позовну заяву до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості, в якій представник посилається, що відповідач не виконує умови кредитного договору, тому просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 16504 гривні 11 копійок та судові витрати в загальному розмірі 11422 гривні 40 копійок (далі також - позовна заява).
1.2. Відповідач не подав відзив проти позову.
2. Суд щодо неприбуття в судове засідання сторін зазначає таке
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явилися, представник позивача подала заяву, в якій зазначила, що позовну заяву підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини свого неприбуття не повідомив, заяв та клопотань не подавав, хоча повідомлений про час, дату і місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.
3. Процесуальні рішення та дії у справі такі
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 29 грудня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а учасникам справи роз'яснив право подати до суду відзив, відповіді на відзив, заперечення та обов'язок подати до суду докази.
Іванівський районний суд Одеської області 28 січня 2026 року відклав розгляд справи через відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 04 лютого 2026 року постановив розглянути справу заочно.
4. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин такі
4.1. 14 вересня 2021 року відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі також - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», особа) уклали Договір №77517927 на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с. 72, далі також - Договір).
Сума (позики 5000 гривень (пункт 2.1 Договору).
Строк позики 30 днів (пункт 2.2 Договору).
Базова процентна ставка 1,99 % (пункт 2.4 Договору).
4.2. Розрахунок заборгованості за Договором свідчить, що відповідач має заборгованість у загальному розмірі 16504 гривні 11 копійок, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 5000 гривень; процентами - 11503 гривні 29 гривень; 3% річних - 0,82 копійки (далі - розрахунок).
4.3. 22 лютого 2022 року, 10 січня 2023 року особа та позивач уклали договори факторингу, відповідно до яких право грошової вимоги за Договором перейшло до позивача (далі також - Договір факторингу, а.с.60-65, 79-83).
4.4. 01 липня 2024 року позивач та адвокатське об'єднання «Лігал Асістанс» уклали договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 (далі також - договір, а.с. 40-42).
За актом наданих послуг від 28 листопада 2025 року адвокатське бюро «Лігал Асістанс» надало, а позивач прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 9000 гривень (далі також - акт, а.с. 47).
5. Норми права, які застосував суд такі
5.1. Зміст частини 1 статті 205, частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 3, частини 12 статті 11, частини 1 статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» свідчить, що кредитний договір укладається виключно в письмовій або електронній формі, який за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.
Зважаючи на положення статей 509, 525, 526, 530, 628, 638 ЦК одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належно, відповідно до умов договору визначених на розсуд сторін, погоджених ними та в строк, встановлений договором.
Приписи частини 1 статті 610, частини 1 статті 612, частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1049, частини 2 статті 1050, частини 1 статті 1054 ЦК визначають, що в разі порушення зобов'язання або виконання з порушенням умов визначених його змістом, позикодавець має право вимагати повернення частини позики і на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, кредит у такій самій сумі) або частину позики та сплатити проценти в строк, й у порядку, що встановлені договором.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК).
5.2. Абзац 4 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» регламентує, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
5.3. Частина 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
5.4. Приписи частини 1, 3 статті 133, частини 1, 4 статті 137 ЦПК регламентують, що: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які несуть сторони; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6. Мотиви застосування норм права такі
6.1. Суд зазначає, що реєстрація відповідача на сайті особи, підписання ним Договору, підтверджує, що він був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання грошових коштів (кредиту).
Отже, підписанням Договору відповідач підтвердив прийняття відповідних умов кредитування у встановленій формі.
Тож суд констатує, що особа та відповідач уклали Договір в електронній формі, його укладення в запропонованій формі відповідало волі відповідача, тому відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі.
6.2. Суд зазначає, що відповідно до Договору факторингу відбулася заміна кредитора в зобов'язанні, відступлення право вимоги за кредитним договором, зокрема позивач є новим кредитором у фінансових правовідносинах з відповідачем.
Відповідач належно взяті на себе зобов'язання за Договором не виконував, через що станом на 16 грудня 2025 року має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 16504 гривні 11 копійок, яка складається із сум наведених у розрахунку.
Відповідач заперечень щодо позову не надав, а суд самостійно не може поставити під сумнів, що умови Договору, які діяли на час підписання не були зрозумілі відповідачу і не доведені до його відома, включаючи й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та порядку їх нарахування, зважаючи на розміри наведені в розрахунку.
6.3. Тож, зважаючи на приписи норм зазначених у підпунктах 5.1, 5.2. пункту 5 мотивувальної частини цього рішення, після підписання Договору, та отримання грошових коштів у відповідача виникає обов'язок у розмірі та на умовах, встановлених Договором, повернути позивачу кредит та сплатити проценти.
6.4. Зрештою, суд зазначає, що відповідач порушив права позивача, які ґрунтуються на договорі та законі.
6.5. Водночас суд вважає, що, норма пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК є імперативною, тому вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,82 гривні визнається необґрунтованою та не може бути задоволена.
7. Висновок такий
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.
8. Розподіл між сторонами судових витрат такий
8.1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК).
8.2. Позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то розмір сплаченого судового збору за позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2422 гривні 28 копійок, зважаючи на такий розрахунок: 2422 гривні 40 копійок (сума сплаченого судового збору) х 16503 гривні 29 копійок (розмір вимог, що підлягають задоволенню): 16504 гривні 11 копійок (розмір заявлених вимог).
8.2. Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на правничу допомогу адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Зважаючи на приписи частини 4 статті 137 ЦПК під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
8.3. Суд може самостійно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами з врахуванням критерію обґрунтованості, реальності, розумності, необхідності адвокатських витрат, з огляду на конкретні обставин справи та фінансовий стан обох сторін.
Адже заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
8.4. Суд зазначає, що визначений договором, актом гонорар у розмірі 9000 гривень є завищеним, який не відповідає критерію «розумної необхідності» таких витрат, зважаючи на зміст обсягу фактично наданих адвокатським бюро послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, співмірності послуг, категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, неминучості витрат, значення справи.
Тож враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, позовна заява складалася за типовою для позивача формою, а також зважаючи на виконану адвокатом роботу з надання єдиної сукупної послуги щодо складання та подання позовної заяви, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 гривень.
8.5. Суд зазначає, що загальний розмір судових витрат становить 3922 гривні 28 копійок, який складається з суми судового збору в розмірі 2422 гривні 28 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, суд,
Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 (зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість у загальному розмірі 16503 (шістнадцять тисяч п'ятсот три) гривні 29 копійок.
Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості в розмірі 0 (нуль) гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати в загальному розмірі 3922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 28 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою до Іванівського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду, відповідачем у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а позивачем у загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення.
Повний текст заочного рішення складено 04 лютого 2026 року.
СуддяОлександр КРАВЧУК