про забезпечення позову
04 лютого 2026 р. № 400/1080/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 31.12.2025 року № 97 в частині; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 31.12.2025 року № 97 в частині, що стосується відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі створеної при ньому Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
03 лютого 2026 року року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурним підрозділам, які утворені у його складі (відділи, відділення, групи, служби) вчиняти дії з призову/мобілізації ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням по суті у даній справі.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що якщо відбудеться його мобілізація та його відправлять до військової частини, то з цього дня позивач вже буде військовослужбовцем. І з цього часу суд вже не зможе задовольнити його позовні вимоги та зобов'язати відповідача оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі той обставини, що у нього на утримання перебуває троє дітей віком до 18 років.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 4 ст. 154 КАС України).
Також, відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Самі по собі негативні наслідки не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування потребує з'ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.
Одночасно з цим, спірні правовідносини між позивачем, як військовозобов'язаним та відповідачами регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 37 передбачені підстави для виключення з військового обліку.
Якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на зняття з обліку та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача.
Тому, на думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що саме такий захід забезпечення позову, як заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії з призову/мобілізації ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням по суті у даній справі є адекватним, співмірним із позовними вимогами.
Разом з тим, суд не вбачає можливості задовольнити заяву про забезпечення позову в частині покладення такої заборони на відділи, відділення, групи та служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачем у цій справі є лише ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії з призову/мобілізації ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/1080/26.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Ухвала є обов'язковою для виконання та набирає законної сили з 04.02.2026 року.
5. Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Оксана Володимирівна Малих