05 лютого 2026 р. № 400/14116/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. заучасті секретаря судового засідання Токарської Г.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про об'єднання справ в одне провадження в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправним та скасування наказу від 17.12.2025 року № 3657 в частині,
В проваджені Миколаївського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3657 від 17.12.2025 року в частині накладання на майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу превенції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області дисциплінарного стягнення у виді догани.
Ухвалою від 05.01.2026 суд відкрив загальне позовне провадження.
29.01.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про об'єднання справ в одне провадження.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа № 400/184/26 за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області № 3677 від 19.12.2025 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» в частині накладання на начальника відділу превенції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївської області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади. З огляду на те, що вказані справи є однорідними, оскільки вчинення дисциплінарного проступку, за версією відповідача стосовно позивача який виразився в порушенні пунктів 2, 4, 13 частини 3 статті 1 та пунктів 3, 6, 7 частини 1 статті 3 Статуту Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII в частині організації та контролю за дотриманням службової дисципліни, ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, порушення позивачем обов'язків поліцейського, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, пов'язані з одними правовідносинами, з одних мотивів, передбачать відповідальність за однорідними правовими актами, часом вчинення проступків, розглядають позови одного ж самого позивача до одного відповідача - ГУНП в Миколаївській області, позивач просить об'єднати справу №400/14116/25 та справу № 400/184/26 та продовжити розгляд справи, згідно положень КАС України.
Відповідач проти задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що у позовній заяві по справі № 400/14116/26 зазначено, що наказом від 17.12.2025 №3657 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. В той же час в позовній заяві по справі № 400/184/26 - оскаржується наказ від 19.12.2025 №3677, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Фактичні обставини, які є підставами заявлення позовних вимог, є різними і підтверджуються різними доказами. Зокрема, це різні оскаржувані накази та документи, на підставі яких ГУНП в Миколаївській області прийняло кожен із цих наказів. Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №400/663/23. Отже, на думку відповідача, позивач оскаржує два різні накази про накладення на позивача двох різних дисциплінарних стягнень, тобто спірні правовідносини між ОСОБА_2 та ГУНП в Миколаївській області виникли на підставі двох різних наказів ГУНП в Миколаївській області.
Вирішуючи клопотання позивача суд враховує наступні норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч. 3 ст. 172 КАС України)
За приписами ч. 8 ст. 172 КАС України справи, що перебувають у провадженні адміністративного суду, в разі об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
При цьому, такими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Суд зазначає, що задоволення клопотання позивача про об'єднання справ № 400/14116/25 і №400/184/26, суперечило б зазначеним вище приписами з огляду на таке.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Аналізуючи зміст позовних заяв у справі № 400/14116/25 і №400/184/26 (за відомостями програми «Діловодство спеціалізованого суду») суд встановив, що підстави цих позовів (обставини прийняття спірних рішень) є різними, зокрема, наказ № 3657 від 17.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області» і наказ 19.12.2025 №3677, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, прийнято за результатами різних службових розслідувань, які розпочаті за підставі різних доповідних записок, в основу яких покладено різні фактичні дані.
При цьому, однакові правові підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності, зазначені відповідачем в актах службового розслідування, не є свідченнями тотожності фактичних підстав для проведення таких службових розслідувань.
В даному випадку відсутня спільність предмету позову. Предметом позовів у справі № 400/14116/25 і №400/184/26 є різні вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з'ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень є необхідним з'ясування значного обсягу обставин, встановлених відповідними службовими розслідуваннями, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.
Відтак, одночасний розгляд вимог, заявлених у справах № 400/14116/25 і №400/184/26, в одному провадженні розширює предмет позову та ускладнює розгляд та вирішення справи.
Позивачем не доведено, що правовідносини між позивачем та відповідачами є основними та похідними позовними вимогами, оскільки фактично вони склались за різних обставин, в різний період часу, на підставі різних дій суб'єкту владних повноважень.
Отже, заявлені позивачем в межах справ № 400/14116/25 і №400/184/26 позовні вимоги є самостійними, стосуються різних підстав для звернення до суду, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для об'єднання справ в одне провадження.
Керуючись статтями 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об'єднання справ № 400/14116/25 і №400/184/26 в одне провадження відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев'янко