Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 лютого 2026 р. № 520/16332/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку зі станом здоров'я;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 було замінено Військову частину НОМЕР_4 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року був призваний 26.02.2022 року на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №307 від 31.10.2022 року старшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву 11 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30.10.2022 року №174-РС старшим бойовим медиком механізованої роти військової частини НОМЕР_4 .
За направленням командира військової частини НОМЕР_4 , 08.06.2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 , за результатами якого було прийнято рішення, що військовослужбовець ОСОБА_1 потребує лікування у військовій частині НОМЕР_6 .
З 12.06.2024 року військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у військовій частині НОМЕР_6 .
30.07.2024 року госпітальна ВЛК військової частини НОМЕР_6 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_6 провела медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно свідоцтва про хворобу, яке затверджено 20 регіональною військово-лікарською комісією 04.09.2024 року, військовослужбовець ОСОБА_1 на підставі ст. 14-а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Має потребу у супроводжуючому.
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №3929, військовослужбовцю рекомендовано: виконання постанови ВЛК, нагляд лікаря, звільнення від виконання службових обов'язків на 15 днів, нагляд психіатра та невролога за місцем проживання.
12.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_4 з рапортом про звільнення його з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до пп. «б» п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» разом з підтверджуючими документами.
До рапорту було долучено оригінал свідоцтва про хворобу №1835, затверджене 04.09.2024 року 20 регіональною військово-лікарською комісією та оригінал виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №3929.
Листом від 28.04.2025 року №1020 Військова частина НОМЕР_4 повідомила позивача, що позивач вважається таким, що самовільно залишив район зосередження військової частини НОМЕР_4 без поважних причин і станом на час звернення із рапортом про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби не повернувся. Відповідач зазначив, що діючим законодавством не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які перебувають у самовільному залишенні військової частини, рішення по рапорту про звільнення з військової служби до повернення ОСОБА_1 до військової частини, яку він самовільно залишив прийняти неможливо.
Позивач вважає, що військовою частиною було порушено права ОСОБА_1 , що полягає у не прийнятті рішення про його звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.
Так, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008) встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За приписами пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно з пунктами 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
За приписами статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.
Отже, системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №380/404/20.
Частиною 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За приписами пункту 234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди. Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України. Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України. Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Пунктом 1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (далі по тексту - Положення №300), передбачено, що Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України застосовується для всіх військових частин, кораблів, установ, військово-навчальних закладів, організацій та з'єднань Збройних Сил України на мирний та воєнний час при розташуванні у місцях постійної дислокації.
Порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством, визначений розділом 9 Порядку №300.
Відповідно до пункту 9.1.5 розділу 9.1 глави 9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300 (зі змінами) під час дії особливого періоду та воєнного стану, здавання та приймання справ та посади проводиться комісійно за участі того, хто приймає, без участі особи, яка має здати посаду, у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Військовослужбовцям, які під час дії особливого періоду визнані військово-лікарською комісією непридатними до військової служби, згідно пункту 2.8.10.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, обхідний лист не видається.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із рапортом від 12.03.2025 про звільнення з військової служби, до якого були надані наступні документи: свідоцтво про хворобу №1835, затверджене 20 регіональною військово-лікарською комісією 04.09.2024 року, яким ОСОБА_1 за ст. 14-а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та визначено потребу у супроводжуючому, а також виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №3929, яким рекомендовано, зокрема, виконання постанови ВЛК та нагляд лікарів за місцем проживання.
Відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Листом від 28.04.2025 року №1020 відповідач відмовив у вирішенні рапорту по суті, пославшись на те, що позивач вважається таким, що самовільно залишив район зосередження військової частини та діючим законодавством не передбачено звільнення військовослужбовців, які перебувають у самовільному залишенні військової частини.
Крім того, відповідач зазначив, що рішення по рапорту до повернення позивача прийняти неможливо.
Таким чином, рапорт позивача від 12.03.2025 про звільнення з військової служби всупереч закону не був розглянутий по суті.
Крім того, відповідно до пункту 260 Положення № 1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
З урахуванням положень вищезазначених норм права, суд доходить до висновку, що законодавством передбачено два види звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за станом здоров'я: у запас для визнаних військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби, та у відставку для визнаних військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 240 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Також, відповідно до пункту 22.3 Положення № 402, ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
В свою чергу, про наявність даного висновку та визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідачем не заперечується.
Таким чином, за наслідками розгляду даної справи по суті суд прийшов висновку, що позивач у відповідності до наявного свідоцтва про хворобу був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а тому має право на звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
В свою чергу, відповідач за наслідками розгляду рапорту позивача про звільнення не прийняв вмотивованого рішення про відмову у звільненні/або звільненні.
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Отже, суд вказує на те, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, тоді як повідомлення про неможливість прийняття рішення по рапорту про звільнення з військової служби до повернення позивача до військової частини, не може трактуватись судом як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки таке чинним законодавством не передбачено.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини №174 від 22.05.2025 «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_4 старшим сержантом ОСОБА_1 », за результатами проведеного службового розслідування наказано: вважати, що колишній командир відділення-командир машини 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 старший сержант ОСОБА_1 , самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 з 01 серпня 2024 року по теперішній час. Відповідно до п. 4 ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 молодшому лейтенанту ОСОБА_2 підготувати матеріали щодо неправомірних дій військовослужбовця колишнього командира відділення командира машини 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 старшого сержанта ОСОБА_1 в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України та направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську для внесення відомостей до ЄРДР. За порушення військової дисципліни, самоусунення від виконання своїх службових обов'язків: порушення вимог статей 1 та 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вимоги статей 11, 12, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, колишнього командира відділення командира машини 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 старшого сержанта ОСОБА_1 у відповідності до ст. 45, пункту «в» ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Суд звертає увагу, що наведені обставини не впливають на встановлений вимогами чинного законодавства обов'язок відповідача щодо розгляду рапорту позивача, оскільки позивач залишається у списках особового складу частини та розпорядженні командира військової частини.
З урахуванням вказаного, посилання відповідача на вищевказані обставини (самовільне залишення частини), як на підставу для не здійснення розгляду рапорту позивача, суд вважає необґрунтованими та протиправними.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також те, що рапорт позивача від 12.03.2025 відповідачем отриманий, однак відсутні належні докази прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту (наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту), суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірній справі є зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 , суд зазначає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено під час розгляду справи відповідачем рапорт позивача про звільнення його з військової служби не розглянутий по суті.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 12.03.2025 відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті, з врахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 лютого 2026 року.
Суддя Н.А. Полях