Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/7119/25
02 лютого 2026 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б.К., розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548191, ОСОБА_1 22.12.2025 року о 22 год. 49 хв. за адресою: м. Сарни, вул. Амосова, 22 керував транспортним засобом «Fiat Fiorino» номерний знак НОМЕР_1 , який підпадає обов'язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частинами 1-3 статті 121 КУпАП, за що передбачена відповідальність згідно зі ч. 4 ст. 121 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: довідку про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст.121 КУпАП України, витяги з підсистеми Адмінпрактика, суддя дійшов такого висновку.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 31.3.б Правил дорожнього руху, правопорушення вчинено повторно протягом року, за що передбачена відповідальність ч.4 ст. 121 КУпАП.
Відповідальність за ч.4 ст. 121 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Згідно із ч.1 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, які беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі всіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, які використовують для перевезення пасажирів або вантажів за плату за отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з оплатою прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Відповідно до вимог ч. ч.7,8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: -для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; -для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; -для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Однак, до матеріалів адміністративної справи не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , підлягає обов'язковому технічному контролю, в тому числі копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та доказів, які підтверджують, що після закінчення строку дії попереднього обов'язкового технічного контролю його повторно не пройдено.
До матеріалів справи не долучено жодних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , дійсно є автомобілем, який відповідає умовам, визначеним статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» та підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю.
Отже, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не можливо встановити тип автомобіля, його вагу, строк експлуатації (рік випуску) та інші технічні характеристики, що дозволяють визначити належність автомобіля до тих, що є обов'язковими для проходження технічного огляду.
Також, до матеріалів справи не було долучено відомості із загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, які б вказували про відсутність інформації щодо проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу (щодо проходження ОТК взагалі, щодо порушення періодичності проходження ОТК, щодо визнання результатів проведення ОТК недійсними тощо).
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не може бути виключною підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимогам щодо його достовірності.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що особою, яка склала протокол, не доведено належними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, ст.124, ч.2 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: