Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 лютого 2026 року справа № 520/1139/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Крамаренко Олег Іванович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо не нарахування та невиплати Позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , нарахувати та здійснити виплату Позивачу одноразової грошової за 98 днів участі у бойових діях у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Ухвалою суду від 21.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.
Від Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії через підсистему "Електронний суд" 03.02.2026 надійшов відзив, в прохальній частині якого, міститься клопотання, у якому представник відповідача просить позовні вимоги залишити без розгляду через порушення термінів звернення до суду.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом 09.01.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, не навівши поважних причин, які зумовили його пропуск.
При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ст. 122 КАС України.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Встановлено, що ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, відтепер КЗПП не обмежує будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Окреслена позиція знаходить своє підтвердження в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №480/2037/25.
Враховуючи вказане рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, суд вважає, що при вирішенні питання дотримання позивачем процесуального строку на звернення до суду слід застосовувати частину 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до змін, внесених Законом №2352-IX, та передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки наразі діють норми щодо необмеженості будь-яким строком звернення до суду стосовно подачі позовів про стягнення належної позивачу заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, то у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 229, 248, 256, 257-261, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ю.О. Супрун