04 лютого 2026 року Справа № 480/3786/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши уза правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3786/24 за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 №100 від 05.03.2024, а саме п. 2.1.2 в частині здійснення утримання з грошового забезпечення та інших видів доходів з капітана ОСОБА_1 до повного погашення суми переплати додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року в сумі 165666,67 грн.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №100 від 05.03.2024 року.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 100 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків" відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 наказано утримати з ОСОБА_1 165666,67 грн помилково нарахованої додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року. Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу.
Зокрема, представник зауважує, що виплата додаткової винагороди за вересень, жовтень, листопад 2023 року здійснена на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 № 969, за від 01.11.2023 № 1065, від 01.12.2023 № 1219, які видані на підставі рапортів безпосереднього командира підрозділу, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах проведення таких дій. Вказує, що накази від 01.10.2023 № 969, 01.11.2023 № 1065, 01.12.2023 № 1219 є чинними, ніким не оспорювались та не скасовані.
При цьому, представник зазначає, що у ході проведеного службового розслідування, за наслідкам якого прийнято оскаржуваний наказ, випадків наявності прямого умислу за вчинення незаконних дій військовослужбовцем ОСОБА_1 , направлених на незаконне збагачення, що полягає в безпідставному заволодінні грошовими коштами або незаконним набуттям права на отримання грошових коштів під час проведення службового розслідування не встановлено. А тому, на думку представника позивача, проведене утримання з грошового забезпечення та інших видів доходів ОСОБА_1 є незаконним та безпідставним, оскільки не доведено, які саме незаконні дії вчинив позивач.
За наведених обставин, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09.05.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3786/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
На підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 958/2025 "Про призначення суддів" та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату від 12.01.2026 № 77 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/3786/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 зазначену справу було передано на розгляд судді Сумського окружного адміністративного суду Глазьку С.М.
Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято справу № 480/3786/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії до свого провадження.
Представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що сторонами по справі визнається та не оспорюється факт проходження позивачем у спірний період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що оскільки військова частина НОМЕР_2 є окремою юридичною особою, має штатний розпис, самостійно визначає розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , до моменту отримання наказу командира військової частини НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення та інших виплат, у військової частини НОМЕР_1 не виникає обов'язку з нарахування та виплати грошових коштів, відтак в межах даних спірних правовідносин жодних прав позивача військовою частиною НОМЕР_1 не порушено. сторонами по справі визнається та неоспорюється факт проходження позивачем у спірний період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що оскільки військова частина НОМЕР_2 є окремою юридичною особою, має штатний розпис, самостійно визначає розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , до моменту отримання наказу командира військової частини НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення та інших виплат, у військової частини НОМЕР_1 не виникає обов'язку з нарахування та виплати грошових коштів, відтак в межах даних спірних правовідносин жодних прав позивача військовою частиною НОМЕР_1 не порушено.
Разом з тим, по суті позовних вимог представник зазначив, що необхідною умовою для отримання додаткової винагороди є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме взяття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.
Додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, виплачується за умови наявності бойового наказу, журналу бойових дій, рапорту командира підрозділу тощо про участь військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.
Прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини.
Відповідач звертає увагу суду, що нарахування вищезазначених додаткових винагород здійснюється, зокрема, з розрахунку 100000,00 грн. відповідно до відомостей про взяття позивачем безпосередньої участі в бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також пропорційно до кількості днів, протягом яких позивачем здійснювались такі заходи.
Проте, відповідно до спірного наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 100 від 05.03.2024 за результатами перевірки відповідача для виявлення фінансових ризиків встановлено, що в наказах командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 № 969 (з додатками), від 01.11.2023 № 1065 (з додатками), від 01.12.2023 № 1219 (з додатками) відсутня підстава для документального підтвердження права на виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Представник Військової частини НОМЕР_2 , у поданому суду відзиві, виклав аналогічну з першим відповідачем позицію.
Від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній повторно наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання, в якому представник зауважив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.08.2024 № 891 призначено службове розслідування за фактом внесення недостовірних підстав для нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на період воєнного стану, в тому числі накази командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 № 969 (з додатками), від 2023 № 1065 (з додатками), від 01.12.2023 № 1219 (з додатками). За результатами даного службового розслідування буде прийматися рішення щодо правомірності винесення наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 05 березня 2024 року № 100. У зв'язку з цим, просить рішення по справі № 480/3786/24 до проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.08.2024 № 891, не приймати.
Ухвалою суду від 04.02.2026 заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про заміну сторони у адміністративній справі № 480/3786/24 правонаступником - задоволено. Замінено у справі № 480/3786/24 відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника, яким є Військова частина НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту Військової частини НОМЕР_2 (а.с.16).
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 № 969 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на період воєнного стану за вересень» (а.с. 137-140) позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах проведення таких дій у вересні 2023 року.
Також, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2023 № 1065 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на період воєнного стану за жовтень 2023» (а.с. 141-143) позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах проведення таких дій у жовтні 2023 року.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.12.2023 № 1065 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на період воєнного стану за грудень 2023» (а.с. 144-147) позивачу виплачено додаткову грошову винагороду у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах проведення таких дій у грудні 2023 року.
Військовою частиною НОМЕР_2 проведено перевірку правомірності нарахування додаткової грошової винагороди особовому складу управління військової частини НОМЕР_2 , у т.ч. ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт від 30.01.2024 (а.с. 121-125).
За висновками акту перевірки організацію нарахування додаткових видів грошового забезпечення особовому складу управління військової частини НОМЕР_2 , а саме за участь у виконання бойових завдань у вересні-листопаді 2023 року визнано такою, що не в повній мірі відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, доручення Міністра оборони України № 5718/з від 06.03.2023, Порядку документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також, встановлено здійснення виплат військовослужбовцям, які призвели до виникнення переплат додаткових видів грошового забезпечення на загальну суму 1782666,71 грн, у зв'язку з чим, командиру військової частини НОМЕР_2 рекомендовано привести накази про виплату додаткової винагороди у відповідність до вимог наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018.
09.02.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 92 призначено службове розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків (а.с. 28).
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування від 02.03.2024 (а.с. 17-28), згідно висновків якого начальнику фінансово-економічної служби запропоновано провести утримання з грошового забезпечення та інших видів доходу військовослужбовців сум переплат додаткової винагороди, безпідставно виплаченої у вересні-листопаді 2023 року деяким військовослужбовцям, зокрема, позивачу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 100 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків" (АЕС. 47-51) відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 наказано утримати з ОСОБА_1 165666,67 грн помилково нарахованої додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року.
Позивач, не погодившись із протиправним утриманням з нього коштів, звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Згідно з п. 1 Постанови № 168 (у редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Судом встановлено, що на підставі наказів військової частини НОМЕР_2 позивачу виплачено додаткову винагороду за вересень, жовтень, листопад 2023 року в загальному розмірі 165666,67 грн.
Відповідна виплата додаткової винагороди за вересень, жовтень, листопад 2023 року здійснена на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2023 № 969, від 01.11.2023 № 1065, від 01.12.2023 № 1219, які видані на підставі рапортів безпосереднього командира підрозділу, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах проведення таких дій (а.с.126-136).
Доказів скасування зазначених наказів та рапортів матеріали справи не містять, отже останні є чинними.
Разом з тим, з ОСОБА_1 утримано 165666,67 грн помилково нарахованої додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 100" Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків" (а.с. 47-51).
Підставою для такого утримання слугували висновки службового розслідування, яким встановлено, що рапорти складені на підставі бойових розпоряджень, які не надавалися на перевірку, а тому запропоновано провести утримання з грошового забезпечення та інших видів доходу військовослужбовців сум переплат додаткової винагороди, безпідставно виплаченої у вересні-листопаді 2023 року деяким військовослужбовцям, зокрема, позивачу.
Оцінюючи такі дії відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, суд враховує наступне.
Так, спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок оплати праці військовослужбовців, не визначено підстав утримання з їх грошового забезпечення, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до ст. 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно зі ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Разом з тим, за результатами проведеного службового розслідування, відповідачами не надано жодних доказів наявності вини позивача у отриманні додаткової винагороди, а також поширення на нього норм Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під час отримання нарахованої роботодавцем на підставі відповідного наказу про виплату додаткової винагороди. Кошти нараховані та виплачені відповідачем самостійно, на підставі чинних та діючих на час виплати коштів наказів.
Отже, отриману суму додаткової винагороди не можна вважати шкодою, завданою з вини працівника підприємству, установі, організації, яка відраховується з заробітної плати працівника відповідно до п. 3 ст. 127 КЗпП України.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті:
- заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства.
Під шахрайством розуміється, зокрема, умисне порушення однією чи кількома особами з керівництва чи службовців підприємства трудового законодавства, маніпуляцію з посадовими окладами і тарифними розцінками працівників, фальсифікацію первинних документів, регістрів звітності, умисну зміну записів в обліку, спотворення сенсу господарських операцій тощо.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати, залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
Так, чинне законодавство не містить визначення поняття «лічильна помилка». Водночас згідно з п.п. 1 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Однак, помилки, не пов'язані з обчисленнями (тобто помилки, обумовлені неправильним застосуванням нормативно-правових актів, а також застосуванням наказів), не вважаються лічильними.
Матеріали справи не містять доказів того, що командир військової частини військової частини НОМЕР_2 діяв під примусом візуючи та підписуючи відповідні накази про виплату додаткової винагороди позивачу.
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність позивача, а також протиправність отримання додаткової винагороди.
Доводи представника про необхідність врахування при прийнятті рішення призначення наказом командира військової частини НОМЕР_2 повторного службового розслідування за фактом внесення недостовірних підстав для нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 на період воєнного стану, суд оцінює критично оскільки прийняття вказаного наказу жодним чином не впливає на спірні правовідносини та не змінює правову оцінку обставин, що стали предметом розгляду у цій справі з огляду на заявлені позовні вимоги.
Щодо доводів відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що питання дотримання цього строку у межах даної позовної заяви вже було досліджене. За наслідками розгляду заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відповідний строк було поновлено з підстав, наведених у такій заяві.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що виплата позивачу додаткової винагороди, яка є складовою його грошового забезпечення, була здійснена військовою частиною добровільно. Підстави вважати, що нарахування зазначеної суми відбулося внаслідок лічильної помилки відповідача, відсутні. Також, судом не встановлено недобросовісності з боку позивача під час нарахування йому додаткової винагороди.
Водночас, доводи відповідачів про безпідставне отримання позивачем додаткової винагороди не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, враховуючи, що наказ командира Військової частини НОМЕР_2 , яким утримано з ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 165666,67 грн не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 100, а саме п. 2.1.2 в частині здійснення утримання з грошового забезпечення та інших видів доходів з капітана ОСОБА_1 до повного погашення суми переплати додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року в сумі 165666,67 грн.
Разом з тим, оскільки судом скасовано наказ, яким утримано з ОСОБА_1 додаткову винагороду, то позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 № 100 також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та 18 січня 2024 року по справі № 901/459/21, а також, зокрема, постановах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року по справі № 520/2948/23, від 13 березня 2025 року по справі № 260/3131/24, від 25 квітня 2025 року по справі №260/8523/23, від 20 травня 2025 року по справі № 620/109/23.
З матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі здійснювала адвокат Попович Ю.О. (а.с. 57).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн позивачем до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги від 29.03.2024 № 29/03-2 (а.с. 54); детальний опис наданих послуг станом на 09.05.2024 (а.с. 55).
Розділом 3 договору про надання професійної правничої допомоги визначений порядок оплати послуг адвоката, відповідно до якого сторони домовились, що загальний розмір гонорару (винагороди за послуги) визначається складністю справи, затратами часу і обсягами роботи адвоката на фактичне виконання (підготовку до виконання) доручень за цим договором. За підготовку та направлення адвокатського запиту, за складання та подання заяви про забезпечення позову та позовної заяви до суду запиту, клієнт сплачує адвокатові 8000,00 грн.
Детальний перелік послуг, порядок оплати, розмір гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, визначається окремо додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору або інший узгоджений сторонами спосіб. При цьому в строк, не пізніше трьох робочих днів з моменту укладання цього договору, клієнт зобов'язаний попередньо сплатити адвокатові фіксовану частину гонорару в сумі 4000,00 грн.
Детальним описом робіт станом на 09.05.2024 визначено, що адвокатом надано наступні послуги:
попереднє опрацювання матеріалів та підписання договору № 29/03-2 стосовно ОСОБА_1 (1 год.) 200,00 грн;
опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, шляхом підготовки та направлення адвокатського запиту від 29.03.2024 стосовно ОСОБА_1 (1,5 год.) -1200,00 грн;
підготовка позовної заяви з додатками та клопотання про поновлення строку на звернення до суду 23.04.2024 (2 год.), 24.04.2024 (2 год.), 08.05.2024 год. (2 год.) 5000,00грн;
підготовка заяви про забезпечення позову 08.05.2024 (1 год.) 1500,00 грн;
направлення позовної заяви з додатками до суду 09.05.2024 року (0,5 год.) 100,00 грн.
Таким чином, загальна вартість правової допомоги склала 8000,00 гривень.
Отже, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає, що частина витрат у зв'язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню, а загальний розмір витрат є не співмірним зі складністю справи.
Так, зі змісту наданих позивачу послуг в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом є підготовка позовної заяви.
Попереднє опрацювання матеріалів та підписання договору № 29/03-2 стосовно ОСОБА_1 , опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, шляхом підготовки та направлення адвокатського запиту від 29.03.2024 стосовно ОСОБА_1 , направлення позовної заяви з додатками до суду, - всі ці послуги стосуються безпосередньо підготовки позовної заяви до суду.
А тому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що співмірним розміром витрат на правничу допомогу в даному випадку є 5000,00 грн.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків" від 05.03.2024 № 100, а саме п. 2.1.2 в частині здійснення утримання з грошового забезпечення та інших видів доходів з ОСОБА_1 до повного погашення суми переплати додаткової винагороди за вересень-листопад 2023 року в сумі 165666,67 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених фінансових ризиків" від 05.03.2024 № 100.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько