про забезпечення позову
04 лютого 2026 р. № 400/4882/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 10.04.2025 року № 1898 в частині,
В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 400/4882/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 року № 1898 в частині:
- оголошення догани за порушення військової дисципліни та обов'язків військової служби, а саме статей 11, 12, 14, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 548-ХІV, статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 551-ХІV, абзацу 7 пункту 5.18.1.5. та абзацу 2 пункту 5.18.2.4. розділу 5 наказу Міністерства оборони України від 19.07.1997 року № 300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», абзацу 2 пункту 16 розділу 5 наказу Міністерства оборони України від17.08.2017 року № 440, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою, внаслідок особистої недисциплінованості та недбалого ставлення до обов'язків військової служби, що призвело до втрати військового майна, військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, інструктору взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 ;
- не виплати премії за квітень 2025 року в повному обсязі під час нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю призваному під час мобілізації, інструктору взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу військової частини НОМЕР_1 сержанту ОСОБА_1 , за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ним службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів;
- притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі 246445,51 грн за майно речової служби тилу логістики Військової частини НОМЕР_1 за нестачу військового майна, згідно статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» військовослужбовця призваного під час мобілізації інструктора взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 ;
- відрахування суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення військовослужбовця призваного під час мобілізації інструктора взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 у розмірі 20% (двадцять відсотків) до повного погашення.
03 лютого 2026 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), проводити відрахування суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до прийняття рішення по справі №400/4882/25.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що оскаржуваним наказом передбачено здійснення щомісячних відрахувань із грошового забезпечення позивача у розмірі 20% до повного погашення вказаної суми шкоди. Водночас, незважаючи на оскарження наказу у судовому порядку, Військовою частиною вже фактично здійснюються відрахування із щомісячного грошового забезпечення позивача.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зауважує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 3 жовтня 2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX) якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Частиною 1 ст. 10 Закону №160-IX визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Як вказує представник позивача у позові, позивач на цей час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2
Відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника) врегульовано статтею 11 Закону №160-IX.
Зокрема, відповідно до ст. 11 Закону №160-IX у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Суд зауважує, що заявник просить вжити заходи забезпечення не до відповідача по справі, а до іншої сторони. Військова частина НОМЕР_2 , якій позивач просить заборонити проводити відрахування суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення позивача, ОСОБА_1 , не є стороною у справі.
Також не надано жодного доказу на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_2 вживає заходи на виконання оскаржуваного наказу в частині стягнення з позивача суми завданої шкоди.
Отже, докази того, що станом на сьогодні проводиться стягнення із грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення, у матеріалах позову відсутні.
Ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує представник позивача у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
При цьому суд зазначає, що підстави вважати, що оскаржуваний наказ має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений заявником, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника заявника для забезпечення позову суд на цей час не вбачає.
З урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у заяву представника позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 400/4882/25, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя О.М.Мельник