П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36479/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025р. по справі за адміністративним позовом Апеляційного суду Одеської області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
У жовтні 2025р. Апеляційний суд Одеської області звернувся до суду із позовом до ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України від 8.10.2025р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні №76935306.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду не було враховано, що невиконання боржником рішення суду відбулось з поважних причин.
Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України у ВП №76935306 від 8.10.2025р. про накладення штрафу в розмірі 5 100грн..
В апеляційній скарзі ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності/відсутності поважних причин, які перешкоджали позивачу виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16 визнано протиправними дії Апеляційного суду Одеської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області; скасовано наказ керівника апарату Апеляційного суду Одеської області №85-ос від 11.04.2016р. про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Одеської області; стягнуто з Апеляційного суду Одеської на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016р. по 17.09.2018р. у розмірі 183 585,60грн..
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. залишено без змін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020р. задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу й порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16; встановлено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16 шляхом стягнення з Апеляційного суду Одеської на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016р. по 17.09.2018р. у розмірі 183 585,6грн. за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником яких є Державна судова адміністрація України у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ №845 від 3.08.2011р..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2021р. у справі №420/4884/21 визнано бездіяльність Апеляційного суду Одеської області щодо невиконання обов'язку податкового агента ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,6грн., в порядку визначеному Податковим кодексом України протиправною; зобов'язано Апеляційний суд Одеської області виконати обов'язки податкового агента ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,6грн. в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Рішення набрало законної сили 14.03.2022 року.
Ухвалою суду від 8.04.2022р. задоволено заяву Апеляційного суду Одеської області про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі №420/4884/21. Відстрочено виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2021р. по адміністративній справі №420/4884/21 до закінчення воєнного стану в Україні, проте, не довше ніж до 30.09.2022р. включно.
3.05.2022р. ОСОБА_1 видано виконавчий лист.
24.01.2025р., керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження», Державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76935306 з виконання виконавчого листа №420/4881/21.
Вказаною постановою боржнику надано десять робочих днів для виконання рішення суду.
На виконання постанови державного виконавця листом від 10.03.2025р. Апеляційний суд Одеської області звернувся до ДСА України про виділення додаткових асигнувань, про що було повідомлено старшого державного виконавця Григорян О. листом Апеляційного суду Одеської області від 10.03.2025р..
Державним виконавцем на підставі ст.ст.63, 75 Закону за невиконання без поважних причин рішення суду прийнято постанову від 8.10.2025р. про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100грн..
Не погодившись із вказаною постановою про накладення штрафу, Апеляційний суд Одеської області звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 2.06.2016р. (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
При цьому, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений ст.63 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною шостою статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно із ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання.
Судова колегія звертає увагу, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.
При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.
Як вбачається із матеріалів справи, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020р. встановлено спосіб і порядок виконання рішення за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником яких є ДСА України у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ №845 від 3.08.2011р..
На виконання вказаної ухвали суду ДКС України у порядку безспірного списання переховувала грошові кошти у розмірі 183 585,6грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу разом з податками та зборами) на банківський рахунок ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Разом з тим, на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо нарахування податків та зборів, у тому числі ЄСВ, при виплаті коштів за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником яких є ДСА України. Отже, Апеляційний суд Одеської області не мав правових підстав виконання рішення адміністративного суду, оскільки кошти списані в безспірному порядку ДКС України.
При цьому, Апеляційний суд Одеської області звертався щодо роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16, однак ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 1.06.2021р. у задоволенні заяви Апеляційного суду Одеської області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
У подальшому, листом від 10.03.2025р. Апеляційний суд Одеської області звернувся до ДСА України про виділення додаткових асигнувань, про що було повідомлено старшого державного виконавця Григорян О. листом Апеляційного суд. Одеської області від 10.03.2025р..
Згідно із листом за №08020-01-2/5032 від 17.02.2025р. Міністерством фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
ДСА України листом від 6.03.2025р. №11-4566/25 повторно звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 1 503,6 млн гривень.
Зазначена відповідь ДСА України направлена супровідним листом апеляційного суду від 7.04.2025р. на електронну адресу старшого державного виконавця Григорян О. та повідомлено, що Одеським апеляційним судом у квітні цього року надано до ДСА України інформацію щодо потреби у видатках на виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів, що підлягають виконанню, з урахуванням потреби Апеляційного суду Одеської області.
У листі від 10.03.2025р. апеляційний суд також повідомив старшого державного виконавця про те, що Одеським апеляційним судом у квітні цього року надано до ДСА України інформацію щодо потреби у видатках на виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів, що підлягають виконанню, з урахуванням потреби Апеляційного суду Одеської області.
Апеляційний суд у своїх звітах від 7.04.2025р., 28.04.2025р., 23.05.2025р., 25.06.2025р., 1.08.2025р. до ДСА України надавав інформація про необхідність додаткових асигнувань для виконання судового рішення від 30.09.2021р. у справі №420/4884/21.
8.09.2025р. Апеляційний суд Одеської області вчергове звернувся до ДСА України про виділення додаткових асигнувань для виконання рішення суду.
У відповіді ДСА України від 30.09.2025р. повідомило, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Враховуючи, що всі затверджені за Програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі немає можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.
За змістом ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ЗУ «Про виконавче провадження».
На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин невиконання. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення.
Поважними, в розумінні норм ЗУ «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій для з'ясування обставин виконання/невиконання боржником рішення суду, яке підлягає виконанню.
Отже, апеляційний суд констатує, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не дослідив поважності причин невиконання рішення суду в повному обсязі, тобто належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями.
На думку суду апеляційної інстанції, наведені боржником причини невиконання рішення суду є поважними, оскільки не залежать від його волі, а надані ним докази та пояснення дають можливість відслідкувати активні дії боржника, направлені на виконання рішення суду.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України від 8.10.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №76935306.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко