05 лютого 2026 року Справа № 480/5760/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5760/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2020 року по 09.07.2025 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2020 року по 09.07.2025 року включно у сумі 513 916,46 грн.
Ухвалою суду від 28.07.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/5760/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
В подальшому, представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що на думку відповідача, позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, а вказані представником позивача причини не є поважними.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, виходячи із наступного.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому суд враховує, що в постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20 Верховний Суд зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних особі у день звільнення та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
А відтак суд зазначає, що в даному випадку на вимоги про стягнення (нарахування та виплату) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 5 ст. 122 КАС України, який необхідно обраховувати з дня проведення остаточного розрахунку.
Подібні за змістом висновки висловлені також Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі №520/12661/19, від 31 жовтня 2023 року у справі № 240/15141/22, від 09 січня 2024 року у справі №620/3102/20.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що згідно з випискою з карткового рахунку позивача, відповідач виплатив позивачу грошові кошти в розмірі 73 772,96 грн. - 10.07.2025 року. При цьому, даний позов був відправлений представником позивача через підсистему "Електронний суд" 21.07.2025 року. А відтак суд зазначає, що позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою, встановлений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
А відтак клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази, а саме, довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні два повні робочі місяці перед звільненням, із зазначенням середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно до ч. 8 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення позивача, ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_2 ) за останні два повні робочі місяці перед звільненням, із зазначенням середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення.
Попередити Військову частину НОМЕР_1 , що у разі невиконання вимог суду, судом буде застосовано заходи згідно ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Воловик