04 лютого 2026 рокусправа № 380/17683/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.02.2023 №961/0332-10 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, період її роботи з 02.10.1995 по 10.09.2017;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 23.11.2021 (з дня звернення за пенсією) на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернувся через Фонду соціального страхування Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонуд України у Львівській із заявою згідно з формуляром PL-UA 5 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Відповідач) винесено рішення від 14.02.2023 №961/03.32-10, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У своєму рішенні відповідач зазначив, що вік заявниці на дату подачі заяви становить 53 роки та 7 місяців. Відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком відповідно до Закону та Угоди. Вважаючи вказане рішення протиправним та необґрунтованим, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 02.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що Позивач звернулася через Фонду Соціального Страхування Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням пенсії, відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із заявою згідно з формуляром PL-UA 5 та іншими документами відповідно до Угоди між України та Республікою Польща про соціальне забезпечення. Рішенням відділу виконання міжнародних договорів Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.02.2023 № 961/03.32-10 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Угоди та Закону № 1058). Пунктом “б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 (в редакції після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі -Закон № 1788), було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 23.11.2021 позивач не досягла 55 років. На підставі викладеного питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058 може розглядатись після досягнення нею 55 років, право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача необярунтованими, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
23.11.2021 ОСОБА_1 через Фонду соціального страхування Руспубліки Польща звернулася до Головного управління у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» згідно формуляру PL-UA 5..
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.02.2023 №961/0332-10 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Дата подачі заяви про призначння пенсії - 23.11.2021 (пункт 4.1 формуляру PL-UA 5 від 04.04.2022), вік заявниці на дату подачі заяви становить 53 роки 7 місяців. За даними з Реєстру застрахованих осіб заявниця, як одержувач пенсії на обліку не перебуває. В органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону та Угоди.
Позивачка вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує її права, внаслідок чого звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Спірним у даній справі є недосягнення (на думку Пенсійного органу) позивачем віку, який необхідний для призначення такого виду пенсії 55 років.
При цьому, як вважає позивач, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню 50 років за умови наявності стажу роботи за Списком №2 понад 10 років.
Оцінюючи правомірність поведінки відповідача в цій частині, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Відповідач визнав, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона досягла віку 53 років 7 місяців.
Суд оцінює критично та відхиляє доводи відповідача щодо не досягнення встановленого законом 55 річного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, виходячи з такого.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок при вирішенні питання про призначення пенсії за Списком №2 збільшено із 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу та змінено мінімальний обов'язковий страховий стаж із 20 років до 25 років у жінок теж поетапно.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме:
-пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015;
-пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Суд зауважує, що такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Виходячи з наведеного судом встановлено, відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
1.50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та;
2.55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), вважаю, що найбільш сприятливим для мене є підхід, загальний страховий стаж для призначення пенсії повинен бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 20 років, що відповідає п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020.
У зв'язку із наведеним суд вважає, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 встановлювалося право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України (далі КАС України) і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною 2 статті 77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
В контексті розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що обрані відповідачем, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, суд вважає, що у межах спірних правовідносин слід було віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Аналогічних висновків щодо застосування положень чинного пенсійного законодавства було досягнуто Верховним Судом при ухваленні постанов від 21.04.2021 у справі № 360/3611/20, від 07 грудня 2021 року у справі №280/3230/20 (провадження № К/9901/3212/21) 17 грудня 2021 року у справі №160/9272/20 (адміністративне провадження № К/9901/33965/20) 18 лютого 2022 року у справі №360/4639/20 (адміністративне провадження № К/9901/24874/21) та в безлічі інших постанов Верховного Суду, практика у яких вже є усталена впродовж останніх років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії повинен був виходити із того, що необхідний вік для призначення позивачу пенсії вимагався - 50 років, а у зв'язку з цим, та прийнятим рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, у позивача виникло право на пільгову пенсію з 30.12.2024 (після досягнення 50 років).
Відтак, суд вирішив, що рішення відповідача від 31.10.2024 №172850029407 «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» в частині висновків щодо не досягнення позивачкою пенсійного віку повних 55 років суперечить положенням чинного законодавства, прийняте всупереч та не на підставі закону, є протиправним.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 02.10.1995 по 10.09.2017, суд зазначає наступне.
Згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 №961/0332-10, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки вік заявниці на момент подачі заяви про призначення пенсії становить 53 роки 7 місяців.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на момент прийняття оскаржуваного рішення не вирішувались питання про наявність чи відсутність необхідного пільгового стажу та зарахування періоду роботи позивачки з 02.10.1995 по 10.09.2017.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.
Виходячи з цього, суд вважає, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивачки є задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.02.2023 №961/0332-10 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 23.11.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №961/0332-10 від 14.02.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 23.11.2021, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна