П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/14668/23
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Дата і місце ухвалення 18.06.2024р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі № 400/14668/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У грудні 2023 року Головне управління ДПС України у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами на користь місцевого бюджету Коблівської ТГ за період з 2020 року в сумі 91541,19 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2020 рік у сумі 91541,19 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянтка у поданій апеляційній скарзі висловила незгоду з висновком суду першої інстанції стосовно узгодженості визначеної у податковому повідомленні-рішенні №0055238-2404-1405 від 06.04.2021 року суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2020 рік, з тієї причини, що у встановлені чинним законодавством терміни податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржено не було.
Посилаючись на положення п. 54.3 ст. 54 ПКУ та п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266, п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267, п. 287.5 ст. 287 ПКУ, відповідачка вказувала на те, що обов'язок сплати нарахованої згідно податкового повідомлення-рішення суми грошового зобов'язання, в даному випадку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає саме з дня вручення податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, як зазначила відповідачка, податкове повідомлення-рішення № 0055238-2404-1405 від 06.04.2021 року було надіслано, однак не було вручено ОСОБА_1 і за закінченням терміну зберігання повернене ГУ ДПС. Тобто податкове повідомлення-рішення не було належним чином вручене відповідачу, а тому, як вважає апелянтка, грошові зобов'язання, визначені у вказаному податковому повідомленні-рішенні, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу та звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.
Крім того в апеляційній скарзі зазначено, що згідно абзацу 2 п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ, податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Апелянт посилається на те, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не вказано інформацію про майно, за яке сплачується податок на нерухоме майно, а тому відповідачу не відомо, за які об'єкти нерухомості з неї стягнули податок не нерухоме майно.
Також відповідач зазначила, що зі змісту квитанції долученої до податкового повідомлення-рішення одержувачем платежу є Управління державної казначейської служби України у Березанському районі Миколаївської області, що свідчить про те, що з неї справляється податок за нерухоме майно, яке розташоване у Березанському районі Миколаївської області. Як вказала відповідачка, у неї перебувала у власності нежитлова будівля пансіонату «Колос», спальний корпус №4, розташована по вулиці Морська, 154-а в с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області, однак у 2007 році це майно було відчужено. Іншого майна в Березанському районі Миколаївської області протягом 2018-2019 років, як стверджує відповідачка, вона не мала, а тому вважає безпідставним нарахування їй податку на нерухоме майно за цей період.
Апелянтка посилається на те, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається саме на контролюючий орган.
Посилаючись на те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є, у тому числі, підстави виникнення боргу, апелянт вважає, що судом першої інстанції не були досліджені підстави виникнення податкового боргу відповідача, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
З огляду на викладене апелянтка просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024р. у справі № 400/14668/23 та ухвалити нове рішення, яким у позові Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 91 541,19 грн. відмовити у повному обсязі. Також відповідачка просила про стягнення на її користь судових витрат, понесених нею у суді апеляційної інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Миколаївській посилалось на те, що за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуване фізичними особами на користь місцевого бюджету Коблівської ТГ за період 2020 року у розмірі 91541,19 грн.
Як зазначив позивач, вказана заборгованість виникла у зв'язку із нарахуванням ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0055238-2404-1405 від 06.04.2021 року (строк сплати - 14.09.2021) та неналежним виконанням обов'язків платника податків в частині сплати вказаної суми податкового зобов'язання.
Позивач також зазначив, що відповідно до ст. 59 ПК України, контролюючим органом було виставлено податкову вимогу від 28.05.2021 року № 0030077-1306-1412, яка була направлена відповідачу та повернена за закінченням терміну зберігання. Вказано, що податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 28.05.2021 року не переривався і не був повністю погашений, а тому у податкового органу виникло право на стягнення заявленого податкового боргу з відповідача з моменту узгодження податкового зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд виходив з того, що податкове зобов'язання, яке було визначено контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення є узгодженими. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми податкового боргу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
В свою чергу, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В свою чергу, у разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За висновками Верховного Суду, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 року у справі №160/7345/20 та інших.
Верховний Суд також звертав увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Таким чином в ході розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості по податках та зборах, суд не може надавати оцінку правомірності нарахування податкового зобов'язання, зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з несплатою якого виникла податкова заборгованість.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги та не надає правової оцінки доводам відповідачки про необхідність перевірки законності нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надаючи оцінку наявності підстав для стягнення в даному випадку з відповідачки податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне:
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг відповідачки виник у зв'язку із визначенням їй контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно податкового повідомлення-рішення № 0055238-2404-1405 від 06.04.2021 року, яке було направлено контролюючим органом на адресу місцезнаходження відповідача, відомості про яку містились у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків - АДРЕСА_1 .
За положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого у ОСОБА_1 виник податковий борг, про стягнення якого просить контролюючий орган, було направлено засобами поштового зв'язку за адресою місця проживання відповідачки - АДРЕСА_1 , яка також вказана нею в якості місця проживання і в апеляційній скарзі.
Однак зазначене податкове повідомлення-рішення вручено відповідачці не було та повернуто контролюючому органу із зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином податкове повідомлення-рішення було направлено контролюючому органу на податкову адресу, а тому вважаються направленими з дотриманням вимог п.п. 42.2 ст. 42 ПК України.
Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Станом на момент звернення контролюючого органу з даним позовом до суду першої інстанції, як і станом на момент розгляду даної справи судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку, а тому визначене у такому податковому повідомленні-рішенні податкове зобов'язання вважалось узгодженим.
Також судом було встановлено, що 28.05.2021 року Головним управлінням ДПС в Миколаївській області було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0030077-1306-1412 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 175960,36 грн., яка направлялась на адресу відповідачки засобами поштового зв'язку та не була вручена їй з підстав «за закінченням терміну зберігання», що за положеннями ст. 42 ПК України вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З наданих контролюючим органом доказів, зокрема, відомостей з інтегрованої картки платника податку, убачається, що за відповідачкою безперервно з 31.12.2020 року рахувалась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 175960,36 грн.
Таким чином з огляду на наявність у ОСОБА_1 несплаченого податкового боргу з моменту винесення та направлення податкової вимоги, повторне направлення контролюючим органом податкової вимоги не вимагалося.
З встановлених судом обставин та наданих доказів, вбачається, що Головним управлінням ДПС в Миколаївській області були дотримані визначені Податковим кодексом України умови, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, а тому, з огляду на несплату відповідачкою визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки податкового боргу в судовому порядку.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що вже після ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом рішення у даній справі, а саме 10.10.2024 року, ОСОБА_1 оскаржила податкове повідомлення-рішення № 0055238-2404-1405 від 06.04.2021 року до суду.
Згідно п. 56.18 ст. 58 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на зазначені обставини ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 року було зупинено провадження у цій справі № 400/14668/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/9548/24.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року у справі № 400/9548/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.04.2021 року № 0055238-2404-1405, яким ОСОБА_1 визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 91541,19 грн.
Однак постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі № 400/9548/24 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 року №0055238-2404-1405 залишено без розгляду.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року відповідно до ст. 325 КАС України набрала законної сили з дати її ухвалення.
Таким чином за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.04.2021 року №0055238-2404-1405, грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 91541,19 грн, визначене вказаним податковим повідомленням-рішенням, є узгодженим.
З огляду на викладене підстави для скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову Головного управління ДПС у Миколаївській області, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук