м. Львів
04 лютого 2026 рокусправа № 380/20957/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом від 29.08.2025 № 85 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу тринадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 25.08.2025 та прийняти за результатами її розгляду рішення про надання відстрочки.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю батька особи з інвалідністю 2 групи.
За результатами розгляду заяви, протоколом № 85 від 29.08.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: особа з інвалідністю є діючим військовслужбовцем, перебуває на повному матеріальному забезпеченні ЗСУ, в тому числі і грошовому утриманні, відтак не потребує утримання.
Вважає, що такі дії відповідача порушують права позивача, просить суд задовольнити позов.
Ухвалою судді від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені та належної якості докази, а саме, документи, що слугували підставою для прийняття протоколу від 29.08.2025 № 85 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу тринадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
03.11.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що комісією встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_2 (батько позивача) проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_1 з 15.06.2024, відповідно є діючим військовослужбовцем.
Додатково зазначив, що на час розгляду заяви військовозобов'язаного ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації», із змісту додатків до заяви комісією також вставновлено, що шлюб між батьками заяника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 30.05.2025, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 . Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №237/25/477/В інвалідність ОСОБА_2 встановлено 11.03.2025, тобто під час перебування у шлюбі. Інших документів, що підтверджують не можливість утримання свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 до заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 не подано. Відтак комісія дійшла висновку про відсутність підстав для надання відстрочки від призову ОСОБА_1 зважаючи на: особа з інвалідністю є діючим військовослужбовцем, перебуває на повному матеріальному забезпеченні ЗСУ, в тому числі і грошовому утриманні, відтак не потребує утримання, наявність інших невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю.
Ухвалою суду від 06.11.2025 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 від 04.11.2025 про забезпечення позову - відмовлено.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військово-облікового документу з «Резерв+».
13.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (вх. від 25.08.2025) (далі - заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 25.08.2025).
До заяви позивач долучив такі документи: згода на обробку персональних даних; копія паспорта ОСОБА_1 , копія картки платника податків; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.12.2016; копія паспорта ОСОБА_2 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія довідки від 31 травня 2017 №5261 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копія Резерв плюс військово-обліковий документ ОСОБА_1 ; копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ; копія Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 ; копія Витягу від 11.03.2025 №237/25/477/B; Копія платіжного доручення від 03.09.2024; копія податкової декларації платника єдиного податку ОСОБА_1 ; Копія квитанції №2 від 1-.02.2025; копія Рахунку на оплату від 24.09.2024; копія рахунку на оплату від 16 грудня 2024; копія Відомостей про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми, нарахованого єдиного внеску; копія Виписки №5303.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки №6343.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки №6876.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №24/1/3817; копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5813/2024; копії платіжних інструкцій (11 штук); копія рахунку на оплату від 13 серпня 2024; копія рахунку на оплату від 11 лютого 2025; копія рахунку на оплату від 04 березня 2025; копія рахунку на оплату від 10 квітня 2025; копія рахунку на оплату від 02січня 2025; копія рахунку на оплату від 07 травня 2025; копія рахунку на оплату від 02 червня 2025; копія декларації платника єдиного податку- ФОП (дві); копія рахунку на оплату від 07 липня 2025; копія платіжної інструкції від 07.07.2025.
29.08.2025 повідомленням № 6406/в відповідач повідомив, що за результатами розгляду протоколом №85 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: особа з інвалідністю є діючим військовслужбовцем, перебуває на повному матеріальному забезпеченні ЗСУ, в тому числі і грошовому утриманні, відтак не потребує утримання.
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
За змістом п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, проаналізувавши положення Порядку № 560, суд дійшов висновку, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою. В свою чергу комісія зобов'язана, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, фактично розглянути такі документи протягом семи календарних днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади, ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом.
При цьому, у разі відмови у наданні відстрочки, військовозобов'язаний повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7 до Порядку № 560.
Як встановлено судом, 13.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У заяві позивач вказав, що інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відсутні.
До заяви позивач надав документи, визначені Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», зокрема, такі документи: згода на обробку персональних даних; копія паспорта ОСОБА_1 , копія картки платника податків; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.12.2016; копія паспорта ОСОБА_2 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія довідки від 31 травня 2017 №5261 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копія Резерв плюс військово-обліковий документ ОСОБА_1 ; копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ; копія Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 ; копія Витягу від 11.03.2025 №237/25/477/B; Копія платіжного доручення від 03.09.2024; копія податкової декларації платника єдиного податку ОСОБА_1 ; Копія квитанції №2 від 1-.02.2025; копія Рахунку на оплату від 24.09.2024; копія рахунку на оплату від 16 грудня 2024; копія Відомостей про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми, нарахованого єдиного внеску; копія Виписки №5303.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки №6343.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки №6876.2024 з медичної картки стаціонарного хворого; копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №24/1/3817; копія Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5813/2024; копії платіжних інструкцій (11 штук); копія рахунку на оплату від 13 серпня 2024; копія рахунку на оплату від 11 лютого 2025; копія рахунку на оплату від 04 березня 2025; копія рахунку на оплату від 10 квітня 2025; копія рахунку на оплату від 02січня 2025; копія рахунку на оплату від 07 травня 2025; копія рахунку на оплату від 02 червня 2025; копія декларації платника єдиного податку- ФОП (дві); копія рахунку на оплату від 07 липня 2025; копія платіжної інструкції від 07.07.2025.
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній Витяг №237/25/477/В від 11.03.2025 з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи стосовно ОСОБА_2 , водночас факт наявності у батька позивача інвалідності II групи сторонами не оспорюється.
30.05.2025 між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 було розірвано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
29.08.2025 повідомленням № 6406/в відповідач повідомив, що за результатами розгляду протоколом №85 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: особа з інвалідністю є діючим військовслужбовцем, перебуває на повному матеріальному забезпеченні ЗСУ, в тому числі і грошовому утриманні, відтак не потребує утримання.
Надаючи правову оцінку такій відмові відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до Додатку 5 Порядку 560 особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі) до заяви долучають відповідні документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Аналізуючи вищевказане, суд виснує, що перебування особи з інвалідністю на матеріальному забезпеченні Збройних Сил України не свідчить про відсутність у неї потреби в догляді та можливості здійснення такого догляду військовозобов'язаним сином.
Суд звертає увагу, що п. 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить таку умову надання відстрочки, як відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати, тому роботодавець не може бути такою невійськовозобов'язаною особою в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також суд погоджується з доводами представника позивача про те, що положення п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не пов'язують наявність підстав для відстрочки із професією особи з інвалідністю, зокрема, з тим чи працює особа чи ні, а також з її заробітною платою, пенсією тощо, а Порядок № 560 не містить серед переліку документів, які подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки, документи, що мали б підтверджувати відсутність у особи з інвалідністю доходів.
Таким чином, висновок відповідача про відсутність підстав для надання відстрочки з підстав: «особа з інвалідністю є діючим військовослужбовцем, перебуває на повному матеріальному забезпеченні ЗСУ, в тому числі і грошовому утриманні, відтак не потребує утримання» є таким, що суперечить законодавству.
Суд відхиляє доводи відповідача, про те, що позивач не подав інших документів до заяви про надання відстрочки, що підтверджують не можливість утримання свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 , оскільки про це відповідач зазначив у відзиві, проте вказане не було підставою відмови позивачу у наданні відстрочки відповідно до протоколу №85. Крім того, суд враховує таке.
Так, згідно з положеннями ст. 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується ст. 76 Сімейного кодексу України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.
Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.
Частинами 1 і 3 ст. 80 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема:
- перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу;
- непрацездатність одного з подружжя;
- потреба в матеріальній допомозі.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка потребує матеріальної допомоги.
Разом з тим, за відсутності рішення суду про присудження аліментів батьку позивача, відсутні підстави вважати, що у колишньої дружини - ОСОБА_3 виник обов'язок утримувати ОСОБА_2 , а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у главі 9 СК України, яка регулює правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя, йде мова саме про право особи на утримання після розірвання шлюбу, яке має бути встановлене судом, а не обов'язок.
Натомість, згідно зі статтею 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Враховуючи вищевикладене, саме на позивача, як сина, покладено обов'язок утримувати батька з інвалідністю, а не на колишню дружину.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд наголошує, що за загальними вимогами, які ставляться до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про протиправність рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії № 85 від 29.08.2025, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов'язок по оформленню відстрочки військовозобов'язаних від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у цьому випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №85 від 29.08.2025, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Повне рішення суду складено 04.02.2026.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна