03.02.2026
Єдиний унікальний №502/122/25
Провадження №1-кп/497/58/26
про розгляд клопотання сторони захисту
03.02.26 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачений в розшуку,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 (ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград в режимі відеоконференції, за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про повернення цивільного позову прокурору в кримінальному провадженні №12023160000000121 від 20.01.2023 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.2 ст.364, ч.2 ст.364 КК України, -
В провадженні Болградського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.2 ст.364, ч.2 ст.364 КК України, що надійшов на розгляд на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 03.04.2025 року (т.2 а.с.147).
На стадії досудового розгляду прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури було подано цивільний позов в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 12 805 775.30 гривень (т.2 а.с.102-209).
Ухвалою суду від 31.07.2025 року призначено судовий розгляд обвинувального акта в даному кримінальному провадженні за №12023160000000121 від 20.01.2023 року відносно ОСОБА_5 , у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia).
Цією ж ухвалою суд прийняв до розгляду спільно з обвинувальним актом цивільний позов прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури було подано цивільний позов в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 12 805 775.30 гривень. Визнав Одеську обласну державну адміністрацію - цивільним позивачем, ОСОБА_5 - цивільним відповідачем (т.3 а.с.241-245).
При цьому захисник обвинуваченого заперечував щодо прийняття позову прокурора, вважав, що позов підлягає поверненню прокурору в зв?язку з відсутністю підстав для його подання прокурором.
В судовому засіданні після оголошення обвинувального акту, перед проголошенням цивільного позову, захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_4 10.11.2025 року усно висловлено свої заперечення щодо оголошення позовної заяви прокурором та взагалі щодо розгляду в межах даного кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором не встановлено підстав для звернення до суду із цивільним позовом, саме прокурором та не доведено бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації.
При цьому прокурор заперечував.
Зважаючи на те, що судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, та не досить якісний зв?язок, судом було запропоновано адвокату викласти свою позиції щодо цивільного позову письмово та надати їх суду для вивчення та прийняття рішення.
19.11.2025 року прокурором надіслано суду через систему «Електронний суд» письмові заперечення на доводи захисника про повернення позову прокурору (т.4 а.с.39-43).
Прокурор в запереченнях зазначає, що з моменту винесення судом ухвали про призначення судового розгляду кримінального провадження і починається розгляд заявлених прокурором позовних вимог, а до цього (у підготовчому судовому засіданні) відбувається перевірка заяви на відповідність її вимогам законодавства, адже форма та зміст позовної заяви у кримінальному провадженні повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.
Підстава цивільного позову прокурора в кримінальному провадженні поділяється на фактичну основу та процесуальні передумови. Фактична основа являє собою комплекс юридично значущих обставин (юридичних фактів), з якими матеріальний закон пов'язує виникнення правовідносин між державою, що зазнала майнової шкоди, та особами, зобов'язаними її відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких прокурор виводить свою матеріально-правову вимогу.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження №12023160000000121 від 20.01.2023, які ще не досліджувались судом, наявна постанова про визнання потерпілою особою Одеської обласної прокуратури та визначення представника потерпілої особи від 06.01.2025.
Окрім цього, представником потерпілої особи підписано пам'ятку про права та обов'язки потерпілої особи, а також на виконання ст. 290 КПК України повідомлено про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відкрито матеріали кримінального провадження.
З боку потерпілої особи не надходило будь-яких заперечень щодо звернення до суду прокурором в межах кримінального провадження із цивільним позовом в порядку ст. 128 КПК України.
Підстави для відмови в задоволенні цивільного позову передбачені зокрема ст.129 КПК України.
Відповідно до положень статті 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Статтею ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладаються повноваження з представництва інтересів держави, яке полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Тобто, законодавець наділив прокурора правом виконувати субсидіарну роль із захисту державних інтересів, щоб ці інтереси не залишились незахищеними за таких умов:
-у разі порушення або загрози порушення інтересів держави;
- якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний державний орган, чи в разі відсутності такого органу.
Тобто, законодавець наділив прокурора правом виконувати субсидіарну роль із захисту державних інтересів, щоб ці інтереси не залишились неза
хищеними за таких умов:
Першим з указаних елементів є порушення або загроза порушення «інтересів держави».
Поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини вказаного рішення).
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітко коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне внесення змін до офіційних документів, а також щодо незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.
На думку прокурора ним дотримано усіх вимог щодо звернення до суду із позовною заявою в рамках кримінального провадження № 12023160000000121 від 20.01.2023, та вжито заходів для захисту інтересів держави в цілому та народу України.
Лише 23.01.2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 надіслано письмове клопотання про повернення цивільного позову, поданого в інтересах держави - прокурору (т.4 а.с.86-89).
В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно ч.4 наведеного Закону, Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про не громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже, на думку захисника, передумовою для звернення до суду з цим позовом є повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень (в даному випадку ОДА), про необхідність звернення до суду. При тому, відкриття матеріалів кримінального провадження потерпілій стороні не є тим повідомленням, оскільки вказані дії є різними за своєю юридичною суттю.
Наступним етапом є встановлення нездійснення, або неналежного здійснення відповідного захисту інтересів держави, при тому, що вказані дії мають бути умисними. На підтвердження вказаної обставини мають існувати певні докази.
І лише після того, як вказані обставини будуть встановлені належними та допустимими доказами, витребувати необхідну інформацію, матеріали, їх копії та лише після цього звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення прокурором ОДА про необхідність звернення з відповідною позовною заявою.
Так само матеріали справи не містять і жодного доказу нездійснення, або неналежного здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення з відповідною позовною заявою, а тим більше - умисного ухилення посадових осіб ОДА від дій щодо захисту інтересів держави.
З цих підстав захисник просив повернути прокурору цивільний позов, поданий в інтересах держави Одеської обласної державної адміністрації.
В судовому засіданні 03.02.2026 року:
-захисник обвинуваченого наполягав на задоволенні поданого клопотання про повернення цивільного позову, поданого в інтересах держави - прокурору. Захисник стверджував, що у юридичної потерпілої особи є представник, який мав би звертатися до суду з даним позовом. Прокурором не доведено факт ухилення потерпілої особи від звернення до суду з цивільним позовом. На думку захисника вимоги за цим позовом заявлені не вірно, мав би бути заявлений віндикаційний позов про повернення земельних ділянок у власність держави, а вказаний позов є неналежним способом захисту інтересів держави.
Також захисник наполягав на окремій ухвалі на адресу прокурора з тих підстав, що прокурор заявив клопотання про перерву для ознайомлення з письмовим клопотанням захисника, вважав що прокурор є не готовим до судового розгляду. Окрім цього просив постановити окрему ухвалу яку спрямувати Генеральному прокурору України з приводу безпідставно заявленого позову прокурором, який не направлений на захист інтересів держави оскільки не ставиться вимоги про повернення земельних ділянок у власність держави.
-прокурор просив відмовити захиснику в задоволенні клопотання. Підтримав заперечення подані попереднім прокурором.
Розглянувши клопотання захисника, дослідивши доводи, викладені в ньому, заперечення прокурора, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Крім того, ч. 5 зазначеної статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
З цього приводу у Рішенні N 4-р (II)/2019 від 05.06.2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Як вбачається з вимог абз. 2 ч. 3 ст. 128 КПК, прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно же до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
Аналогічні положення містяться і в ч. 4 ст. 56 ЦПК, згідно якій прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185цього Кодексу.
Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційним принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Основного Закону України).
Також судвраховує і правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, згідно яким відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок"передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави
Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
З урахуванням викладеного, за результатами проведення підготовчого засіданні 31.07.2025 року за участю прокурора і захисника обвинуваченого, судом було постановлено ухвалу про прийняття цивільний позову прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 12 805 775.30 гривень - до розгляду спільно з обвинувальним актом.
???Визнано Одеську обласну державну адміністрацію - цивільним позивачем, ОСОБА_5 - цивільним відповідачем (т.3 а.с.241-245).
Суд виходив з того, що потерпіла юридична особа самоусунулася від захисту прав держави та участі в розгляді даного кримінального провадження, що свідчить про доцільність поданого позову прокурором в інтересах Одеської обласної державної адміністрації.
Доводи сторони захисту, на яких наполягав прокурор щодо неналежного способу захисту прав держави, є доцільним розглядати в судовому засіданні під час розгляду цивільного позову по суті з наданням відповідної правової оцінки, за результатами якої буде прийнято відповідне судове рішення.
А відтак, суд не вбачає підстав для застосування п.4 ч.1 ст.185 ЦПК України, якою визначено, що позовна заява повертається у випадках, коли: - відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Враховуючи все вище наведене, суд вважає, що позовна заява прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за формою і змістом відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, подана до початку судового розгляду по суті, тому наявні підстави для її прийняття до розгляду в межах цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 61-63, 127-129, 323, 350, 369, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про повернення прокурору цивільного позову Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 12 805 775.30 гривень в кримінальному провадженні №12023160000000121 від 20.01.2023 року відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.362, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27 ч.2 ст.364, ч.2 ст.364 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено і проголошено о 12:00 годині 05.02.2026 року
Суддя: ОСОБА_1